11 березня 2015 року Житомир справа № 806/4699/14
час прийняття: 11 год. 05 хв. категорія 11.5
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сичової О.П.,
за участі секретаря Шевчук Т.А.,
за участі представника позивача ОСОБА_1,
за участі представника відповідача Луцюк А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області про визнання дій протиправними, скасування постанови від 02.10.2014 р. №44931239,
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, в якому просив визнати дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області протиправними та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області від 02.10.2014 року про відкриття виконавчого провадження (№44931239).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, в його задоволенні просив відмовити.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що в задоволенні позов слід відмовити з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 28 жовтня 2010 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №22192839 щодо примусового виконання виконавчого листа Новоград-Волинського міськрайонного суду №2-1647/10 від 31.08.2010 року про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованості в сумі 1345763,09 грн.
Вказаною постановою боржнику надано строк для виконання рішення в добровільному порядку по 03.11.2010 року.
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 в добровільному порядку рішення суду у наданий строк, 05 червня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 134576,31 грн.
01 жовтня 2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області на підставі пункту 3 частини 1 статті 47 та статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" та у зв'язку з відмовою стягувача залишити за собою в рахунок погашення боргу майно боржника, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві (ВП №22192839). Пунктом 3 зазначеної постанови виділено в окреме виконавче провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 05.06.2013 року (ВП №22192839).
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області від 02.10.2014 року відкрито виконавче провадження №44931239 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.
Позивач вважає, що вказана постанова винесена незаконно, а отже її слід скасувати.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регулюються Законом України "Про виконавче провадження".
Так, статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (стаття 11 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Згідно із частиною 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Водночас частиною 7 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
На виконання вимог Закону України "Про виконавче провадження" розроблена Інструкція з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 02 квітня 2012 року, яка визначає окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню (надалі - Інструкція).
Так, пунктом 3.7.4 Інструкції визначено, що у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5, 8, 9, 11 - 13 частини першої статті 49 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Строк для самостійного виконання боржнику в такому випадку не надається.
У разі повернення виконавчого документа з підстави, передбаченої пунктом 8 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", постанова про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження не виділяється та залишок нестягнутої суми виконавчого збору не стягується.
З аналізу наведених норм слідує, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень у разі ненадання боржником доказів добровільного їх виконання у зазначені державним виконавцем строки, внаслідок чого постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню. Більше того, у зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання, крім випадків передбачених пунктом 8 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", що є наслідком для відкриття окремого виконавчого провадження з метою виконання виконавчого документа, яким є постанова про стягнення виконавчого збору.
Зазначене узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в постанові від 10.02.2015 року (справа К/800/52820/14).
Посилання представника позивача на пропущення строку звернення з виконавчим документом (постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору) до примусового виконання є безпідставними, оскільки станом на 02.10.2014 виконавчий збір боржником не сплачено, а тому постанова про стягнення такого з дотриманням вимог Закону №606-XIV виділена в окреме виконавче провадження (примусове виконання), що не можна вважати пропущення строку звернення.
Стосовно зазначення у спірній постанові лише одного боржника - ОСОБА_3, суд зазначає, що в постанові про стягнення з боржника виконавчого збору, яка в даному випадку є виконавчим документом, зазначений також один боржник, а саме ОСОБА_3
В свою чергу, постанова про стягнення виконавчого збору від 05.06.2013 року позивачем не оскаржувалась.
Крім того, суд звертає увагу, що виконавче провадження, яке було відкрито спірною постановою, на момент розгляду справи по суті закінчене, що стверджується постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області від 03 листопада 2014 року (а.с.26).
За таких обставин, вимоги позивача про визнання дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області протиправними та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області від 02.10.2014 року про відкриття про відкриття виконавчого провадження (№44931239) задоволенню не підлягають, оскільки дії виконавчої служби щодо її винесення відповідають вимогам чинного законодавства.
З урахуванням положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 158, 162, 163, 167, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Сичова
Повний текст постанови виготовлено: 16 березня 2015 р.