15 січня 2015 року 10:40Справа № 808/6756/14 ДО/808/430/14 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд
у складі: головуючого - судді Чернової Ж.М.
за участю секретаря судового засідання Батигіна О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Управління Пенсійного фонду України в м.Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області
третьої особи: Відділу Державної виконавчої служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області
про: визнання незаконною вимоги про сплату боргу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області, третьої особи- Відділу Державної виконавчої служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області про визнання незаконними вимог прийнятих відповідачем від 28.02.2013 №Ф-260 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску у сумі 4572,42 грн. та від 23.05.2013 №Ф-821про сплату суми єдиного внеску у розмірі 2388,06 грн., штрафу у розмірі 205,11 грн. та пені у сумі 203,06 грн.
Позивач у судове засідання не з'явився, 12.01.2015 на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, на позовних вимогах наполягає, просить позов задовольнити. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем неправомірно донараховано позивачу суму недоїмки по сплаті єдиного внеску за період коли він працював в ТОВ «Континент-буд Плюс», а також з січня 2013 року та по теперішній час позивач працює в Красноармійській міськрайонній філії ДУ «Донецький обласний лабораторний центр держсанепідемслужби України». Вказаними організаціями під час нарахування заробітної плати ОСОБА_1 здійснюються відрахування на сплату страхових внесків на корись Пенсійного фонду України, відтак вважає, факт реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця не є підставою для нарахування йому єдиного соціального внеску.
Відповідач у судове засідання не з'явився, 15.01.2015 на адресу суду надійшли письмові заперечення на адміністративний позов. Просить розглядати справу без участі його представника, у задоволенні позову просить відмовити, мотивуючи тим, що позивач відповідно до ст. 4 Закону України №2464 є платником єдиного внеску і в даному випадку відсутні підстави, які передбачені вказаним Законом, для звільнення ОСОБА_1 від сплати вказаного вище внеску.
Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про причини неявки судне повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, будь яких пояснень або заперечень не надав.
За приписами ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ч.1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, судом встановлені наступні обставини:
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 зареєстрований Виконавчим комітетом Красноармійської міської ради Донецької області як фізична особа-підприємець 26.03.2009, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії В02 НОМЕР_2.
Позивач перебуває на обліку в Красноармійськоій ОДПІ Головного управління Міндоходів у Донецькій області, інд. под. номер НОМЕР_1, знаходиться на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності за ставкою 5%, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку Серії А НОМЕР_3, виданим Красноармійською ОДПІ Донецької області ДПС 20.06.2012.
Також, позивач перебуває на обліку в УПФУ в м.Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області як платник страхових внесків.
Як свідчить копія трудової книжки ОСОБА_1 з 01.08.2008 по 11.07.2013 працював на посаді юриста в ТОВ «Континент-буд Плюс»; з 02.01.2013 позивача взято на 0,5 ставки юрисконсульта (за сумісництвом) до Красноармійської міськрайонної філії ДУ «Донецький обласний лабораторний центр Держепідемслужби України» та 10.10.2014 звільнено за згодою сторін.
Позивач стверджує, що під час нарахування позивачу заробітної плати, вказаними вище підприємствами зроблені відрахування на сплату страхових внесків на користь УПФУ, в підтвердження чого надані довідки про середню заробітну плату за 2008-2014 роки.
Судом встановлено, що 25.06.2014 позивач отримав від ВДВС Красноармійського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області вимоги УПФУ в м.Красноармійську та Красноармійському районі Донецької від 28.02.2013 № Ф-260 про сплату позивачем недоїмки з єдиного внеску у розмірі 4572,42 грн., а також від 23.05.2013 за №Ф821 про сплату суми єдиного внеску у розмірі 2388,06 грн., штрафу у розмірі 205,11 грн. та пені у сумі 203,06 грн.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями (вимогами), вважаючи, що відповідачем не враховано сплату страхових внесків підприємствами, на яких працював позивач, останій звернувся до суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини першої статті 9 КАС України.
Так, згідно зі статтею 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі за текстом - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Приписами частини 4 статті 4 Закону №2464-VI передбачено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, зазначеною нормою встановлено пільги для пенсіонерів за віком у вигляді звільнення сплати за себе єдиного внеску.
Слід зазначити, що позивач не є пенсіонером, а тому пільги, які передбачені ч.4 ст.4 Закону №2464 до позивача не застосовуються.
У своєму позові ОСОБА_1 помилково посилається на норми Закону України №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Так, за період роботи позивача на ТОВ «Континент-буд Плюс» та Красноармійській міськрайонній філії ДУ «Донецький обласний лабораторний центр Держепідемслужби України», цими підприємствами, як роботодавцями та страхувальниками в розумінні норм Закону №1058, здійснювалась сплата страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до пенсійного фонду.
Однак, даний факт не має відношення до зобов'язань позивача як фізичної особи-підприємця, які передбачені Законом №2464.
Згідно картки особового рахунку ФОП ОСОБА_1, який знаходиться на спрощеній систему оподаткування, вбачається, що в 2013 році (враховуючи розмірі мінімального страхового внеску у 2012 році) позивачу донараховано страхового внеску у загальній сумі 4572,42 грн. (січень - березень 372,33 грн. щомісяця, квітень - червень 379,62 грн. щомісяця, липень-вересень 382,39 грн. щомісяця, жовтень, листопад 387,95 грн. щомісяця та у грудні 393,50 грн.). Повідомлення-розрахунок на суму боргу 4572,42 грн. було направлено відповідачем на адресу позивача 28.02.2013, але як свідчить повідомлення про вручення поштового переказу, воно було повернуто у зв'язку з неможливістю вручення.
В подальшому у зв'язку з несплатою підприємцем суми недоїмки, відповідачем прийнято вимогу від 23.05.2013 №Ф-8213, якою у відповідності до ст. 25 Закону №2464 донараховано суму єдиного внеску у розмірі 2388,06 грн., штрафу у розмірі 205,11 грн. та пені у сумі 203,06 грн.
Повідомлення-розрахунок на суму боргу 2796,23 грн. було направлено відповідачем на адресу позивача 30.05.2013, але як свідчить повідомлення про вручення поштового переказу, воно було повернуто у зв'язку з неможливістю вручення.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
База нарахування, розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначені статтями 7-9 Закону №2464-VI.
Так частиною 8 ст. 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Частиною 12 цієї статті встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що УПФУ в м.Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області правомірно прийнято вимоги: від 28.02.2013 №Ф-260 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску у сумі 4572,42 грн. та від 23.05.2013 №Ф-821про сплату суми єдиного внеску у розмірі 2388,06 грн., штрафу у розмірі 205,11 грн. та пені у сумі 203,06 грн. з огляду на що, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.
За правилами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує судові витрати в тому випадку, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка їх здійснила. Враховуючи те, що позивачем не доведено обґрунтованість заявлених позовних вимог, судом не може бути застосовано приписи ст.94 КАС України.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Матеріалами справи підтверджена сплата позивачем судового збору у сумі 183,08 грн., та оскільки в задоволенні позову відмовлено, в даному випадку підлягає стягненню з позивача решта суми у розмірі 1643,92 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 7-12, 69, 71, 94, 158-163 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України решту суми судового збору за подачу позову майнового характеру у розмірі 1643,92 грн.(одна тисяча шістсот сорок три гривні 92 коп.)
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М.Чернова