Ухвала
іменем україни
10 березня 2015 року м. Київ
Вищий спеціалізований суд України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:
головуючого ОСОБА_1.,
суддів:ОСОБА_2., ОСОБА_3.,
за участю секретарясудового засідання ОСОБА_4.,
прокурора ОСОБА_5.,
розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження № 12014110270000004 за касаційною скаргою заступника прокурора Київської області на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 25 вересня 2014 року щодо
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки с. Городище Шепетівського району Хмельницької області, мешканки АДРЕСА_1,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України;
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянки України, уродженки с. Городище Шепетівського району Хмельницької області, мешканки АДРЕСА_1,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України,
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 й призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вважає, що відмовляючи прокурору у відкритті провадження, апеляційний суд не дотримався вимог п. 3 ч. 3 ст. 394 КПК України, згідно якої вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та обвинуваним може бути оскаржено в апеляційному порядку прокурором з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з ч. 3 ст. 469 зазначеного Кодексу угода не може бути укладена. Відтак апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що цей вирок не підлягає оскарженню.
Вироком Славутицького міського суду Київської області від 13 лютого 2014 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі угоди про примирення від 31 січня 2014 року з потерпілою ОСОБА_8 визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України і призначено кожній покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік та покладенням на них обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
За вироком суду ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано винуватими у тому, що вони 06 січня 2014 року приблизно о 03.30 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в приміщенні кафе «Атлант», що біля стадіону «Каскад» м. Славутича Київської області попередньо домовились між собою вчинити хуліганські дії щодо ОСОБА_8 Реалізуючи свій злочинний намір та з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, ОСОБА_7 вдарила ОСОБА_8 долонею лівої руки в обличчя, а ОСОБА_6 ударила потерпілу в шию, схопила її волосся та силою пригнувши голову вдарила коліном лівої ноги в обличчя. Не бажаючи припинити свої хуліганські дії ОСОБА_6 продовжила тримати ОСОБА_8 за волосся, повалила її на підлогу, після чого ОСОБА_7 завдала потерпілій удару коліном лівої ноги по сідницях та п'ять ударів правою ногою по сідницях і лівій нозі. Розуміючи, що ОСОБА_8 знаходиться на підлозі й не має фізичної змоги чинити опір, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 продовжили побиття потерпілої, завдавши по одному удару ногою в голову.
В результаті спільних хуліганських дій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 потерпіла ОСОБА_8 отримала легкі тілесні ушкодження.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням прокурор оскаржив його в апеляційному порядку, порушуючи питання про його скасування та направлення кримінального провадження до Славутицького міського суду Київської області для проведення судового провадження у загальному порядку. Обґрунтовував тим, що при затвердженні судом угоди про примирення істотно порушено кримінальний процесуальний закон, зокрема, ч. 3 ст. 469 КПК України, оскільки об'єктом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України, є громадський порядок, а згідно вимог ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення може бути укладена тільки у випадках, коли кримінальне правопорушення завдає шкоди приватним інтересам, інтересам фізичної особи тощо і не зачіпає публічних інтересів.
Апеляційний суд Київської області ухвалою від 25 вересня 2014 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на вказаний вирок місцевого суду. Своє рішення мотивував тим, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК України апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційних вимог прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи, викладені у скарзі, суд касаційної інстанції дійшов такого висновку.
Виходячи із засад диспозитивності і правової визначеності, в обмеженому обсязі підлягає оскарженню вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим.
Так, згідно з вимогами п. 3 ч. 3 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку прокурором з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з ч. 3 ст. 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Частиною 3 статті 469 КПК України передбачено, що угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Згідно з ч. 4 ст. 399 КПК України суддя доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржено виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.
А положеннями ч. 6 ст. 399 КПК України передбачено, що ухвала про повернення апеляційної скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку.
Як убачається зі змісту касаційної скарги та матеріалів кримінального провадження, ні обвинувачені, ні потерпіла умови угоди не оскаржували, лише заступник прокурора Київської області оскаржив вирок місцевого суду.
Крім того, як зазначено в ухвалі апеляційного суду, угода між потерпілим та обвинуваченими була укладена у кримінальному провадженні про вчинення злочину середньої тяжкості, а тому така угода між сторонами провадження була укладена у відповідності до положень ч. 3 ст. 469 КПК України.
Разом із тим як убачається з матеріалів справи, прокурор ОСОБА_9. в судовому засіданні не заперечував проти затвердження угоди про примирення та просив призначити ОСОБА_6 і ОСОБА_7 узгоджену міру покарання.
Враховуючи викладене, зазначений вирок місцевого суду апеляційному оскарженню з підстав, наведених заступником прокурора у своїй скарзі, не підлягає, а тому оскаржувана ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження є законною та обґрунтованою, з чим погоджується і колегія суддів.
Керуючись статтями 433, 436-438 КПК України, суд
Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 25 вересня 2014 року залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1ОСОБА_2ОСОБА_3