12 березня 2015 року Справа № 876/559/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Затолочного В.С.,
суддів - Каралюса В.М., Матковської З.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області на постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 10.12.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1.) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області (далі - Відповідач, Управління ПФУ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 10.12.2014 року позов задоволено, визнано неправомірною бездіяльність Управління ПФУ щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ) за період з 28 травня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно. Зобов'язано Управління ПФУ провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію, призначену як особі, віднесеній до категорії 1, інваліду ІІІ групи захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, згідно зі ст. ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ за період з 28 травня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно, у розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та проведених виплат.
Не погодившись із даним судовим рішенням, Управління ПФУ оскаржило його в апеляційному порядку.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що виплата належних Позивачу сум здійснювалася у 2014 році відповідно до чинного законодавства. Тому Відповідач просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Справа відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України розглядалася в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. При цьому суд виходить з наступних міркувань.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні ПФУ, є потерпілою від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 та визнана інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі № 7996-ХІІ.
Статтею 49 даного Закону передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до п. 4 ст. 54 Закону № 796-ХІІ (в редакції від 09.07.2007 р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по третій групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Як вбачається з ч. 1 ст. 50 Закону № 796-ХІІ (в редакції від 09.07.2007 р. згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008) особам, віднесеним до першої категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам третьої групи - 50 % мінімальної пенсії за віком.
Положення пункту 28 розділу II Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року, яким були внесені зміни до ст. ст. 39, 51 Закону № 796-ХІІ і яке обмежувало права громадян щодо виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, рішенням Конституційного Суду України у справі № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано неконституційним.
Частиною 2 статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їхні окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, ст. ст. 39, 51 Закону № 796-ХІІ є чинними у редакції до внесення змін до них Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Зі змісту статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ вбачається, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Згідно з ч. 3 ст. 67 Закону № 796-ХІІ у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій. Аналіз цієї норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, а перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімального розміру пенсії за віком, а тому положення ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на що посилається відповідач, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком.
При цьому суд першої інстанції вірно послався на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 24 березня 2009 року (справа № 21-2112во08), від 16 вересня 2009 року (справа № 21-1293во09), 24 жовтня 2011 року (справа №21-28а11), 23 квітня 2012 року (справа № 21-239а11).
Прожитковий мінімум, згідно зі ст. 4 Закону України "Про прожитковий мінімум", щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Отже, мінімальний розмір пенсії за віком на відповідний рік залежить від розміру прожиткового мінімуму на цей рік.
Беручи до уваги наведене, Позивачці необхідно визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії їй повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Як вбачається із справи, Позивачці призначена та виплачується державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру основної пенсії у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а також додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 170,82 грн.
Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим вищезазначеною Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210, установлено розрахункові величини, з яких проводиться розрахунок пенсій, проте такі не відповідають розрахунковим величинам, визначеним Законом.
Право встановлення розміру пенсійних виплат інвалідам, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, надавалось Кабінету Міністрів України Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22 грудня 2011 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06 грудня 2012 року виключно на 2012 та 2013 роки. Починаючи з 01 січня 2014 року відповідної законодавчої норми не було. Обмеження щодо застосування ст. ст. 50, 54 Закону встановлені Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31 липня 2014 року, який набрав чинності 03 серпня 2014 року.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акт, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, обмеження щодо застосування ст. ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ на 2014 рік не були введені в дію з 1 січня 2014 року до 02 серпня 2014 року включно.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Позивачка має право на отримання за період з 28 травня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах, що встановлені ст. ст. 50, 54 Закону, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік".
Таким чином, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи,дав їм належну правову оцінку та вірно застосував відповідні норми матеріального права і дійшов обґрунтованого висновку про підставність пред'явленого позову.
Відтак, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують, постанова суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених обставинах справи та ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 195, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 10.12.2014 року по адміністративній справі № 157/1674/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.С. Затолочний
Судді В.М. Каралюс
З.М. Матковська