73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
11 березня 2015 р. Справа № 923/194/15
Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Джафаровій М.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні, м. Херсон
до публічного акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод", м. Херсон
про стягнення 14630 грн. 35 коп.
За участю представників сторін:
від позивача - Симоненко О.М., представник за довіреністю № 36/10 від 05.01.2015 р.;
від відповідача - не прибув.
В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.
Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні (позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод" (відповідач), в якому просить стягнути завдану шкоду в сумі 14630,35 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-2, 12 Господарського процесуального кодексу України, ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 09.02.2015 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 25.02.2015 р. Ухвалою суду від 25.02.2015 р. розгляд справи відкладено на 11.03.2015 р.
Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали (а.с. 52), але явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву не надав та надіслав письмове клопотання про розгляд справи без участі представника.
Неявка представника відповідача у судове засідання господарського суду не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Крім того, відповідач 06.03.2015 р. надіслав клопотання про розстрочку виконання рішення, в якому у зв'язку з скрутним фінансовим становищем просить суд розстрочити виконання рішення.
Представник позивача в ході судового засідання підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі, просить суд їх задовольнити повністю з зазначених у позовній заяві підстав та заперечував проти розстрочки виконання рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, який прибув в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд
Постановою правління Пенсійного фонду України від 03.12.2013 № 25-2 "Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року №22-2 установлено, що облік застрахованих осіб, звіти щодо сум нарахованих внесків та сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за періоди до 01 січня 2011 року ведуться відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року № 7-6 "Про затвердження Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за №1000/9599 (далі - Постанова № 7-6), та постанови правління Пенсійного фонду України від 05 листопада 2009 року № 26-1 "Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за № 1136/17152 (далі - Постанова № 26-1).
Відповідно до положень, Постанови № 7-6 страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком повинен був подати до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік.
Водночас, якщо застрахована особа зверталась за призначенням (перерахунком) пенсії протягом поточного року (до терміну подання річної звітності) для додаткового обліку даних про застраховану особу за період, що минув після останнього звіту, в комплекті документів, необхідних для призначення пенсії, страхувальник повинен був надати територіальному органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації усі відсутні у СПОВ відомості про застраховану особу-заявника за період роботи у страхувальника до дати формування заяви на призначення пенсії.
У разі виявлення недостовірних відомостей, які подані та/або накопичені в електронних базах даних персоніфікованого обліку, страхувальник подає до відповідного територіального органу Пенсійного фонду необхідні коригуючі або скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних звітів про застраховану особу.
На підставі поданого документа з позначкою "коригуюча" у системі персоніфікованого обліку відбувається технологічна заміна попередньо накопичених відомостей в обліковій картці особи на актуальні відомості, що подані страхувальником у документі з позначкою "коригуюча".
На підставі поданого документа з позначкою "скасовуюча" недостовірні відомості
облікової картки вилучаються із переліку актуальних для використання, але залишаються у електронному архіві для збереження історії звітування. Скасування відомостей здійснюється, якщо некоректними виявились такі ключові реквізити первинного звіту, як страхувальника, звітний рік, номер облікової картки застрахованої особи, код категорії застрахованої особи, код підстави для спеціального стажу.
На обліку в управлінні Пенсійного фонду України в місті Херсоні перебувають та отримують пенсію за віком Ніколенко Віктор Тимофійович з 26.07.2004 року, Сучеленков Євгеній Миколайович з 21.05.1970 року та Демченко Георгій Сергійович з 31.08.1959 року. На момент призначення пенсії Ніколенко В.Т., Сучеленков Є.М. та Демченко Г.С. працю вали на ПАТ "Херсонський суднобудівний завод". Згідно ч.5 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, що була чинною на момент призначення пенсії) для обчислення пенсії враховувалась заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Для призначення пенсії Ніколенко В.Т. надав довідку про заробітну плату за період з 1985 по 1989 роки. У зв'язку з призначенням пенсії подано індивідуальні дані за період з 21.01.2003 по 31.05.2004 роки з позначками "Призначення пенсії"". А по закінченню 2004 року страхувальником надано до УПФУ звіти про заробітну плату Ніколенко В.Т. з позначками "Початкова".
Для призначення пенсії Сучеленко Є.М. надав довідку про заробітну плату за період з 20.01.1970 по 30.04.1970 року.
Для призначення пенсії Демченко Г.С. надав довідку про заробітну плату з 01.08.1958 по 31.07.1959 роки.
Всі дані про заробітну плату застрахованих осіб, поданих страхувальниками зберігаються у Центральному сховищі ПФУ. За умови співпадання основних реквізитів індивідуальних відомостей на застраховану особу у системі персоніфікованого обліку відбувається технологічна заміна попередньо накопичених відомостей в обліковій картці особи на актуальні відомості. Така заміна відбувається тільки на центральному рівні. У випадку, коли основні реквізити індивідуальних відомостей на застраховану особу не співпадають, у Центральному сховищі ПФУ залишаються актуальними обидва документи, що призводить до недостовірного відображення розміру заробітної плати застрахованої особи, а саме задвоєнню заробітної плати за період співпадання по обох звітах з позначками "Призначення пенсії" та "Початкового".
При проведенні перерахунку пенсії з 15.06.2009 р. за заявою Ніколенко В.Т. від 15.06.2009 року відповідно до ч.4 ст. 42 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" було враховано заробітну плату за період з 27.11.2004 по 28.02.2009 за даними, що містилися в Центральному сховищі бази даних персоніфікованого обліку відомостей ПФУ.
При проведенні перерахунку пенсії з 14.04.2003 року за заявою Сучеленкова Є.М. від 14.04.2003 року відповідно до ч.4 ст. 42 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" було враховано заробітну плату за період з 22.06.1967 по 20.01.1970, з 26.06.1970 по 14.04.2003 роки з 2001 року за даними, що містилися в Центральному сховищі бази даних персоніфікованого обліку відомостей ПФУ.
При проведенні переоформлення пенсії з 15.03.2004 року за заявою Демченко Г.С. від 15.03.2004року відповідно до ч.4 ст. 42 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" було враховано заробітну плату за період з 1992 по 1997 роки за даними, що містилися в Центральному сховищі бази даних персоніфікованого обліку відомостей ПФУ.
У серпні 2014 року управлінням ПФУ за заявою страхувальника проведено позапланову перевірку ПАТ "Херсонський суднобудівний завод" щодо правильності формування відомостей про нарахування заробітної плати (доходу) на застраховану особу Ніколенко В.Т., за результатами якої виявлено, що було двічі подано Індивідуальні відомості про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за 2008 рік, а саме платником подано Індивідуальну відомість по працівнику з типом форми "Призначення пенсії" з кодом типу ставки 1 за період з 01.01.2008 по 30.11.2008 та платником подано Індивідуальну відомість по працівнику з типом форми "Початкова" з кодом типу ставки 1 за період з 01.01.2008 по 31.12.2008. Це призвело до подвійного відображення фонду заробітної плати в Індивідуальних відомостях по працівнику Ніколенко В.Т. за період з 01.01.2008 по 30.11.2008 роки.
При перевірці правильності формування відомостей про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованої особи, встановлено, що було двічі подано Індивідуальні відомості про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за 2004 рік по Демченко Г.С., а саме платником подано Індивідуальну відомість по працівнику з типом форми "Призначення пенсії" з кодом типу ставки 1 за період з 01.01.2004 по 31.01.2004 та платником подано Індивідуальну відомість по працівнику з типом форми "Початкова" з кодом типу ставки 2 за період з 01.01.2004 по 31.01.2004. Це призвело до подвійного відображення фонду заробітної плати в Індивідуальних відомостях по працівнику за період з 01.01.2004 по 31.01.2004.
При перевірці правильності формування відомостей про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованої особи, встановлено, що було двічі подано Індивідуальні відомості про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за 2002 та 2003 роки по Сучеленкову Є.М., а саме платником подано Індивідуальну відомість по працівнику з типом форми "Призначення пенсії-" з кодом типу ставки 1 за період з 01.05.2002 по 31.12.2002 та платником подано Індивідуальну відомість по працівнику з типом форми "Початкова" з кодом типу ставки 2 за період з 01.05.2002 по 31.12.2002. Це призвело до подвійного відображення фонду заробітної плати в Індивідуальних відомостях по працівнику за період з 01.05.2002 по 31.12.2002. За період з 01.01.2003 по 31.01.2003 платником подано Індивідуальну відомість по працівнику з типом форми "Призначення пенсії" та відомість з типом форми "Початкова" з кодом типу ставки 2 за період з 01.01.2003 по 31.12.2003, що призвело подвійного відображення фонду заробітної плати в відомостях за період з 01.01.2003 по 31.01.2003.
Наслідком подання відповідачем некоректної звітності за 2002, 2003, 2004, 2008 рік при проведенні перерахунків Ніколенко В.Т., Сучеленкову Є.М. та Демченко Г.С. є завищення суми заробітної плати, з якої розраховувався розмір пенсії. Встановлено факт переплати пенсії в сумі 14630 грн. 35 коп. за період з 31.03.2009 по 30.11.2014. Переплата виникла у зв'язку з тим, що при перерахунку пенсії відповідно до ч.4 ст. 42 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та в подальшому при автоматичних перерахунках пенсії, які проводилися відповідно до Законів України про Держбюджет на відповідний рік автоматично було враховано подвійні суми заробітної плати при розрахунку розміру пенсії.
Відповідно до ч.1 ст.101 Закону України "Про пенсійне забезпечення» підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу не достовірних документів, і відшкодовують її.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України матеріальна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При вирішенні питання щодо доцільності надання розстрочки виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін.
Судом також, враховується ступінь вини відповідача у виникненні даного спору.
З урахуванням вищевикладених обставин справи, з огляду на матеріальні інтереси як позивача, так і відповідача та їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, та інші обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність у спірних правовідносинах виняткових обставин, які можуть бути підставою для розстрочки виконання судового рішення. З матеріалів справи не вбачається того, що відсутність розстрочки виконання судового рішення унеможливить виконання такого рішення або ускладнить його виконання, а тому суд залишив клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення без задоволення.
За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.
Таким чином, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази та проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову. До стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 14630 грн. 35 коп. шкоди.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
У пункті 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" висловлено правову позицію згідно якої зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.
У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.
Згідно вказаної вище правової позиції, суд покладає судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1827 грн. на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з публічного акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод" (73000, м. Херсон, Карантинний острів, 1, ідентифікаційний код 14308500) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні (73027, м. Херсон, вул. Комкова, 76-а, код ЄДРПОУ 37960171) - 14630 грн. 35 коп. шкоди та 1827 грн. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 17.03.2015 р.
Суддя Л.І. Александрова