33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А
"10" березня 2015 р. Справа № 918/108/15
Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом Потапчука Петра Онисимовича до товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Рівне" (далі - Товариство), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Рівненська обласна асоціація по сільському будівництву "Рівнеагробуд" (далі - Асоціація), про визнання недійсними рішень,
за участі представників:
позивача: Мельничука С.В. за дов. від 15 грудня 2013 року № 3366,
відповідача: Камінського Р.І. за дов. від 1 вересня 2014 року,
Малишевої А.А. за дов. від 28 квітня 2014 року,
Асоціації: Грабовського В.А. за дов. від 31 березня 2014 року;
У лютому 2015 року Потапчук Петро Онисимович звернувся до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що рішенням загальних зборів акціонерів Товариства (учасником якого є позивач), оформленим протоколом від 19 листопада 2014 року, було звільнено попереднього генерального директора відповідача Новосада Сергія Миколайовича та призначено нового генерального директора - Кричфалушій Марію Деонисіївну, виключено Новосада Сергія Миколайовича та Бабича Миколу Олександровича з переліку осіб Товариства, які мають право вчиняти юридичні дії від імені Товариства без довіреності, а також надано новопризначеному генеральному директорові відповідача повноваження щодо подання державному реєстратору всіх необхідних документів для проведення державної реєстрації змін до відомостей про Товариство у зв'язку зі зміною його керівника. Оскільки вищезазначені рішення загальних зборів учасників відповідача були прийняті одноособово Асоціацією, яка, на думку позивача, на час його прийняття не мала частки у статутному капіталі Товариства та не володіла відповідними корпоративними правами, дане рішення було прийнято за відсутності кворуму для проведення таких загальних зборів, і позивача не було у встановленому законом порядку повідомлено про їх проведення, останній, посилаючись на статті 41, 42, 59, 60, 61 Закону України "Про господарські товариства" (далі - Закон), просив суд визнати вищезазначені рішення недійсними.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 9 лютого 2015 року порушено провадження у справі № 918/108/15, розгляд якої було призначено на 25 лютого 2015 року.
Ухвалою суду від 25 лютого 2015 року до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено Асоціацію. Крім того, даною ухвалою у сторін та третьої особи були витребувані, зокрема, письмові пояснення з наданням відповідних доказів, які підтверджують/спростовують факт надсилання та отримання позивачем повідомлення про скликання загальних зборів акціонерів Товариства, якими були прийняті оспорювані рішення відповідача.
До початку судового засідання 10 березня 2015 року через канцелярію суду надійшло клопотання третьої особи від 10 березня 2015 року (а.с. 104-105), в якому остання просила суд зупинити провадження у даній справі до вирішення пов'язаних з нею справ № 918/1355/14 за позовом Асоціації до Товариства про визнання недійсними змін до статуту та № 918/276/14 за позовом третьої особи до відповідача про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників останнього, оформленого протоколом від 7 березня 2014 року № 1/13, які перебувають у провадженні господарського суду Рівненської області. В обґрунтування даного клопотання Асоціація посилалася на те, що Потапчук Петро Онисимович у своєму позові про визнання недійсним спірного рішення зазначав про відсутність у третьої особи корпоративних прав на управління Товариством. У той же час предметом спору у справі № 918/276/14 є визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства, яким було вирішено укласти договір про передачу Асоціацією своїх корпоративних прав у Товаристві відповідачу. Відтак, задоволення вищенаведеного позову та визнання недійсним рішення загальних зборів учасників відповідача, оформленого протоколом від 7 березня 2014 року № 1/13, на думку третьої особи, потягне за собою недійсність договору, на підставі якого Асоціація відчужила свої корпоративні права. Крім того, у вищезазначеному клопотанні (а.с. 104) Асоціація зазначала, що у своїй позовній заяві Потапчук Петро Онисимович ставив під сумнів корпоративні права третьої особи з посиланням на зміни до статуту Товариства, затверджені рішенням загальних зборів учасників, оформленим протоколом від 7 березня 2014 року № 1/13, які є предметом спору у справі № 918/1355/14.
Зі змісту позовної заяви та поданих позивачем додаткових письмових пояснень по суті спору вбачається, що останній, обґрунтовуючи недійсність оскаржуваного рішення, посилався на факт відсутності корпоративних прав Асоціації у статутному капіталі Товариства у зв'язку з укладенням між відповідачем та третьою особою договору купівлі-продажу частки статутного капіталу, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Плетньовим В.О. 7 березня 2014 року та зареєстрованого в реєстрі за № 171.
Зі змісту статті 53 Закону, частини 1 статті 334 та статті 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вбачається, що корпоративні права особи відчужуються не з моменту прийняття рішення про продаж чи викуп частки статутного капіталу учасника господарського товариства, а з моменту переходу права власності на частку в статутному капіталі такої юридичної особи, оформленого відповідним господарсько-правовим правочином.
В силу зазначених нормативних приписів Потапчук Петро Онисимович і посилався на вчинення та повне виконання укладеного між відповідачем та третьою особою договору купівлі-продажу частки статутного капіталу, а також на відсутність судових рішень про визнання даного правочину недійсним.
У той же час у справі № 918/276/14, на яку посилалася третя особа, позовна вимога про визнання недійсним вищезазначеного правочину, яка може мати преюдиціальне значення для розгляду даної справи, відсутня.
Слід також зазначити, що чинне законодавство не пов'язує набуття та розпорядження особою корпоративними правами з прийняттям рішень загальних зборів учасників певного суб'єкта господарювання. Так, перехід корпоративних прав учасника товариства до іншої особи відбувається в момент укладення відповідного договору про відчуження таких прав, а не з моменту прийняття рішення про здійснення відчуження цих прав, яким оформлюється лише воля юридичної особи на вчинення такого правочину. У зв'язку з цим визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства не тягне за собою автоматичного визнання недійсним вищезазначеного договору купівлі-продажу частки статутного капіталу.
Що стосується клопотання третьої особи щодо зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 918/1355/14, слід зазначити, що зі змісту позовної заяви Потапчука Петра Онисимовича вбачається, що останній не обґрунтовував свої вимоги змінами до статуту відповідача від 11 березня 2014 року, як вказувала Асоціація на підтвердження свого клопотання. Крім того, як вже було зазначено, для переходу корпоративного права від однієї особи до іншої визначальним є відповідний договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі, а не певні зміни до статуту юридичної особи, які не можуть бути підставою для переходу корпоративних прав та не збігаються в часі з таким переходом.
В силу пункту 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, давати правову оцінку пов'язаному з предметом спору договору, яким обґрунтовано одну з підстав для визнання недійсними оспорюваних рішень загальних зборів учасників Товариства.
Слід також зазначити, що у своїй позовній заяві Потапчук Петро Онисимович як на підставу для визнання недійсним спірного рішення посилався також на факт його неналежного повідомлення про проведення загальних зборів учасників Товариства, якими було прийнято дане рішення. Проте Асоціація не надала суду належних та допустимих доказів неможливості розгляду вказаних вимог позивача, обґрунтованих вищенаведеними обставинами, у даному провадженні.
Згідно з частиною 1 статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Оскільки результат вирішення господарським судом Рівненської області справ № 918/1355/14 та № 918/276/14 не може безпосередньо вплинути на розгляд даної справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження у цій справі, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання Асоціації про зупинення провадження у справі слід відмовити.
Крім того, у судовому засіданні 10 березня 2015 року представники сторін повідомили, що провадження у справі № 918/1355/14 на даний час зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи № 918/276/14, а розгляд останньої зупинено до отримання висновку призначеної у справі судової експертизи.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що зупинення провадження у даній справі призведе до затягування судового процесу, порушить права учасників даного судового процесу та суперечитиме вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
У той же час суд звертає увагу, що у разі задоволення позову Асоціації до Товариства про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників останнього, оформленого протоколом від 7 березня 2014 року № 1/13, що є предметом розгляду у справі № 918/276/14, і визнання недійсними змін до статуту Товариства, затверджених рішенням загальних зборів учасників, оформленим протоколом від 7 березня 2014 року № 1/13, яке є предметом спору у справі № 918/1355/14, або у разі подальшого визнання недійсним вищезазначеного договору купівлі-продажу частки статутного капіталу, третя особа у встановленому законом порядку може звернутися до суду із заявою про перегляд даного судового рішення за нововиявленими обставинами.
Представник позивача у судовому засіданні 10 березня 2015 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.
Представники відповідача повідомили, що Товариство не скликало загальних зборів його учасників, якими було прийняте спірне рішення, та не направляло відповідних повідомлень про їх проведення учасникам відповідача. Відтак, докази повідомлення учасників Товариства, зокрема і позивача, про скликання загальних зборів його учасників 19 листопада 2014 року, на підприємстві відповідача відсутні. Також у своїх письмових поясненнях відповідач зазначав, що відомості про таке повідомлення відсутні і в журналі вихідної кореспонденції Товариства (а.с. 69).
Третя особа документи, витребувані у неї ухвалою суду від 25 лютого 2015 року, надала частково. У судовому засіданні 10 березня 2015 року представник третьої особи повідомив, що вищезазначені загальні збори акціонерів Товариства були скликані Асоціацією як учасником відповідача. У той же час останній просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату для надання можливості подати суду належні докази направлення Асоціацією повідомлення про скликання загальних зборів учасників відповідача Потапчуку Петру Онисимовичу. Обґрунтовуючи неможливість подання таких доказів у судове засідання 10 березня 2015 року, представник Асоціації вказав, що на підприємстві третьої особи працює лише одна особа - керівник даного підприємства, у якого і знаходяться такі докази. Проте на час вирішення даного спору зазначений керівник перебуває на лікарняному в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а інші працівники згідно штатного розпису Асоціації на даному підприємстві відсутні, що унеможливило подання витребуваних судом доказів у встановлений строк.
Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами частини 2 статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Проте всупереч вищезазначених приписів чинного законодавства представником Асоціації не було подано суду жодних належних доказів, які свідчать про наявність безпосередньо у керівника третьої особи документів, що підтверджують факт направлення позивачу повідомлення про скликання загальних зборів на 19 листопада 2014 року, доказів тимчасової втрати працездатності даною особою та неможливості подання таких документів іншою особою, а також доказів відсутності на підприємстві Асоціації інших працівників.
Слід також зазначити, що Асоціацію було залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ухвалою суду від 25 лютого 2015 року. Даною ухвалою у цієї особи були витребувані письмові пояснення з наданням відповідних доказів, які підтверджують/спростовують факт надсилання та отримання позивачем повідомлення про скликання загальних зборів акціонерів товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Рівне", якими були прийняті оспорювані рішення відповідача. Копія даної ухвали буда отримана третьою особою 27 лютого 2015 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення даного поштового відправлення з підписом уповноваженої особи Асоціації (а.с. 67). Крім того, з матеріалів справи вбачається, що уповноважений представник третьої особи брав участь у судовому засіданні 25 лютого 2015 року, а також ознайомлювався з вказаними матеріалами 4 березня 2015 року (а.с. 53), що додатково свідчить про завчасну обізнаність Асоціації щодо переліку витребуваних у неї документів.
Проте в порушення імперативних приписів вищезазначеної ухвали від 25 лютого 2015 року третя особа проігнорувала вимоги суду щодо надання витребуваних у неї документів. Будь-яких письмових пояснень про поважність причин невиконання приписів вищезазначеної ухвали щодо подання витребуваних судом документів не надала. Докази, які свідчать про поважність причин неподання таких документів також відсутні і в матеріалах даної справи. Більше того, Асоціація не надала суду жодних доказів, які б підтверджували факт знаходження вищезазначених документів на підприємстві третьої особи.
У той же час сторони завчасно подали витребувані у них судом документи, а уповноважені представники позивача та відповідача у судовому засіданні надали всі усні пояснення по суті спору, необхідні для повного, всебічного та об'єктивного вирішення даної справи.
Крім того, відповідно до частин 1, 2 статті 60 Закону загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Позачергові ж загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу.
Зі змісту частини 5 даної статті вбачається, що матеріали, які відносяться до господарської діяльності товариства, та документи, які стосуються скликання та проведення загальних зборів учасників, зокрема, протоколи загальних зборів, зберігаються у товариства.
Як було зазначено вище, у судовому засіданні 10 березня 2015 року представники відповідача повідомили, що Товариство не скликало загальних зборів його учасників, якими було прийняте спірне рішення, та не направляло відповідних повідомлень про їх проведення учасникам відповідача. З огляду на наведене докази повідомлення учасників Товариства, зокрема позивача, про скликання загальних зборів його учасників 19 листопада 2014 року, на підприємстві відповідача відсутні.
Водночас нормативними приписами чинного законодавства не передбачено зберігання таких документів в учасника юридичної особи, який ініціює скликання загальних зборів Товариства.
За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з чим у його задоволенні слід відмовити.
З огляду на викладене, зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій документів поданим учасниками процесу оригіналам цих документів, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до частини 1 статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
З огляду на приписи частини другої статті 1 та статті 12 ГПК зазначені справи підвідомчі господарським судам і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Враховуючи те, що предметом даного спору є визнання недійсним рішення загальних зборів учасників відповідача, а Потапчук Петро Онисимович є учасником Товариства з часткою у його статутному фонді в розмірі 0,12 %, який, відповідно до посилань самого позивача, не був належним чином повідомлений про скликання вищезазначених зборів та не брав у них участі, що порушило його корпоративні права, суд на підставі вищезазначених приписів чинного законодавства дійшов висновку про те, що цей спір є корпоративним, у зв'язку з чим вказана справа підвідомча господарським судам.
Рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом від 19 листопада 2014 року, було вирішено достроково звільнити Новосада Сергія Миколайовича 20 листопада 2014 року з посади генерального директора відповідача, розірвавши з ним відповідний трудовий контракт; виключити з 20 листопада 2014 року з переліку осіб Товариства, які мають право вчиняти юридичні дії від імені відповідача без довіреності, у тому числі підписувати договори, Новосада Сергія Миколайовича та Бабича Миколу Олександровича; призначити з 21 листопада 2014 року генеральним директором Товариства Кричфалушій Марію Деонисіївну, а також надати новопризначеному генеральному директору відповідача повноваження щодо подання державному реєстратору всіх необхідних документів для проведення державної реєстрації змін до відомостей про Товариство у зв'язку зі зміною його керівника.
Відповідно до частини 1 статті 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
У судовому засіданні 10 березня 2015 року представники сторін та третьої особи визнали факт прийняття загальними зборами учасників Товариства вищезазначеного рішення, оформленого протоколом від 19 листопада 2014 року, про що у протоколі даного судового засідання містяться відповідні відомості (а.с. 192). Слід також зазначити, що належним чином засвідчена копія протоколу, яким були оформлені оспорювані рішення, наявна у матеріалах справи (а.с. 9).
Відтак, оскільки в суду не виникає сумніву щодо достовірності факту прийняття вказаного рішення та оформлення його протоколом від 19 листопада 2014 року, а також добровільності визнання цього факту учасниками процесу, суд на підставі частини 1 статті 35 ГПК України дійшов висновку про те, що вищезазначені обставини є встановленими та не потребують доказування.
Зі змісту статуту Товариства, копія якого наявна у матеріалах справи (а.с. 22-27), вбачається, що одним із учасників відповідача є Потапчук Петро Онисимович з часткою у його статутному фонді в розмірі 0,12 %.
У той же час з наявної у матеріалах справи копії протоколу від 19 листопада 2014 року, яким були оформлені спірні рішення, вбачається, що у загальних зборах учасників Товариства приймав участь лише один учасник - Асоціація. Відтак, Потапчук Петро Онисимович при прийнятті оспорюваного рішення загальними зборами учасників відповідача був відсутній.
Статтею 8 Конституції України унормовано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною статтею також визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, визнання правочину недійсним.
Частиною 2 статті 20 ГК України встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів, а також визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
З вищезазначених нормативних приписів вбачається, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства за своєю правовою природою є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Аналогічна правова позиція викладена у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (далі - Постанова).
Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути, зокрема, порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства, позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах, а також порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
Згідно з частинами 1, 4 статті 58 Закону вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.
У відповідності з частиною 7 статті 145 ЦК України черговість та порядок скликання загальних зборів встановлюються статутом товариства і законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 61 Закону загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу.
Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах (частина 5 вищенаведеної статті).
Аналогічні положення містяться і в пункті 5.5 статуту відповідача у редакції від 18 березня 2014 року.
Відповідно до вказаного пункту статуту Товариства право вимагати скликання загальних зборів у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності Товариства, мають його учасники, що володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів.
Водночас згідно з приписами частини 4 статті 61 Закону учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників.
З вищенаведених положень вбачається, що учасник товариства має право сам скликати загальні збори лише у разі невиконання головою товариства протягом 25 днів пред'явленої йому таким учасником вимоги про скликання позачергових загальних зборів. Проте, з пояснень третьої особи вбачається, що в порушення приписів Закону та статуту Товариства Асоціація направляла повідомлення про скликання загальних зборів безпосередньо учасникам відповідача без попереднього звернення до самого Товариства та його голови.
У судовому засіданні 10 березня 2015 року представник третьої особи повідомив, що оскільки на час проведення загальних зборів учасників відповідача 19 листопада 2014 року голову Товариства обрано не було, Асоціація самостійно ініціювала проведення вказаних зборів як учасник, який володіє 99,64 % статутного капіталу відповідача.
У той же час Асоціація не надала будь-яких письмових доказів відсутності такої особи на підприємстві відповідача, а також не подала документів, які підтверджують факт звернення до Товариства або голови Товариства про ініціювання проведення вищезазначених загальних зборів у порядку, визначеному статтею 61 Закону.
У своїй позовній заяві Потапчук Петро Онисимович посилався на те, що він у встановленому законом порядку та строки не отримував повідомлення про проведення загальних зборів учасників відповідача. Також позивач посилався на те, що інші учасники Товариства отримали прості рекомендовані листи з вкладеними до них чистими аркушами паперу, що підтверджується відповідними актами про відсутність документів у рекомендованому листі. Копії вказаних актів, а також адресованих іншими учасниками Товариства третій особі відповідних листів-повідомлень про виявлення вищенаведених фактів і описів вкладення у дані поштові відправлення, наявні у матеріалах даної справи (а.с. 10-15).
У своїх письмових поясненнях Товариство та його представники у судовому засіданні 10 березня 2015 року повідомили, що відповідач не направляв його учасникам повідомлень про проведення загальних зборів, призначених на 19 листопада 2014 року. Такі докази відсутні і в матеріалах справи.
У цьому ж судовому засіданні представник третьої особи повідомив, що докази направлення Асоціацією повідомлення про скликання загальних зборів учасників Товариства Потапчуку Петру Онисимовичу знаходяться у керівника Асоціації. Проте всупереч вимог ухвали від 25 лютого 2015 року у встановлений строк третя особа не надала належних та допустимих доказів на підтвердження вищезазначених обставин.
Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у пункті 21 Постанови.
З огляду на викладене, а також зважаючи на той факт, що у матеріалах справи відсутні докази дотримання встановленої законом та установчими документами Товариства процедури скликання та проведення загальних зборів його учасників, якими були прийняті оспорювані рішення, оформлені протоколом від 19 листопада 2014 року, суд дійшов висновку, що позивача як учасника Товариства було таким чином позбавлено можливості взяти участь у загальних зборах, що призвело до порушення його корпоративних прав.
Посилання Асоціації на те, що оскаржуваними рішеннями не було порушено прав позивача, що підтверджується фактом прийняття загальними зборами учасників відповідача рішення про перехід господарської діяльності Товариства на модельний статут та прийняття рішення про припинення даного господарського товариства внаслідок його ліквідації, не беруться судом до уваги, оскільки факт прийняття даного рішення не свідчить про дотримання вимог закону та статуту товариства під час скликання і проведення загальних зборів його учасників, якими були прийняті оспорювані рішення. У той же час чинне законодавство не передбачає позбавлення права учасника господарського товариства оспорювати рішення такого товариства, які порушують його корпоративні права, прийняті після прийняття рішення про ліквідацію даної юридичної особи.
Також у своїй позовній заяві Потапчук Петро Онисимович вказував на те, що Асоціація на момент прийняття оспорюваного рішення не володіла корпоративними правами Товариства.
Судом встановлено, що рішенням правління Асоціації, оформленим протоколом засідання від 4 березня 2014 року № 8, третьою особою було вирішено здійснити продаж частки Асоціації у статутному капіталі Товариства в розмірі 99,64%, що складає 848 549 грн. 00 коп., за ціною 848 549 грн. 00 коп. Копія зазначеного рішення наявна у матеріалах даної справи (а.с. 94-95). Факт дійсності цього рішення підтверджується копією постанови Вищого господарського суду України від 20 серпня 2014 року у справі № 918/433/14, яка на час розгляду даної справи набрала законної сили (а.с. 98-99).
Рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом від 7 березня 2014 року, було, зокрема, затверджено рішення про придбання відповідачем частки Асоціації у статутному капіталі Товариства в розмірі 99,64%, що складає 848 549 грн. 00 коп., за ціною 848 549 грн. 00 коп. Копія цього рішення також міститься в матеріалах справи (а.с. 16).
Відповідно до частини 1 статті 53 Закону учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.
Водночас частиною 5 даної статті передбачена можливість придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю. Так, відповідно до даної норми у разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку, що не перевищує одного року, або зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 52 цього Закону. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі проводяться без урахування частки, придбаної товариством.
Враховуючи вищенаведену обставину між Товариством та Асоціацією був укладений відповідний договір купівлі-продажу частки статутного капіталу, згідно з умовами якого третя особа передала у власність відповідачу всю належну їй на праві власності частку статутного капіталу Товариства, яка становить 99,64% та дорівнює 848 549 грн. 00 коп., а відповідач, у свою чергу, - прийняв та зобов'язався оплатити вказану частку статутного капіталу (а.с. 18).
Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін, а також скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.
Обґрунтовуючи недійсність даного правочину та наявність корпоративних прав у статутному капіталі Товариства, Асоціація посилалася на те, що цей договір був вчинений за рік до прийняття загальними зборами учасників третьої особи відповідного рішення про його вчинення, оскільки датою укладення цієї угоди, на думку останньої, є 7 березня 2013 року.
При огляді наданого суду оригіналу, а також наявної у матеріалах справи копії цього правочину, судом було досліджено, що дійсно у тексті цього договору датою його укладення було зазначено 7 березня 2013 року.
Частинами 1-3, 5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Положеннями статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Водночас зі змісту самого договору купівлі-продажу частки статутного капіталу вбачається, що при його укладенні голова Асоціації діяв, зокрема, на підставі статуту третьої особи, зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області за № 16081050021001867 від 10 квітня 2013 року, а уповноважений представник Товариства Бабич Микола Олександрович діяв на підставі довіреності, посвідченої 7 березня 2014 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Плетньовим В.О.
Крім того, судом встановлено, що вищенаведений договір був посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Плетньовим В.О. 7 березня 2014 року та зареєстрований в реєстрі за № 171.
Пунктом 5.1 вищенаведеного правочину встановлено, що цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та нотаріального посвідчення, і право власності на частку виникає у Товариства з моменту нотаріального посвідчення договору.
За змістом статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу (у тому числі і частки в статутному капіталі) одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами частини 4 статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
За частиною 3 статті 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Частинами 1, 3 статті 334 ЦК України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
З вищезазначених законодавчих положень вбачається, що корпоративні права особи набуваються, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу частки статутного капіталу господарського товариства, оформленого у встановленому законом порядку.
Відтак, не наявність корпоративного права є визначальною для права власності на частку, а навпаки - право власності на частку у статутному капіталі товариства засвідчує обсяг корпоративних прав особи, якій ця частка належить.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2014 року у справі № 3-103гс14.
З огляду на викладене, а також зважаючи на те, що третьою особою не було надано належних доказів на підтвердження факту укладення вищенаведеного договору саме 7 березня 2013 року, а також не було спростовано належними та допустимими доказами факту вчинення даного правочину в 2014 році, суд дійшов висновку про те, що твердження Асоціації про укладення цього договору за рік до прийняття рішення про його укладення є необґрунтованим. Слід також зазначити, що інші відомості, зазначені у вказаному правочині (зокрема, дата його нотаріального посвідчення, а також дати складення відповідних документів, на підставі яких діяли представники сторін договору при вчиненні даної угоди), свідчать про його укладення 7 березня 2014 року.
Посилання третьої особи на викладення договору купівлі-продажу частки статутного капіталу на зіпсованому бланку як на підтвердження факту його недійсності не беруться судом до уваги з огляду на те, що згідно зі Скороченим витягом з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів від 17 грудня 2014 року (а.с. 78) вищенаведений договір був викладений на бланку серії ВТТ 323828 (код витрачання бланка - інші договори), що повністю узгоджується з нормативними приписами чинного законодавства.
Разом з тим, Асоціацією не було надано доказів, які б свідчили про недосягнення сторонами договору згоди щодо всіх його істотних умов у момент укладення правочину.
Так, з матеріалів справи, а також усних пояснень представників сторін та третьої особи, наданих у судовому засіданні 10 березня 2015 року, вбачається, що вищенаведений договір у встановленому законом порядку не визнавався недійсним та на час розгляду справи є чинним. Більше того, у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує відповідну категорію справ, відсутній спір про визнання недійсною даної угоди. Також не оспорювалася і законність дій приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Плетньова В.О. щодо нотаріального посвідчення цього договору.
Судом встановлено, що вищевказаний договір був повністю виконаний його сторонами. Зазначений факт підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень, які свідчать про сплату Товариством на розрахунковий рахунок Асоціації суми вартості її корпоративних прав у статутному капіталі відповідача у загальному розмірі 848 549 грн. 00 коп. Зокрема, платіжним дорученням від 13 березня 2014 року № 39 відповідач перерахував третій особі 200 000 грн. 00 коп., платіжним дорученням від 17 березня 2014 року № 40 - 200 000 грн. 00 коп., платіжним дорученням від 17 березня 2014 року № 41 - 200 000 грн. 00 коп., платіжним дорученням від 18 березня 2014 року № 42 - 175 000 грн. 00 коп., платіжним дорученням від 19 березня 2014 року № 43 - 73 549 грн. 00 коп. (а.с. 73-77).
Докази повернення даних грошових коштів Асоціацією відповідачу в матеріалах даної справи відсутні.
Обґрунтовуючи недійсність укладеного між відповідачем та третьою особою договору купівлі-продажу частки статутного капіталу, Асоціація також вказувала на те, що ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року у справі № 817/1067/14 був встановлений факт укладення даного договору 7 березня 2013 року, у зв'язку з чим даний факт, на думку Асоціації, не потребує доказування та є встановленим в силу приписів статті 35 ГПК України.
У матеріалах справи наявна копія постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 25 липня 2014 року у справі № 817/1067/14 за позовом Асоціації до Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області та Реєстраційної служби Рівненського районного управління юстиції Рівненської області, залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року. Даним судовим рішенням, яке на час розгляду цієї справи набрало законної сили, позовні вимоги Асоціації задоволено. Визнано протиправними дії державного реєстратора Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області про внесення 11 березня 2014 року запису № 16081050014000065 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, інші зміни, зміна складу або інформації про засновників Товариства; визнано протиправними дії державного реєстратора Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області про внесення 18 березня 2014 року запису № 1608105000065 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, зміни місцезнаходження Товариства, а також скасовано вищезазначені записи.
У даних судових рішеннях було констатовано, що датою укладення між Асоціацією та Товариством договору купівлі-продажу частки статутного капіталу зазначено 7 березня 2013 року.
Проте у вищезазначених судових рішеннях відсутня будь-яка мотивація, що укладення вказаного договору 7 березня 2013 року є беззаперечним фактом. Однак зазначені рішення судів адміністративної юрисдикції не містять оцінки інших фактів, які свідчать про дату укладення цього правочину, зокрема, посилань у договорі на статут від 10 квітня 2013 року, довіреність від 7 березня 2014 року, на підставі яких діяли уповноважені представники його сторін при підписанні даної угоди, а також інших даних, що підтверджують вчинення цього договору у 2014 році. Також вказаними судовими рішеннями не надавалася правова оцінка дійсності даного правочину, даний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.
Враховуючи те, що корпоративні права третьої особи на частку в статуті Товариства перейшли до відповідача з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу частки статутного капіталу, тобто 7 березня 2014 року, а вказаний договір на момент розгляду даної справи є дійсним, суд дійшов висновку про відсутність в Асоціації корпоративних прав у статутному фонді Товариства на момент прийняття оспорюваного рішення.
З огляду на те, що позивача не було у встановленому законом порядку повідомлено про скликання загальних зборів учасників Товариства, якими були прийняті рішення, оформлені протоколом від 19 листопада 2014 року, що призвело до порушення його прав та законних інтересів як учасника відповідача, зазначені рішення були прийняті одноособово Асоціацією, яка на час їх прийняття не мала корпоративних прав у статутному капіталі Товариства, договір про відчуження корпоративних прав Асоціації у статутному капіталі відповідача на час розгляду цієї справи є повністю виконаним та дійсним, відсутні судові рішення про визнання його недійсним у встановленому законом порядку, а у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність підстав для визнання його недійсним, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Потапчука Петра Онисимовича про визнання недійсними вищезазначених рішень, у зв'язку з чим даний позов підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Визнати недійсними рішення загальних зборів акціонерів товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Рівне" (33028, місто Рівне, вулиця 16 Липня, будинок 10, ідентифікаційний код: 33082153), оформлені протоколом від 19 листопада 2014 року.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Рівне" (33028, місто Рівне, вулиця 16 Липня, будинок 10, ідентифікаційний код: 33082153) на користь Потапчука Петра Онисимовича (35304, місто Рівне, вулиця С. Крушельницької, будинок 44, квартира 55, ідентифікаційний код: 2013203934) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 16 березня 2015 року
Суддя Є.В. Павленко