іменем україни
11 березня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Коротуна В.М., Дем'яносова М.В., Попович О.В., Штелик С.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ домоволодіння і земельної ділянки між співвласниками, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2014 року,
У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ домоволодіння і земельної ділянки між співвласниками.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 лютого 2008 року є власником 1/3 частини житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами та 1/3 частини земельної ділянки по АДРЕСА_1.
Інші 2/3 частки вищезазначеного домоволодіння та земельної ділянки належать в рівних частинах відповідачам - ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Оскільки з приводу користування та володіння вищевказаним житловим будинком та земельною ділянкою між позивачкою та відповідачами не досягнуто згоди, то позивачка на підставі ст. 364 ЦК України, просила поділити в натурі домоволодіння з господарськими будівлями і спорудами за вказаною адресою, а саме: виділити їй у власність 1/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та виділити їй в натурі 1/3 частини земельної ділянки за зазначеною адресою.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2014 року, позов задоволено. Проведено розподіл у натурі домоволодіння АДРЕСА_1, виділено ОСОБА_1 в житловому будинку літ. «А» квартиру № 1 з наступними приміщеннями: приміщення 1-3 (13,6 кв. м.) - житлова кімната, приміщення 1-8 (2,73 кв. м.) - коридор, загальною вартістю квартири № 1 в житловому будинку літ. «А» у розмірі 12 787 грн; надвірні будівлі та споруди: сарай літ. «г», вартістю 3911 грн, лазню літ. «З», вартістю 4278 грн, літній душ літ. «Е», вартістю 195 грн, вбиральню літ. «Ж», вартістю 1549 грн, 1/2 колодязя літ. «К», вартістю 710,5 грн, 1/2 водоколонки літ. «К-1», вартістю 2895,5 грн, загальною вартістю 13539 грн, а всього виділено 1/3 частини або 26/100 частки спірного домоволодіння, ринковою вартістю 54779 грн., що на 16146 грн менше необхідної ідеальної частки.
Зобов'язано ОСОБА_1 за свої особисті кошти провести наступні переобладнання та перепланування: встановити перегородки між приміщеннями 1-4 і 1-8; встановити перегородки між приміщеннями, 1-3 і 1-2; віконний проріз в приміщенні 1-8 переобладнати в дверний з облаштуванням подвійних дверей для входу до квартири № 1; віконний проріз між приміщеннями 1-3 і 1-9 переобладнати у дверний; закласти віконний проріз в приміщенні 1-3; виконати прибудову розміром для влаштування приміщення 1-9 під кухню.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виділено наступні приміщення та споруди в домоволодінні АДРЕСА_1 в житловому будинку літ. «А» квартиру № 2 з наступними приміщеннями: приміщення 1-2 (7,0 кв. м.) - коридор, приміщення 1-4 (4,67 кв. м.) - кімнату, приміщення 1-5 (15,0 кв. м.) - житлову кімнату, загальною вартістю квартири № 2 в житловому будинку літ. «А» у розмірі 20 885 грн; в прибудові літ. «а»: приміщення 1-1 (5,9 кв. м.) коридор, вартістю 4497 грн.; надвірні будівлі та споруди: сарай літ. «Б», вартістю 3076 грн, літню кухню літ. «В», вартістю 36446 грн, погріб під літньою кухнею, вартістю 7420 грн, Ѕ колодязя літ. «К», вартістю 710,5 грн, Ѕ водоколонки літ. «К-1», вартістю 2895,5 грн, загальною вартістю 50548 грн., а всього виділено 2/3 частин або 74/100 частки спірного домоволодіння, ринковою вартістю 157996 грн, що на 16146 грн більше необхідної ідеальної частки.
Зобов'язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за свої особисті кошти провести наступні переобладнання та перепланування: встановити перегородки між приміщеннями 1-2 і 1-5; розібрати перегородку між приміщеннями 1-5 і 1-2; пробити дверний проріз між приміщеннями 1-5 і 1-4.
Зобов'язано власників сумісно вирішити питання переобладнання електропостачання, водопостачання, газопостачання та опалення від місцевого газового казана, або користуватись існуючими по домовленості, а також встановити дощаті перегородки на горище по межам своїх приміщень
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 8 073 грн грошової компенсації вартості перевищення частки при розподілі.
Проведено розподіл у натурі земельної ділянки по АДРЕСА_1, загальною площею 992 кв. м., кадастровий номер 1221411000:02:034:0090, призначеної для ведення особистого селянського господарства, виділивши ОСОБА_1 1/3 частинм земельної ділянки, площею 330,66 кв. м., як вказано в додатку № 2 до висновку експертизи № 1584/1585/1586-13, складеного 20 лютого 2014 року - зеленим кольором, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - 2/3 частини земельної ділянки, площею 661,34 кв.м., як вказано в додатку № 2 до висновку експертизи № 1584/1585/1586-13, складеного 20 лютого 2014 року - жовтим кольором.
Виділено в загальне користування ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 200,14 кв.м., як вказано в додатку № 2 до висновку експертизи № 1584/1585/1586-13, складеного 20 лютого 2014 року - червоним кольором.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 590 грн 15 коп. сплаченого судового збору та по 2350 грн. 08 коп. вартості проведеної експертизи.
Додатковим рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2014 року, встановлено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, загальною площею 1000 кв. м, кадастровий номер 1221411000:02:034:0090, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, виділивши в користування ОСОБА_1 1/3 частини земельної ділянки, площею 333,33 кв. м, як вказано в додатку № 2 до висновку експертизи № 1584/1585/1586-13, складеного 20 лютого 2014 року - зеленим кольором та виділено в користування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 2/3 частини земельної ділянки, площею 666,67 кв. м, як вказано в додатку № 2 до висновку експертизи № 1584/1585/1586-13, складеного 20 лютого 2014 року - жовтим кольором.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2014 року, рішення суду першої інстанції та додаткове рішення від 28 липня 2014 року скасовано та у справі ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційної інстанції не відповідає.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачка, звертаючись до суду з позовом, не зазначила у позовній заяві про окремі частки кожного з співвласників та які частки необхідно виділити в натурі кожному із співвласників, а суд першої інстанції не визначив при поділі спірного домоволодіння частки кожного з співвласників відповідно до їх розміру.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 лютого 2008 року є власником 1/3 частини житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами та 1/3 частини земельної ділянки по АДРЕСА_1.
Інші 2/3 частки вищезазначеного домоволодіння та земельної ділянки належать у рівних частинах відповідачам - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, тобто кожній по 1/3 частини.
Звертаючись до суду з позовною заявою, позивачка, посилаючись на ст. 364 ЦК України, просила виділити їй в натурі 1/3 частини спірного домоволодіння та земельної ділянки.
Відповідно до ст. ст. 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності, в натурі або його поділ з дотриманням вимог ст. 183 ЦК України.
За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна це питання вирішується судом.
Під час вирішення зазначених спорів суди повинні виходити з положень ст. ст. 183, 367 ЦК України, відповідно до яких виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.
У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання, або перепланування будинку, він провадиться за наявності на це дозволу компетентного органу (ст. 152 ЖК України).
Вирішуючи такі спори, суди з урахуванням вимог ст. 10 ЦПК України, з метою всебічного і повного з'ясування обставин справи та забезпечення здійснення прав сторін повинні відповідно до заявлених вимог запропонувати сторонам подати або за їх клопотанням витребувати, зокрема, висновки технічної експертизи щодо можливих варіантів поділу будинку в натурі, а в необхідних випадках - висновки органів державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекцій тощо про допустимість пов'язаних із цим поділом переобладнань і перепланувань; дані про дозвіл виконавчого комітету місцевої ради на переобладнання і перепланування жилого будинку; дані про вартість та характер робіт, які необхідно здійснити для відокремлення виділеної частки будинку або поділу будинку.
Виходячи з того, що за змістом ст. 360 ЦК України кожний учасник спільної часткової власності повинен нести витрати по утриманню майна відповідно до своєї частки, витрати на проведення робіт з перепланування і переобладнання будинку повинні розподілятися між співвласниками з урахуванням їх часток та обставин справи.
Крім того, у тих випадках, коли в результаті виділу співвласнику передається частина приміщень, яка перевищує за розміром його частку, суд повинен вирішити питання про стягнення з нього відповідної грошової компенсації та зазначити в рішенні фактичні ідеальні частки в праві власності на будинок після його поділу.
Із матеріалів справи вбачається, що за клопотанням позивачки у справі було проведено судову будівельно-технічну експертизу для визнання можливих варіантів поділу житлового будинку та земельної ділянки.
Відповідно до висновку комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 20 лютого 2014 року № 1584/1585/1586-13 виділ в натурі 1/3 частини домоволодіння за вказаною адресою технічно неможливий відповідно до норм та вимог ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Загальні положення».
При цьому запропоновано один оптимальний варіант розподілу спірного житлового будинку та земельної ділянки зі зміною ідеальних часток та присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась, а також запропоновано виконати позивачці та відповідачам переобладнання та перепланування приміщень.
Суд першої інстанції, прийнявши до уваги вищевказаний варіант розподілу спірного житлового будинку та земельної ділянки, провів розподіл у натурі житлового будинку та земельної ділянки з врахуванням зазначеного варіанту, тобто фактично вирішив спір по суті.
В свою чергу суд апеляційної інстанції, не надавши належної оцінки вищевказаному висновку комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 20 лютого 2014 року, відмовив у задоволенні позову, належним чином не навівши мотиви своєї відмови, тобто фактично необґрунтував неможливість поділу спірного житлового будинку та земельної ділянки.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, у порушенням вимог ст. 303 ЦПК України, фактично усунувся від виконання своїх процесуальних повноважень та обов'язку тим самим спір по суті не вирішив, право позивачки на судовий захист, гарантований їй ст. ст. 55, 124 Конституції України та передбачений ст. ст. 3, 4 ЦПК України, не забезпечив, свої процесуальні функції у забезпеченні змагального цивільного процесу не виконав.
Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом при ухваленні рішення у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права належним чином не встановлені, суд апеляційної інстанції належним чином не визначився з характером спірних правовідносин, таке рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді: В.М. Коротун
О.В. Попович
М.В. Дем'яносов
С.П. Штелик