ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.03.2015Справа №910/337/15-г
За позовом: фізичної особи-підприємця Савоніка Олександра Матвійовича
до: приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Кретова Миколи Петровича
про: стягнення 35 783,04 грн.
Суддя: Шкурдова Л.М.
Представники:
Від позивача: Ковальов О.М. - пред.по довір.
Від відповідача: Рибак Є.В. - пред. по дов.
Від третьої особи: Кретов М.П. - пред.по дов.
Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом фізичної особи-підприємця Савоніка Олександра Матвійовича до приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Кретова Миколи Петровича, про стягнення 35 783,04 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.15 року порушено провадження у справі №910/337/15-г.
У судових засіданнях 03.02.2015р., 25.02.2015р. оголошувалися перерви.
В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що ним на підставі укладеного з відповідачем Договору були проведені ремонтні роботи застрахованого відповідачем автомобіля «Volkswagen Passat», державний реєстраційний номер АА5514МА, на суму 43 794,47 грн. Однак, відповідач в повному обсязі вартість проведеного позивачем ремонту не оплатив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 18 794,47 грн. В зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором, позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати в розмірі 165,48 грн, пеню в розмірі 3 823,09 грн. Також, позивачем на підставі ст.ст.217, 224, 225 ГК України заявлено до стягнення з відповідача понесені позивачем збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 7000,00 грн., які виникли, як вказує позивач, внаслідок неотримання з вини відповідача грошових коштів в розмірі 18 794,47 грн, на які розраховував позивач та на які він мав би можливість закупити в 2013 році необхідний йому товар за ціною на 20%-30% менше, аніж на даний час в зв'язку з девальвацією гривні по відношенню до американського долару. Позивач вказує, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором, підірвано авторитет позивача та були порушені ділові стосунки з партнера, що завдало позивачу моральної шкоди, яку позивачем визначено в розмірі 3000,00 грн. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на послуги адвоката в розмірі 3 000,00 грн.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи про те, що між відповідачем та Кретовим М.П. було укладено Договір страхування (КАСКО), 24.04.2013 сталася ДТП за участю транспортного засобу «Volkswagen Passat», державний реєстраційний номер АА5514МА, дана подія була визнана страховим випадком та відповідачем прийнято страховий акт, згідно якого було призначено до виплати 43 789,61 грн. та частково сума в розмірі 25 000,00 грн була сплачена відповідачем, однак, власником страхового відшкодування є страхувальник, роботи були замовлені та прийняті страхувальником, а відтак позивач не має право на стягнення страхового відшкодування. Також, відповідач заперечує щодо стягнення з відповідача пені, збитків у вигляд упущеної вигоди та моральної шкоди, оскільки пеню позивачем розраховано понад строк позовної давності, доказів понесення збитків у вигляді упущеної вигоди позивачем не надано, моральна шкода за порушення умов Договору не передбачена та не може бути завдана фізичній особі-підприємцю. Також, відповідач заперечував щодо стягнення з нього понесених позивачем витрат на послуги адвоката, з посиланням на Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», оскільки позивачем не надано розрахунку погодинної участі адвоката у судовому засіданні.
23.02.2015 року від позивача надійшла заява, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача 18 794,47 грн - сума основного боргу, 2 497,62 грн - пеня, 748,10 грн - інфляційні втрати, 2 059,62 грн - 3 % річних, 7000,00 грн - збитки у вигляді втраченої вигоди, 1683,00 грн - моральної шкоди. Також, заявлено до стягнення 3 000,00 грн - витрат на послуги адвоката.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
За таких обставин, заява представника позивача прийнята господарським судом міста Києва.
03.03.2015 року від позивача надійшло клопотання про залучення до розгляду у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Кретова Миколи Петровича, мотивоване тим, що Кретов М.П. є страхувальником відремонтованого позивачем транспортного засобу «Volkswagen Passat», державний реєстраційний номер АА5514МА.
Відповідно до ч.1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.
З огляду на те, що Кретов М.П. є страхувальником відремонтованого позивачем транспортного засобу «Volkswagen Passat», державний реєстраційний номер АА5514МА, що вбачається з матеріалів страхової справи, предметом розгляду даної справи є стягнення з відповідача заборгованості за проведені позивачем ремонтні роботи застрахованого Кретовим М.П. у відповідача транспортного засобу, рішення по даній справі може вплинути на права або обов'язки Кретова М.П., у зв'язку з чим, судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кретова М.П. та в судовому засіданні 11.03.2015р. заслухано його пояснення.
В судовому засіданні 11.03.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
13.05.2013 року між приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс» (платник) та фізичною особою-підприємцем Савонік Олександром Матвійовичем (виконавець) укладено Договір про надання послуг по ремонту наземних транспортних засобів №32-13п від 13.05.2013р.
Згідно з п.2.1. Договору, предметом цього договору є:
- взаємовідносини між платником і виконавцем з приводу виконання ремонтних робіт в частині транспортних засобів, які належать замовникам і застраховані платником;
- вимоги щодо контролю за обсягом і якістю ремонтних робіт і умови одержання виконавцем плати за проведені ремонтні роботи.
Як вбачається з п.1 Договору під ремонтними роботами розуміється комплекс дій з ремонту пошкоджених транспортних засобів, що здійснюються виконавцем відповідно до вимог Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджені наказом Міністерства транспорту України №792від 11.11.2002р. і зареєстровані Міністерством Юстиції України 17.02.2003р. за №122/7443, та які погоджуються із платником у порядку, встановленому цим договором.
Згідно з п.4.1. Договору після оцінки технічного стану, роботоздатності, функціонування складових частин і систем складових частин, виявлення недоліків, пошкоджень, дефектів ТЗ замовника, виконавець складає наряд-замовлення на проведення ремонту. Копія цього документа передається платнику.
Відповідно до п.4.3. Договору якщо платник згоден із номенклатурою і вартістю ремонтних робіт,то його уповноважений представник повинен завізувати попередній наряд-замовлення, копія якого має бути передана виконавцю за допомогою засобів факсимільного зв'язку або безпосередньо представником платника.
Відповідно до п.2.4. Договору після закінчення ремонтних робіт платник сплачує їх вартість згідно Акту виконаних робіт.
Згідно з п.6.6. Договору платник здійснює сплату ремонтних робіт, проведених виконавцем по ремонту транспортного засобу замовника, протягом 20 банківських днів з дати фактичного отримання платником підписаного виконавцем і замовником акту виконаних робіт. Розмір оплати платника відповідає складеному платником Страховому акту. Якщо вартість ремонтних робіт перевищує суму, сплачену платником, різницю сплачує замовник.
Судом встановлено, що позивачем було виконано ремонт транспортного засобу «Volkswagen Passat», державний реєстраційний номер АА5514МА на суму 43 794,47 грн., що підтверджується Актом виконаних робіт №АМН0000019 від 09.06.13р., підписаним позивачем та власником автомобіля Кретовим М.П. та скріпленим печаткою позивача.
Судом було залучено до участі у розгляді даної справи в якості третьої особи власника транспортного засобу «Volkswagen Passat» Кретова М.П., який підтвердив факт проведення ремонту вказаного транспортного засобу.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем, страховиком, було застраховано транспортний засіб «Volkswagen Passat» державний реєстраційний номер АА5514МА за Договором страхування транспортного засобу №35201 від 14.02.2013р. та страхувальником за вказаним Договором є Кретов М.П.
24.04.2013 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого відповідачем транспортного засобу «Volkswagen Passat» державний реєстраційний номер АА5514МА.
25.04.2013 року страхувальником було повідомлено страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди та в заяві на виплату страхового відшкодування страхувальником визначено порядок виплати страхового відшкодування шляхом виплати його на рахунок СТО.
Відповідно до п.36.4 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які
надають послуги з ремонту пошкодженого майна.
Згідно Страхового акту №760/13/50/ТР25/00/2 від10.07.2013р. до Договору страхування транспортного засобу №35201 від 14.02.2013р. відповідачем дорожньо-транспортну пригоду, що сталася 25.04.2013 року за участю транспортного засобу «Volkswagen Passat» державний реєстраційний номер АА5514МА, визнано страховим випадком та призначено в якості виплати страхового відшкодування 43 789,61 грн шляхом перерахування на рахунок ФОП Савонік О.М.
З Висновку щодо розміру заподіяної шкоди від 04.07.2013 року вбачається, що підставою для визначення розміру заподіяної шкоди був рахунок-фактура СТО.
Як встановлено судом, на підставі укладеного позивачем з відповідачем Договору про надання послуг по ремонту наземних транспортних засобів №32-13п від 13.05.2013р., останній зобов'язався сплачувати вартість ремонтних робіт в частині транспортних засобів, які належать замовникам і застраховані платником згідно Акту виконаних робіт.
Відповідачем частково було перераховано позивачу 20 000,00 грн за ремонт застрахованого транспортного засобу «Volkswagen Passat» державний реєстраційний номер АА5514МА, що підтверджується платіжними дорученнями №395 від 18.10.2013 року та №419 від 31.10.2013 року, згідно яких отримувачем грошових коштів є позивач, а в призначенні вказаних платіжних доручень зазначено: «страх.відш. (Кретов М.П.), страх.акт 760/13 дог.35201 від 14.02.2013р., Вольксваген, д.н. АА5514МА». Крім того, представниками сторін надано суду пояснення, з яких вбачається, що відповідачем додатково перераховано позивачу на погашення боргу 20.06.2014 року суму в розмірі 5 000,00 грн.
З огляду на положення п.6.6. Договору розмір оплати платника повинен відповідати складеному платником Страховому акту. Якщо вартість ремонтних робіт перевищує суму сплачену платником, різницю сплачує замовник.
Враховуючи те, що вартість ремонтних робіт застрахованого транспортного засобу склала 43 794,47 грн., в той час, як згідно Страхового акту №760/13/50/ТР25/00/2 від 10.07.2013р. страхове відшкодування становить суму в розмірі 43 789,61 грн, відповідачем сплачено 25 000,00 грн, неоплаченими залишилися ремонтні роботи на суму 18 789,61 грн.
Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 6.6.Договору сторонами передбачено, що платник здійснює сплату ремонтних робіт, проведених виконавцем по ремонту транспортного засобу замовника, протягом 20 банківських днів з дати фактичного отримання платником оригіналу підписаного виконавцем і замовником акту виконаних робіт.
В матеріалах справи міститься лист позивача від 05.05.2014р., яким останнім було направлено відповідачу акт виконаних робіт та рахунок. Вказаний лист отримано відповідачем 12.05.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Отримання листа позивача від 05.05.2014 року відповідачем не заперечувалось та не спростовано. Крім того, як встановлено судом вище, відповідачем 20.06.2014 року додатково було перераховано відповідачу заборгованість в розмірі 5 000,00 грн., про що зазначається сторонами в своїх поясненнях.
Отже, з врахуванням п.6.6. Договору відповідач зобов'язаний був оплатити ремонтні роботи не пізніше 10.06.2014р., оскільки 08.06.2014 року - святковий день, а саме Трійця, який припадає на вихідний та, згідно п.5 ст.254 ЦК України, переноситься на наступний робочий день.
З огляду на те, що транспортний засіб «Volkswagen Passat» державний реєстраційний номер АА5514МА, ремонт якого було здійснено позивачем, був застрахований відповідачем на підставі Договору страхування транспортного засобу №35201 від 14.02.2013р., укладеного відповідачем із страхувальником Кретовим М.П., яким підтверджено факт проведення та погодження відповідачем ремонтних робіт у позивача, приймаючи до уваги, що за умовами Договору відповідач зобов'язався сплачувати вартість ремонтних робіт в частині транспортних засобів, які належать замовникам і застраховані платником згідно Акту виконаних робіт та в матеріалах справи міститься підписаний Кретовим М.П. та позивачем Акт виконаних робіт №АМН0000019 від 09.06.13р., однак, враховуючи положення п.6.6.Договору, згідно якого розмір оплати має відповідати складеному Страховому акту, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 18 794,47 грн частково в розмірі 18 789,61 грн.
Посилання відповідача на те, що ним не було погоджено проведення ремонтних робіт транспортного засобу «Volkswagen Passat» державний реєстраційний номер АА5514МА у позивача та відносини з приводу ремонту вказаного транспортного засобу не стосуються відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема Договором про надання послуг по ремонту наземних транспортних засобів №32-13п від 13.05.2013р., за умовами якого відповідач зобов'язався оплачувати ремонтні роботи застрахованих у нього автомобілів, Страховим актом №760/13/50/ТР25/00/2 від 10.07.2013р., заявою страхувальника на виплату страхового відшкодування, розрахунком страхового відшкодування, в яких вказано, що страхове відшкодування здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача та міститься посилання, що розрахунок страхового відшкодування здійснено на підставі рахунку позивача.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором позивач, просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 2 059,62 грн та інфляційних втрат в розмірі 748,10 грн, які нараховані позивачем за період з жовтня 2013 року по 22 лютого 2015 року.
Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахування індексу інфляції та трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Оскільки, відповідач повинен був оплатити виконані роботи не пізніше 10.06.2014р., позивач має право на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за період з 11.06.2014 року по 22.02.2015 року.
Суд здійснив розрахунок трьох процентів річних з суми боргу 23 789,61 за період з 11.06.2014 року по 19.06.2014 року та з суми боргу 18 789,61, з врахуванням надходження 20.06.2014 року часткової оплати в розмірі 5 000,00 грн. від відповідача, за період з 20.06.2014 року по 22.02.2015 року, у зв'язку з чим, вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення 3 % річних частково, а саме в розмірі 400,60 грн.
Суд здійснив розрахунок інфляційних втрат з суми боргу 23 789,61 за період з 11.06.2014 року по 19.06.2014 року та з суми боргу 18 789,61, з врахуванням надходження 20.06.2014 року часткової оплати в розмірі 5 000,00 грн. від відповідача, за період з 20.06.2014 року по лютий 2015 року, у зв'язку з чим, вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі, заявленому позивачем, а саме 748,10 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 2 497,62 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових зобов'язань сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
В укладеному сторонами договорі нарахування пені за несвоєчасну оплату виконаних робіт не визначено, а відтак суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення нарахованої позивачем пені задоволенню не підлягають.
В частині позовних вимог про стягнення з відповідача на підставі ст.ст.217, 224, 225 ГК України збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 7000,00 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Позивач мотивує вимоги про стягнення з відповідача збитків неотриманням з вини відповідача грошових коштів в розмірі 18 794,47 грн, на які розраховував позивач та на які він мав би можливість закупити в 2013 році необхідний йому товар за ціною на 20%-30% менше, аніж на даний час в зв'язку з девальвацією гривні по відношенню до американського долару.
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Таким чином, обов'язковою умовою відшкодування збитків є порушення учасником господарських відносин власних господарських зобов'язань.
Відповідно до ч.1 ст.225 ЦК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Підставою для притягнення особи до господарсько-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків є наявність складу господарського правопорушення, який включає в себе: протиправну поведінку (дію чи бездіяльність особи); збитки, завдані такою поведінкою; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вину особи, внаслідок протиправної поведінки якої було заподіяно збитки.
Відсутність одного із елементів складу господарського правопорушення виключає відповідальність особи у вигляді відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, довести причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками.
Однак, позивачем не доведено наявність підстав для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування збитків, а саме не доведено наявність складу господарського правопорушення.
В частині вимог позивача щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 1683,00 грн., які мотивовані тим, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором, підірвано авторитет позивача та були порушені ділові стосунки з партнера, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду встановлені ст. 1167 Цивільного кодексу України, згідно ч. 1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з частинами першою та другою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні ділової репутації юридичної особи.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків .
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про приниження ділової репутації позивача або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням його ділової репутації, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності позивача.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Згідно з частиною першою статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивачем не доведено наявності усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування моральної шкоди (факт наявності моральної шкоди, обґрунтування визначення розміру моральної шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та завданням такої шкоди позивачу), у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 1683,00 грн. суд відмовляє.
Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3 000,00 грн. - витрат на послуги адвоката.
Відповідно до ч.1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.
Таким чином, судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об'єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.
На підтвердження надання адвокатських послуг, позивачем до матеріалів справи долучено Договір про надання юридичних (адвокатських) послуг від 30.05.2014 року, укладений між позивачем та адвокатом Ковальовим О.М.
На підтвердження оплати послуг адвоката у розмірі 3 000,00 грн. позивачем до матеріалів справи долучено квитанцію №149071 від 30.05.14р.
З протоколів судового засідання вбачається, що адвокат Ковальов О.М., який діє на підставі Свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю №4057/10, виданому на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №192 від 27.08.2009р., представляв інтереси позивача у даній справі. Також, до матеріалів справи долучені описи вкладення у цінні листи, фіскальні чеки та рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, з яких вбачається, що саме адвокатом Ковальовим О.М. направлялися відповідачу позовна заява з доданими до неї документами. Крім того, наявні в матеріалах справи заперечення на відзив відповідача, доповнення до заперечень підписані від імені позивача адвокатом Ковальовим О.М.
Таким чином, враховуючи співрозмірність винагороди за адвокатські послуги в розмірі 3 000,00 грн. обсягам наданих послуг, доведеність факту надання адвокатом адвокатських послуг позивачу, суд вважає за можливе задовольнити вимоги про стягнення витрат на послуги адвоката в розмірі 3 000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (04050, м.Київ, вулиця Глибочицька, будинок 33-37, код ЄДРПОУ 19411125 ) на користь фізичної особи-підприємця Савонік Олександра Матвійовича (34371,Рівненська обл. , Володимирецький район, селище міського типу Рафалівка, вулиця Піонерська, будинок 16, квартира 2, реєстраційний номер 3052321597)18 789 (вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят дев'ять) грн 61 коп - суми основного боргу, 748 (сімсот сорок вісім) грн 10 коп - інфляційних втрат, 400 (чотириста) грн 60 коп - 3 % річних, 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп - витрат позивача на послуги адвоката та 1111 (тисячу сто одинадцять) грн 17 коп - судового збору.
3. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено: 16.03.15 р.
Суддя Шкурдова Л.М.