Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" березня 2015 р.Справа № 922/1092/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Хотенця П.В.
при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів", м. Дніпропетровськ
до Державного підприємства "Південна залізниця", м. Харків
про стягнення 334997,52 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Бобошко О.А., дов. від 24.10.2013 року
відповідача - Кисельова В.С., дов. № 683 від 15.05.2014 року
Розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача 292729,20 грн. основного боргу, 19446,67 грн. пені, 4848,17 грн. 3% річних та 17973,48 грн. індексу інфляції за договором про послуги з ремонту зі зміною елементів пасажирських колісних пар № П/Л-131186/НЮ від 19 липня 2013 року.
Враховуючи, що заяв та клопотань представниками сторін не заявлено, суд починає розгляд справи по суті.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує частково.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, судом встановлено наступне.
19 липня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" (позивачем, підрядником) та Державним підприємством "Південна залізниця" (відповідачем, замовником) було укладено договір про послуги з ремонту зі зміною елементів пасажирських колісних пар № П/Л-131186/НЮ.
Згідно пункту 1.1. договору підрядник зобов*язався надати послуги з ремонту зі зміною елементів пасажирських колісних пар з редукторами WBA32/2 та EUK-160-1M, переданих йому замовником у кількості та згідно переліку видів та обсягів ремонту.
Відповідно до пункту 1.2. договору замовник згідно з умовами цього договору зобов*язався надати підряднику для виконання послуг з ремонту колеса суцільнокатані 957 мм ГОСТу 9036-88 та ГОСТу 10791-89 зі змінами № 1, з розрахунку витрат на 1 колісну пару 2 колеса (давальна сировина) та буксові підшипники з розрахунку витрат на 1 колісну пару 30-42726Е2М - 2 од., 30-232726Е2М - 2 од. (давальна сировина).
Згідно пункту 1.3. договору замовник зобов*язався прийняти у підрядника надані відповідно до умов договору послуги з ремонту колісних пар та оплатити їх відповідно до умов договору.
На виконання умов договору, сторони уклали додатки № 1 та №1а про перелік видів та обсяг ремонту, додатки № 2 та № 2а про графік подачі в ремонт та видів ремонту колісних пара, та додаток № 3 та № 3а про протоколи узгодження ціни.
Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору, позивачем було відремонтовано 60 колісних пар, що підтверджується актами приймання-передачі колісних пар з ремонту: №2312 від 03 вересня 2013 року (4 колісних пари); №2313 від 03 вересня 2013 року (10 колісних пар); №2318 від 03 жовтня 2013 року (17 колісних пар); №2322 від 04 грудня 2013 року (1 колісна пара); №2323 від 10 грудня 2013 року (18 колісних пар); №2331 від 13 червня 2014 року (4 колісних пари); №2332 від 17 червня 2014 року (5 колісних пар); №2333 від 25 червня 2014 року (1 колісна пара), та поставленими відповідачу рахунки на оплату фактично наданих послуг: № 137033 від 03 вересня 2013 року (за ремонт 4 колісних пар) на суму 111120,00 грн.; № 137034 від 09 вересня 2013 року (за ремонт 10 колісних пар) на суму 254400,00 грн.; № 137035 від 09 вересня 2013 року (залізничний тариф за подачу колісних пар в ремонт і відправку після ремонту) на суму 6339,00 грн.; № 137041 від 03 жовтня 2013 року (за ремонт 17 колісних пар) на суму 613080,00 грн.; № 137042 від 03 жовтня 2013 року (залізничний тариф за подачу колісних пар в ремонт і відправку після ремонту) на суму 6934,80 грн.; № 137047 від 04 грудня 2013 року (за ремонт 1 колісної пари) на суму 23880,00 грн.; № 137048 від 10 грудня 2013 року (за ремонт 18 колісних пар) на суму 475560,00 грн.; № 137049 від 12 грудня 2013 року (залізничний тариф за подачу колісних пар в ремонт і відправку після ремонту) на суму 6934,80 грн.; № 147006 від 13 червня 2014 року (за ремонт 4 колісних пар) на суму 103920,00 грн.; № 147007 від 17 червня 2014 року (за ремонт 5 колісних пар) на суму 156480,00 грн.; № 147008 від 25 червня 2014 року (за ремонт 1 колісної пари) на суму 32280,00 грн.
Відповідно до виставлених рахунків, позивач виконав послуги на загальну вартість 1770720,00 грн.
Також позивач виставив рахунки відповідачу до компенсації за залізничний тариф по відремонтованим колісним парам в сумі у розмірі 20209,20 грн.
Згідно пункту 4.1. договору, відповідач здійснює оплату фактично наданих послуг з ремонту колісних пар протягом 30 банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі колісних пар та надання відповідного рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.
Згідно пункту 4.1. договору відповідач повинен був сплатити кошти у наступні строки: рахунок № 137049 на суму 6934,80 грн., дата виконання послуг - 12 грудня 2013 року, кінцевий термін оплати - 17 січня 2014 року; акт № 2331 від 13 червня 2014 року на суму 103920,00 грн., дата виконання послуг - 13 червня 2014 року, кінцевий термін оплати - 26 липня 2014 року; акт № 2332 від 17 червня 2014 року на суму 156480,00 грн., дата виконання послуг - 17 червня 2014 року, кінцевий термін оплати - 30 липня 2014 року; акт № 2333 від 25 червня 2014 року на суму 32280,00 грн., дата виконання послуг - 25 червня 2014 року, кінцевий термін оплати - 07 серпня 2014 року.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково виконав свої зобов*язання щодо сплати коштів за виконані роботи та компенсацію залізничного тарифу, що підтверджується банківськими виписками про надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача 11 листопада 2013 року на суму 400000,00 грн., 03 січня 2014 року на суму 165400,00 грн, 21 травня 2014 року на суму 932800,00 грн., тобто на загальну суму 1498200,00 грн.
Після отримання послуг, відповідач не заперечував щодо строків та якості їх надання на підтвердження чого, сторони звірили взаємні розрахунки 15 серпня 2014 року та підписали про це акт і скріпили печатками підприємства. Згідно акту звіряння взаємних розрахунків, основний борг Державного підприємства "Південна залізниця" перед позивачем складає 292729,20 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).
За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 292729,20 грн. задовольнити.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем був наданий обгрунтований розрахунок штрафних санкцій за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, відповідно до якого сума 3% річних складає 4848,17 грн. та сума індексу інфляції складає 17973,48 грн.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.
За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно статтей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 7.4. договору за несвоєчасне виконання або не в повному обсязі розрахунок замовника з підрядником за виконанний обсяг послуг з ремонту колісних пар, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми забогованості за кожну добу затримки.
Як свідчать матеріали справи, позивачем був наданий обґрунтований розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, відповідно до якого сума пені складає 19446,67 грн.
Перевіривши правомірність нарахування позивачем вказаних сум, суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договору.
Однак, як вбачається з наданих до суду доказів, затримка в оплаті відповідачем заборгованості за договором про послуги з ремонту зі зміною елементів пасажирських колісних пар № П/Л-131186/НЮ від 19 липня 2013 року виникла внаслідок того, що відповідач через фінансову та політичні кризи, знаходиться у важкій фінансовій ситуації. На значне погіршення фінансового стану відповідача вплинуло також і відміна у 2014 році внаслідок воєнних дій поїздів, що курсують в Донецькому та Луганському напрямках та відміну поїздів, що курсують у Кримському напрямку через його анексію, що підтверджується довідкою про втрату доходів від пасажирських перевезень від 03 грудня 2014 року.
За приписами пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Пленум Вищого господарського суду України в пункті 3.17.4 постанови від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'ясняє, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України.
Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішення суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем та його тяжкий матеріальний стан.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій на 50 %, та стягнути з відповідача пеню у розмірі 9723,34 грн., 3% річних у розмірі 2424,08 та індексу інфляції у розмірі 8986,74 грн. В решті заявлених позовних вимог відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно приписів пункту 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесцуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 193, 216, 217, 230, 232, 233 Господарського кодексу України, статтями 6, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 625, 627, 837 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33-34, 43, 47-49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7, код ЄДРПОУ 01072609) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" (49024, м. Дніпропетровськ, вул. Універсальна, 10, код ЄДРПОУ 00554514) 292729,20 грн. основного боргу, 9723,34 грн. пені, 2424,08 грн. 3% річних, 8986,74 грн. індексу інфляції за договором про послуги з ремонту зі зміною елементів пасажирських колісних пар № П/Л-131186/НЮ від 19 липня 2013 року та 7015,19 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Повне рішення складено 16.03.2015 р.
Суддя П.В. Хотенець