ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.03.2015Справа №910/608/15-г
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротех»
До Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії»
Про розірвання (зміну) договорів
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Новиков Є.М. представник за довіреністю № б/н від 10.12.14.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротех» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» про:
- розірвання третейської угоди, укладеної між позивачем та відповідачем, яка викладена в п. 11.16 Договору про відкриття кредитної лінії № 19-Н/13/66/КЛ-КБ від 01.08.13.;
- розірвання третейської угоди, укладеної між позивачем та відповідачем, яка викладена в п. 9.5 Договору застави від 09.08.13.;
- розірвання третейської угоди, укладеної між позивачем та відповідачем, яка викладена в п. 9.5 Договору застави від 01.08.13.;
- розірвання третейської угоди, укладеної між позивачем та відповідачем, яка викладена в п. 9.5 Договору застави № 1 від 01.08.13.;
- розірвання третейської угоди, укладеної між позивачем та відповідачем, яка викладена в п. 9.5 Договору застави № 2 від 01.08.13.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на вірогідність порушення його права на належне повідомлення про третейський розгляд у Постійно діючому третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" у випадку звернення Публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" з позовом до вказаного третейського суду на підставі укладених між сторонами третейських угод, зважаючи на місцезнаходження позивача у Донецькій області, де проходить антитерористична операція, та до якої Державне підприємство "Укрпошта" з 27.11.14. зупинило приймання і доставку поштових відправлень.
Крім того, 15.01.15. позивачем через відділ діловодства суду було подано заяву про вжиття на підставі ст. ст. 66, 67 ГПК України заходів до забезпечення позову шляхом заборони Публічному акціонерному товариству «Дочірній банк Сбербанку Росії» та Постійно діючому Третейському суду при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» вчиняти певні дії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.15. порушено провадження у справі № 910/608/15-г та призначено її до розгляду на 10.02.15.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.15. відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Агротех» в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.
Представник позивача в судове засідання 10.02.15. не з'явився, вимоги ухвали суду від 17.01.15. не виконав, проте 10.02.15. через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача в судове засідання 10.02.15. не з'явився, вимоги ухвали суду від 17.01.15. не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.15. на підставі ст. 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 24.02.15.
24.02.15. представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про припинення провадження в даній справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Судом відкладено розгляд вказаного клопотання до становлення фактичних обставин справи.
В судовому засіданні 24.02.15. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 12.03.15., про що сторони повідомлені під розписку.
12.03.15. відповідач через відділ діловодства суду подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.
Представник позивача в судове засідання 12.03.15. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 12.03.15. представник відповідача підтримав подане ним клопотання про припинення провадження в даній справі.
Клопотання обґрунтовано тим, що якщо є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду, то провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Розглянувши в судовому засіданні 12.03.15. зазначене клопотання суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на те, що оскільки предметом позову у даній справі є розірвання самих третейських угод, викладених в п. 11.16 Договору про відкриття кредитної лінії № 19-Н/13/66/КЛ-КБ від 01.08.13., п. 9.5 Договору застави від 09.08.13., п. 9.5 Договору застави від 01.08.13., п. 9.5 Договору застави № 1 від 01.08.13., п. 9.5 Договору застави № 2 від 01.08.13., то вказане передбачає право позивача скористатися саме судовим способом захисту своїх прав та інтересів.
В судовому засіданні 12.03.15. представник відповідача проти позову заперечував.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Зважаючи на те, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/608/15-г.
В судовому засіданні 12.03.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.08.13. між Публічним акціонерним товариством "Дочірній Банк Сбербанку Росії" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротех" (позичальник) укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 19-Н/13/66/КЛ-КБ (далі - Договір), відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в національній валюті України - гривні та окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти у порядку та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі, визначені даним Договором, своєчасно та в повному обсязі сплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути банку кредит у терміни, встановлені цим Договором, та виконати інші умови Договору.
Пунктом 11.16 Договору сторони погодили, що усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з цього Договору чи у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання не укладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються даного Договору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", місцезнаходження якого: 03142, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво про реєстрації постійного діючого третейського суду від 15.03.2013р., видане Державною реєстраційною службою України) згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua. Спір розглядається одноособово суддею, призначеним Головою Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" з списку суддів, що знаходиться у відкритому доступі на сайті цього суду http://arbitrate.com.ua. При цьому, Сторони Договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", добре розуміють положення цього регламенту. Сторони домовилися, що рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" є остаточними і обов'язковими з дати його винесення. Умови Договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення цього Договору.
09.08.13. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротех" (заставодавець) та Публічним акціонерним товариством "Дочірній Банк Сбербанку Росії" (заставодержатель) укладено Договір застави, зареєстрований в реєстрі за номером № 2473 (далі - Договір застави № 2473 від 09.08.13.), відповідно до умов якого в забезпечення виконання зобов'язань заставодавця, які випливають із Договору про відкриття кредитної лінії № 19-Н/13/66/КЛ-КБ, укладеного між заставодавцем і заставодержателем 01.08.13., з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом строку його дії, які (зобов'язання), зокрема, але не обмежуючись, перелічені у статті 2 цього договору та можуть виникнути в майбутньому за чинним основним договором, заставодавець передає заставодержателю в заставу майно: транспортні засоби, які належать заставодавцю на праві власності та перелічені в Додатку № 1 (п. п. 1.1, 3.1 Договору застави № 2473 від 09.08.13.).
01.08.13. між позивачем (заставодавець) та відповідачем (заставодержатель) укладено Договір застави, зареєстрований в реєстрі за номером № 2314 (далі - Договір застави № 2314 від 01.08.13.), відповідно до умов якого в забезпечення виконання зобов'язань заставодавця, які випливають із Договору про відкриття кредитної лінії № 19-Н/13/66/КЛ-КБ, укладеного між заставодавцем і заставодержателем 01.08.13., з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом строку його дії, які (зобов'язання), зокрема, але не обмежуючись, перелічені у статті 2 цього договору та можуть виникнути в майбутньому за чинним основним договором, заставодавець передає заставодержателю в заставу майно: транспортні засоби, які належать заставодавцю на праві власності та перелічені в Додатку № 1 (п. п. 1.1, 3.1 Договору застави № 2314 від 01.08.13.).
01.08.13. між позивачем (заставодавець) та відповідачем (заставодержатель) укладено Договір застави № 1 (далі - Договір застави № 1), відповідно до умов якого в забезпечення виконання зобов'язань заставодавця, які випливають із Договору про відкриття кредитної лінії № 19-Н/13/66/КЛ-КБ, укладеного між заставодавцем і заставодержателем 01.08.13., з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом строку його дії, які (зобов'язання), зокрема, але не обмежуючись, перелічені у статті 2 цього договору та можуть виникнути в майбутньому за чинним основним договором, заставодавець передає заставодержателю в заставу товари в обігу: поголів'я свиней, що належать заставодавцю на праві власності та перелічені в Додатку № 1 (п. п. 1.1, 3.1 Договору застави № 1).
01.08.13. між позивачем (заставодавець) та відповідачем (заставодержатель) укладено Договір застави № 2 (далі - Договір застави № 2), відповідно до умов якого в забезпечення виконання зобов'язань заставодавця, які випливають із Договору про відкриття кредитної лінії № 19-Н/13/66/КЛ-КБ, укладеного між заставодавцем і заставодержателем 01.08.13., з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом строку його дії, які (зобов'язання), зокрема, але не обмежуючись, перелічені у статті 2 цього договору та можуть виникнути в майбутньому за чинним основним договором, заставодавець передає заставодержателю в заставу основні засоби - племінне поголів'я свиней, що належать заставодавцю на праві власності та перелічені в Додатку № 1, Додатку № 2 та Додатку № 3 (п. п. 1.1, 3.1 Договору застави № 2).
Пунктами 9.5 Договору застави № 2473 від 09.08.13., Договору застави № 2314 від 01.08.13., Договору застави № 1, Договору застави № 2 сторони погодили, що усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з цього Договору чи у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання не укладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються даного Договору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", місцезнаходження якого: 03142, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво про реєстрації постійного діючого третейського суду від 15.03.2013р., видане Державною реєстраційною службою України) згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua. Спір розглядається одноособово суддею, призначеним Головою Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" з списку суддів, що знаходиться у відкритому доступі на сайті цього суду http://arbitrate.com.ua. При цьому, Сторони Договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", добре розуміють положення цього регламенту. Сторони домовилися, що рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" є остаточними і обов'язковими з дати їх винесення. Умови Договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення цього Договору.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Третейський суд - це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому Законом України "Про третейські суди", для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин. Третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом (ст. 2 Закону України "Про третейські суди").
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 ЦПК України, стаття 12 ГПК України, стаття 6 Закону України "Про третейські суди"), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України).
Одним зі способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських правовідносин є звернення до третейського суду.
При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом.
Обгрунтовуючи підстави позовних вимог, позивач зазначає про існування обставин, вказаних у статті 652 Цивільного кодексу України, які передбачають право сторони на розірвання договору.
З огляду на застосування положень статті 652 Цивільного кодексу України до цивільних (господарських) договорів, якими у розумінні Цивільного кодексу України (ч. 1ст. 626) є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (майнових та особистих немайнових), тоді як третейська угода за своєю правовою природою не є цивільним договором, суд акцентує увагу на наступному.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про третейські суди" третейська угода - угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.
Таким чином, третейська угода є, по суті, договором, який визначає певні процесуальні права та обов'язки сторін, тоді як цивільна угода регулює матеріальні правовідносини.
Так як законодавством, зокрема Законом України "Про третейські суди", не передбачено окремого порядку розірвання третейських угод, суд вважає за можливе застосувати цивільно-правові норми, які регулюють питання розірвання цивільних договорів, тобто подібні за змістом правовідносини.
Відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Існування одночасно умов, що відповідно до ч. 2 ст. 652 є необхідним для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання або зміни договору вимагає з'ясування змісту кожної окремо взятої умови. В момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане - є першою умовою. У відповідності до даної умови, події, що викликали ускладнення у виконанні договору, і які можна назвати "істотною зміною обставин" повинні мати місце або стати відомими сторонам (заінтересованій стороні) після укладення договору. Названа умова є відсутньою якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні або зміні договору сторона, знала про ці події і могла прийняти їх до уваги у момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, які і створили ускладнення, або іншими словами "істотну зміну обставин", створюють неможливість для сторони, яка заінтересована розірвати або змінити договір, покладатися на ускладнення. Зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагаються. Тобто, події, які викликають ускладнення не могли стороною бути розумно прийняті до уваги. Виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала б при укладенні договору. Мова йде про зменшення цінності отримуваного стороною за договором, включаючи випадки коли виконання взагалі більш не має ніякої цінності для сторони, що отримує виконання. Зменшення цінності отримуваного стороною за договором відбувається у випадку, коли суттєво змінюється договірна рівновага у силу істотного підвищення вартості виконуваного або у силу зменшення отримуваного стороною за договором. Із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Виходячи із змісту названої умови, випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може бути слідувати із самого характеру та змісту зобов'язання.
Суд зазначає, що така обставина як місцезнаходження позивача в зоні проведення антитерористичної операції та вірогідність у зв'язку з цим неналежного повідомлення третейським судом позивача про час та місце розгляду справи - не може бути підставою для розірвання третейських угод, викладених в п. 11.16 Договору про відкриття кредитної лінії № 19-Н/13/66/КЛ-КБ від 01.08.13., п. 9.5 Договору застави від 09.08.13., п. 9.5 Договору застави від 01.08.13., п. 9.5 Договору застави № 1 від 01.08.13., п. 9.5 Договору застави № 2 від 01.08.13., оскільки відсутні всі умови, обов'язковість яких наведена в ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України.
При цьому суд зазначає, що дійсно, сторони в момент укладення вказаних третейських угод не могли передбачити, що настануть ті обставини, про які зазначає позивач у позові; зміна обставин зумовлена причинами, які позивач не може усунути; із договорів та звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе позивач.
Однак, враховуючи вищевикладені положення норм Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про третейські суди", суд дійшов висновку, що позивач безпідставно та необґрунтовано вважає, що виконання третейських угод, викладених в п. 11.16 Договору про відкриття кредитної лінії № 19-Н/13/66/КЛ-КБ від 01.08.13., п. 9.5 Договору застави від 09.08.13., п. 9.5 Договору застави від 01.08.13., п. 9.5 Договору застави № 1 від 01.08.13., п. 9.5 Договору застави № 2 від 01.08.13. може порушити співвідношення майнових інтересів сторін і позбавити позивача того, на що він розраховував при їх укладенні.
З огляду на процесуальний характер третейських угод, суд також наголошує на тому, що позивачем не доведено обов'язковості та невідворотності порушення процесуальних прав та інтересів сторін у випадку виконання третейських угод.
Відповідно до ч. 2 ст. 122-5 Господарського процесуального кодексу України, рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі, зокрема, якщо третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Згідно з ч. 1 статті 122-10 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відмовляє у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, зокрема, якщо третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
У статті 56 Закону України "Про третейські суди", яка визначає порядок видачі виконавчого документа, зазначено, що компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Тобто, підставою для скасування рішення третейського суду та відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду є, зокрема, неповідомлення належним чином учасника судового процесу про призначене засідання третейського суду. Отже, відповідач не позбавлений можливості у разі неповідомлення його належним чином про розгляд справи третейським судом скористатися процесуальними можливостями, які визначені ч. 2 ст. 122-5 та ч. 1 статті 122-10 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, з огляду на забезпечення позивачем явки представника у судові засіданні у даній справі та місце проживання відповідного представника у місті Києві (що вбачається з довіреності № 18-11/14 від 18.11.14.), з урахуванням місцезнаходження третейського суду (м. Київ), позивач не довів належними доказами, що не має можливості повідомити третейський суд завчасно щодо порядку належного його повідомлення та повідомлення його представників про час та місце третейського розгляду, зокрема, шляхом направлення телефонограм чи у інший спосіб.
Таким чином, позивачем не доведено обґрунтованої вірогідності порушення його процесуальних прав у випадку виконання третейських угод та неможливості завчасно вжити усіх заходів щодо попередження таких порушень при дотриманні принципів добросовісності та розумності.
Як наслідок, з огляду на все викладене вище в сукупності, позивачем не надано суду доказів на підтвердження своїх позовних вимог щодо наявності в розумінні ст. 652 Цивільного кодексу України підстав для розірвання третейських угод, викладених в п. 11.16 Договору про відкриття кредитної лінії № 19-Н/13/66/КЛ-КБ від 01.08.13., п. 9.5 Договору застави від 09.08.13., п. 9.5 Договору застави від 01.08.13., п. 9.5 Договору застави № 1 від 01.08.13., п. 9.5 Договору застави № 2 від 01.08.13, з огляду на що в суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
З наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання.
Проте, Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротех» належними засобами доказування не доведено суду порушення відповідачем законних та охоронюваних інтересів позивача.
Таким чином відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 16.03.15.
Суддя Т.М. Ващенко