11 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 2-а-3743/11/1511
Категорія: 10.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Семенов Олег Анатолійович
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: судді Домусчі С.Д.
суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівську Одеської області на постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 28 жовтня 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівську Одеської області про зобов'язання нарахувати та виплатити основну та додаткову пенсію як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, інваліду ІІ групи, -
06 липня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Іллічівського міського суду Одеської області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівськ Одеської області, в якому просив суд відновити строк звернення до суду, визнати протиправним дії відповідача щодо не нарахування та не виплати пенсії у розмірах відповідно до вимог ч. 4 ст. 50, ст. 54, ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати відповідача нарахувати основну пенсію, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до норм вимог ч. 4 ст. 50, ст. 54, ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком, який визначений законом у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, з 22 травня 2008 року.
Постановою від 28 жовтня 2011 року, ухваленою в порядку скороченого провадження, Іллічівський міський суд Одеської області частково задовольнив адміністративний позов; визнав протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у проведенні позивачу раніше призначеної пенсії у відповідності із ст. ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру державної пенсії в вісім мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, та забезпечити відповідні виплати з врахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись з постановою суду управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівську Одеської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги, апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, оскільки пенсійні виплати позивачу проводились відповідно до вимог чинного законодавства.
Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідом ІІ групи, віднесений до 1 категорії, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Також суд першої інстанції встановив, що позивач отримував державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах менших, ніж визначено ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з чим дійшов висновку, що порушені права позивача мають бути відновлені.
Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена частково.
Апеляційний суд встановив, ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, віднесений до 1 категорії, є інвалідом 2-ї групи, перебуває на пенсійному обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Іллічівськ Одеської області, та з 25 жовтня 1995 року отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 13 липня 2011 року отримує пенсію по інвалідності по Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 11, 13, 14, 30, 31, 38, 43).
Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо обов'язку ГУПФУ в Одеській області провести позивачу перерахунок пенсії не відповідають фактичним обставинам справи.
Предметом спору є розміри пенсійних виплат, які позивач отримує з 22 травня 2008 року, а саме:
- розмір державної пенсії, який, відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком;
- розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, який, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має становити 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Також сторонами по справі не оспорюється той факт, що позивач отримує пенсійні виплати у розмірах, менших ніж встановлено ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З урахуванням положень ч. 2 ст. 19, ч. 1, 2, 3 ст. 46 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, ст. 49, ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ч. 4 ст. 9 КАС України, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що при визначенні розміру основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не положення постанов Кабінету Міністрів України № 1 від 03 січня 2002 року, № 530 від 28 травня 2008 року, № 654 від 16 липня 2008 року, на які посилається апелянт та які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про право позивача на отримання пенсійних виплат в розмірах, встановлених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зазначивши, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму. Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки пенсія позивача має визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись із урахуванням нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Проте суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, помилково зазначив кінцеву дату саме 22 липня 2011 року, оскільки на інший вид пенсії позивач переведений з 13 липня 2011 року, що підтверджено матеріалами справи, наданими апелянтом на вимогу апеляційного суду.
При зверненні до суду першої інстанції позивач просив відновити строки звернення до суду, але суд першої інстанції ні при відкритті провадження по справі, ні при судовому розгляді справи, ні при ухвалені оскарженої постанови не дослідив питання дотримання строків звернення до суду.
Вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, апеляційний суд встановив, що позивач звернувся до суду з позовом 06 липня 2011 року, а позовні вимоги заявлені починаючи з 22 травня 2008 року. При цьому позивач послався на положення ч. 2 ст. 46 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначаючи, що на спірні правовідносини не поширюється строк звернення до суду.
Апеляційний суд вважає помилковим та не приймає до уваги посилання позивача на ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки ці норми стосуються пенсійних виплат нарахованих, але не виплачених з вини пенсійного фонду, а спір між сторонами виник щодо пенсійних сум, які відповідачем не нараховувались та не виплачувались.
Апеляційний суд не встановив поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду, у зв'язку з чим відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України, позовні вимоги заявлені за період з 22 травня 2008 року по 05 січня 2011 року, мають бути залишені без розгляду.
Порушені права позивача, з 06 січня 2011 року по 12 липня 2011 року (день переходу на інший вид пенсії) мають бути відновлені, шляхом зобов'язання відповідача провести позивачу за цей період перерахунок та виплату державної пенсії згідно ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно ст. 50, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення до справи, що призвело до порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до п. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, це є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскарженої постанови та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст. 99, п. 9 ч. 1 ст. 155, ч. 10 ст. 183-2, ст. 195, п. 3 ч. 1 ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 203, ст. 207, ст. 244-2, ч. 6 ст. 254 КАС України, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівську Одеської області задовольнити частково.
Постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 28 жовтня 2011 року скасувати та ухвалити нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівську Одеської області (код ЄДРПОУ: 24531883, місцезнаходження юридичної особи: 68001, Одеська область, місто Іллічівськ, вулиця Хантазде, 8-а) провести перерахунок та виплату за період з 06 січня 2011 року по 12 липня 2011 року ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1), як інваліду ІІ групи, учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, 1 категорії, державної пенсії в розмірі вісім мінімальних пенсії за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру додаткової пенсії - 75 процентів мінімальної пенсії за віком, у відповідності до ст. 50, ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позовні вимоги ОСОБА_1, заявлені за період з 22 травня 2008 року по 05 січня 2011 року, залишити без розгляду.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточної та оскарженню не підлягає.
Головуючий: суддя С.Д.Домусчі
суддя О.О.Кравець
суддя Л.П.Шеметенко