33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"12" березня 2015 р. Справа № 918/22/15
Господарський суд Рівненської області в складі судді Пашкевич І.О.,
при секретарі судових засідань Морозу С.Ю.,
розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнекульттовари"
до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин 36 ЛТД"
до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Млинок"
до відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р"
про стягнення в сумі 2 872 628 грн. 17 коп.
за участі представників:
від позивача: Звольська Н.О., довіреність від 05.01.2015 року;
від відповідача: не з'явився.
Статті 20, 22, 91 Господарського процесуального кодексу України позивачу роз'яснені.
Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.
Обставини справи: В січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнекульттовари" (далі ТОВ "Рівнекульттовари") звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин 36 ЛТД" (далі ТОВ "Магазин 36 ЛТД" або відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Млинок" (далі ТОВ "Млинок" або відповідач 2) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" (далі ТОВ "Арго-Р" або відповідач 3) про стягнення коштів в сумі 2 872 628 грн. 17 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.01.2009 року відповідач 1 видав у м. Луцьку на користь ПП "Біопро-Плюс" прості векселі на загальну суму 2 872 628,17 грн. Останній згідно індосаменту передав права по вказаним векселям відповідачу 2, який в подальшому здійснив передачу зазначених цінних паперів відповідачу 3, який, в свою чергу передав їх ВАТ "Рівнекульттовари", правонаступником якого являється позивач. Товариство вказує, що 18.12.2014 року направило відповідачам вимогу про стягнення коштів, однак відповіді не отримало.
Оскільки термін оплати по даним векселям настав 21.01.2012 року, Товариство звернулось до господарського суду з даним позовом про стягнення з відповідачів 2 872 628,17 грн. з посиланням на статті 194, 543, 545, 1190 Цивільного кодексу України, 193, 197, 198, 216-218 Господарського кодексу України, 5 ЗУ "Про обіг векселів в Україні", 14 ЗУ "Про цінні папери та фондовий ринок", 11, 70, 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 17.01.2015 року порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 27.01.2015 року.
10.02.2015 року відповідачем 3 через відділ канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого ТОВ "Арго-Р" вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Вказує, що позивачем не була проведена процедура звернення до нотаріуса для вчинення нотаріального протесту, який мав бути вчинений Товариством після закінчення строку на погашення зобов'язань відповідачем, тобто після 15.12.2014 року і, як наслідок, надісланням позову до суду останній порушив процедуру оскарження. Враховуючи наведене відповідач 3 просить провадження стосовно ТОВ "Арго-Р" припинити.
10.02.2015 року позивачем подано клопотання, відповідно до якого останній просив залучити в якості відповідача 4 Приватне підприємство "Біопро-Плюс".
З метою встановлення статусу особи, яку Товариство просило залучити в якості відповідача 4, судом зроблено спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 68), з якого вбачається, що Приватне підприємство "Біопро-Плюс" 28.10.2009 року припинено за судовим рішенням. З огляду на зазначене, суд відмовляє в задоволенні вказаного клопотання позивача.
03.03.2015 року відповідачем 3 через відділ канцелярії суду подані додаткові пояснення, відповідно до яких останній вважає позовні вимоги до ТОВ "Арго-Р" необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству та нормам міжнародних договорів, оскільки відповідачем 3 на спірних векселях належним чином було вчинено напис "без обороту на мене", що виключає пред'явлення до останнього вимог передбачених статтями 43-49 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.
У судовому засіданні 12.03.2015 року оголошувалась перерва до 17:00 год. Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.
Відповідачі у судове засідання 12.03.2015 року не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.
На адресу суду повернулись конверти, у яких відповідачу 2 за адресою вказаною в позовній заяві, а саме: 33001, місто Рівне, вулиця Дворецька, будинок 93, надсилались ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи з відмітками відділення поштового зв'язку "по закінченню терміну зберігання" (а.с. 56-58, 62-64, 83-85). Крім того, з метою перевірки адреси відповідача 2, судом зроблено спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за яким відповідач 2 не перебуває в процесі припинення та зареєстровано за вищезазначеною адресою вказаною в позовній заяві.
Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
З огляду на зазначене, судом вжито всіх можливих заходів стосовно повідомлення відповідача 2 про дату, час та місце розгляду справи.
Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки чергове відкладення розгляду справи призведе до виходу за межі передбаченого ГПК граничного строку розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідачів.
Вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд,
20 січня 2012 року ТОВ "Магазин 36 ЛТД" видало на користь ПП "Біопро-Плюс" прості векселі: серія АА 1363087 на суму 200 000 грн. 00 коп., серія АА 1363086 на суму 200 000 грн. 00 коп., серія АА 1363084 на суму 200 000 грн. 00 коп., серія АА 1363085 на суму 200 000 грн. 00 коп., серія АА 1363082 на суму 200 000 грн. 00 коп., серія АА 1363083 на суму 200 000 грн. 00 коп., серія АА 1363081 на суму 200 000 грн. 00 коп., серія АА 1363080 на суму 200 000 грн. 00 коп., серія АА 0218759 на суму 200 000 грн. 00 коп., серія АА 1363079 на суму 272 628 грн. 17 коп., серія АА 0218760 на суму 200 000 грн. 00 коп., серія АА 1363078 на суму 200 000 грн. 00 коп., серія АА 0218758 на суму 200 000 грн. 00 коп., серія АА 1363074 на суму 200 000 грн. 00 коп. (а.с. 26-39).
Термін оплати по даним векселям - 21.01.2012 року.
В подальшому, ПП "Біопро-Плюс" згідно індосаменту передало дані прості векселі ТОВ "Млинок", який в свою чергу передав їх ТОВ "Арго-Р", що підтверджується відмітками на зазначених векселях.
На виконання договору б/н від 01.12.2007 року, 02 липня 2009 року ТОВ "Арго-Р" передало, а позивач прийняв вищезазначені прості векселі, що підтверджується актом прийому-передачі цінних паперів (а.с. 77).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 19.12.2014 року направив ТОВ "Арго-Р", ТОВ "Млинок" та ТОВ "Магазин 36 ЛТД" листи від 18.12.2014 року з вимогами по оплаті вищевказаних простих векселів (а.с.17-24). Проте, дані вимоги залишені відповідачами без відповіді та виконання, що й стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Пунктом 1 статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" з урахуванням приписів п.7 ст.164 Господарського кодексу України встановлено, що векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
У ст.1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" вказано, з яких нормативних актів складається законодавство України про обіг векселів, серед яких, зокрема, Женевська конвенція 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон).
У відповідності до ст.77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів.
Згідно ст.38 Уніфікованого закону держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів.
Судом встановлено, що спірні векселі не пред'являлися до платежу 21.01.2012 року або в один із двох наступних робочих днів після цієї дати.
Водночас, статтями 53, 78 Уніфікованого закону передбачено, що після закінчення строків, встановлених для пред'явлення переказного векселя зі строком платежу за пред'явленням або у визначений строк від пред'явлення, для здійснення протесту у неакцепті або у неплатежі, а також для пред'явлення для платежу у разі застереження "обіг без витрат", держатель втрачає свої права регресу проти індосантів, проти трасанта і проти інших зобов'язаних осіб, за винятком акцептанта, а при непред'явленні до платежу простого векселя - за винятком векселедавця. Такі самі наслідки настають, якщо вексель зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи пред'явлення не пред'явлено до платежу в день, коли він мав бути оплачений, або протягом двох наступних робочих днів.
Таким чином, суд вважає, що непред'явлення до платежу простого векселя у визначений законодавством строк, як і нездійснення протесту у неплатежі, не припиняє грошових зобов'язань, що виникли між сторонами, щодо платежу за векселем, а тому векселедавець не звільняється від обов'язку сплатити суму векселя.
Відповідно до ст.70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються через три роки, які обчислюються від дати настання строку платежу. Такий строк застосовується як щодо позову векселедержателя, так і щодо позовних вимог, пред'явлених до акцептанта переказного векселя векселедавцем, індосантами, авалістами та іншими особами, до яких права за векселем перейшли внаслідок виконання ними вексельного зобов'язання.
Зазначені положення кореспондуються також зі ст.78 Уніфікованого закону, якою визначено, що векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем.
Разом з тим, у пунктах 13 та 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 року № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" зазначено, що статтею 15 Уніфікованого закону визначено, що індосант відповідає за акцепт і за платіж, якщо не обумовлено протилежне. При вирішенні спорів судам слід враховувати, що у випадку включення до індосаменту застереження "без обороту на мене" чи будь-якого іншого, наслідком якого може бути звільнення індосанта від відповідальності за платіж за векселем, передбаченої вказаною нормою Уніфікованого закону, індосант відповідає лише за дійсність переданої за векселем вимоги. Таке застереження означає, що при неакцепті або неплатежі до такого індосанта не можуть бути пред'явленні вимоги, передбачені статтями 43-49 Уніфікованого закону, тобто зазначена особа звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язання за векселем.
За вексельним законодавством виникають зобов'язання як прямих боржників, так і боржників у порядку регресу. Прямі боржники - це векселедавець простого векселя та акцепт переказного векселя. Вимоги до зазначених осіб, а також до авалістів за них (за їх наявності) можуть бути пред'явлені як у строк платежу, так і протягом усього строку вексельної давності незалежно від наявності протесту. При цьому підставою для заявлення вимог до прямих боржників є сам вексель, що знаходиться у кредитора.
Усі інші особи, які поставили свій підпис на векселі, є учасниками регресних зобов'язань. Це означає, що право регресу до зазначених осіб виникає у держателя тільки за наявності протесту в неплатежі або іншому порушенні, допущеному при обігу векселя прямими боржниками. Без такого протесту регресні боржники не зобов'язані за векселем, крім випадків, коли інше передбачено в цьому документі або прямо встановлено Уніфікованим законом (абзац 5 ст. 44, ст. 46, абзац 4 ст. 54 Уніфікованого закону).
У зв'язку з викладеним при настанні строку платежу за векселем вимога про його сплату може бути заявлена тільки до прямого боржника, а не до боржника, зобов'язаного в порядку регресу.
Отже, враховуючи вищевказане та те, що ТОВ "Млинок" та ТОВ "Арго-Р" на спірних векселях було вчинено написи "Без обороту на мене", то суд дійшов висновку, що позов ТОВ "Рівнекульттовари" підлягає до задоволення в частині стягнення 2 872 628 грн. 17 коп. з ТОВ "Магазин 36 ЛТД", оскільки останній є прямим боржником (векселедавцем), а в частині позовних вимог ТОВ "Рівнекульттовари" до ТОВ "Млинок" та ТОВ "Арго-Р" слід відмовити за їх безпідставністю.
На підставі частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 57 452 грн. 56 коп. покладається на ТОВ "Магазин 36 ЛТД".
Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин 36 ЛТД" (43018, Волинська область, м. Луцьк, вул. Львівська, 61, код ЄДРПОУ 20148526) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнекульттовари" (33001, м. Рівне, вул. Дворецька, 93) заборгованість в розмірі 2 872 628 (два мільйони вісімсот сімдесят дві тисячі шістсот двадцять вісім) грн. 17 коп. та 57 452 (п'ятдесят сім тисяч чотириста п'ятдесят дві) грн. 56 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнекульттовари" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Млинок" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено "13" березня 2015 року.
Суддя Пашкевич І.О.