Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_13,
суддів ОСОБА_14 і ОСОБА_15,
за участю прокурора засудженого при секретарі ОСОБА_16, ОСОБА_5, ОСОБА_17,
розглянувши в судовому засіданні 12 березня 2015 року в м. Києві кримінальне провадження за касаційними скаргами захисника ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Харківської області від 10 жовтня 2014 року щодо засудженого,
Вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 травня 2014 року засуджено
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз - вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2010 року за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 6 місяців,
за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 гривень;
за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1 700 гривень.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_5 визначено покарання у виді штрафу в розмірі 1 700 гривень.
Відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків, вирок про призначення покарання у виді штрафу в розмірі 1 700 гривень виконується самостійно від вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від
14 грудня 2010 року.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що він із 7 червня по 9 вересня 2013 року у м. Харкові, за попередньою змовою групою осіб, шляхом обману, здійснюючи телефонні дзвінки на стаціонарні номера телефону громадян м. Харкова та представляючись працівником міліції повідомляв про вчинення їх родичами злочинів, які вони в дійсності не скоювали, заволодів коштами ОСОБА_8 на суму 4 000 грн., ОСОБА_9 - 500 грн. ОСОБА_10 8 000 грн.
Крім того, 28 червня та 9 вересня 2013 року ОСОБА_5 повторно у м. Харкові шляхом шахрайства намагався заволодіти коштами ОСОБА_11 на суму 4 000 грн. та ОСОБА_12 - 10 000 грн., однак свій злочин не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі.
За апеляцією прокурора вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано Апеляційним судом Харківської області та постановлено свій вирок від 10 жовтня 2014 року.
Цим вироком ОСОБА_5 призначено покарання за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки і 6 місяців, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 рік і 6 місяців, та на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2010 року і ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців і 1 день. У решті вирок щодо засудженого залишено без зміни.
У касаційних скаргах:
- засуджений ОСОБА_5 просить вирок суду апеляційної інстанції скасувати. Зазначає, що досудове розслідування та судовий розгляд проведені однобічно й неповно, з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому висновки суду про доведеність його вини не відповідають фактичним обставинам і ґрунтуються на суперечливих доказах. Крім того, під час апеляційного розгляду йому безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про відмову від захисника, що вказує на порушення його права на захист;
- захисник ОСОБА_7 просить вирок Апеляційного суду Харківської області від 10 жовтня 2014 року змінити у зв'язку з невідповідністю призначеного судому покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженого через суворість. Зазначає, що при призначенні покарання ОСОБА_5 апеляційним судом не враховано ряд пом'якшуючих його покарання обставини. У зв'язку з цим просить пом'якшити засудженому покарання до мінімальної межі санкції ч. 2 ст. 190 КК України.
Заслухавши доповідача, думку засудженого, який підтримав подані скарги, а також висловив прохання про пом'якшення йому покарання, пояснення прокурора про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, перевіривши кримінальне провадження, обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вони не підлягають задоволенню.
При вирішенні питання про скасування або зміну вироку, ухвали, відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України, суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 цього Кодексу і не переглядає судові рішення з підстав однобічності і неповноти досудового розслідування та судового розгляду, щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість, саме такі підстави є предметом перегляду суду апеляційної інстанції.
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, підтверджується доказами, дослідженими судом першої інстанції у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.
За результатами перевірки кримінального провадження встановлено, що засуджений ОСОБА_5 в судовому засіданні визнав свою вину у вчиненні ним кримінальних правопорушень, щиро розкаявся та не оспорював фактичні обставини справи.
Апеляційний суд погодився із кваліфікацією дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 190 КК України та відповідно до вимог ч. 2 ст. 394, ч. 1 ст. 404 КПК України, докази, які не досліджувалися в суді першої інстанції, не перевіряв.
При призначенні засудженому покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, апеляційний суд урахував ступінь тяжкості кримінальних правопорушень та дані про особу винного, а також пом'якшуючі покарання обставини, на які є посилання у касаційній скарзі захисника засудженого. Призначене покарання судом 2-ї інстанції є необхідним та достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.
Посилання про порушення права на захист засудженого, оскільки судом апеляційної інстанції безпідставно було залишено без задоволення його клопотання про відмову від захисника ОСОБА_7, не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.
За результатами перевірки кримінального провадження встановлено, що захист засудженого ОСОБА_5 здійснював захисник ОСОБА_7, який був йому призначений з числа адвокатів безоплатної правової допомоги. Захисник відповідно до своїх професійних обов'язків належним чином здійснював захист обвинуваченого ОСОБА_5
Окрім того, засуджений ОСОБА_5 своє клопотання про відмову від захисника не мотивував та не навів жодних доводів щодо невиконання захисником ОСОБА_7 своїх обов'язків.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України суд,
Касаційні скарги захисника ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Харківської області від 10 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15