10.03.2015р. м. Київ К/800/4957/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Цуркана М.І. (головуючий);
Єрьоміна А.В.; Кравцова О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про стягнення заборгованості, що переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2015 року,
У листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі -Управління ПФ) про стягнення коштів.
Зазначав, що рішенням суду, яке набрало законної сили, зобов'язано Управління ПФ поновити з 5 липня 2011 року виплату його пенсії з урахуванням підвищення у розмірі 200 % мінімальної пенсії за віком як ветерану-інваліду війни, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, а також зобов'язано врахувати при обчисленні пенсії премію в розмірі 33,3 % місячного фонду грошового забезпечення.
Посилаючись на те, що підвищення та додаткова пенсія, про які йдеться у цьому рішенні, нараховані, проте не виплачені, просив стягнути з Управління ПФ заборгованість у розмірі 8 263,02 грн.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 3 червня 2014 року позов задоволено.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, а провадження у справі закрито.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку матеріалів справи та доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Судами встановлено, що позивач знаходиться на обліку в Управлінні ПФ та отримує пенсію за вислугу років згідно з Законом України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 1 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2013 року, Управління ПФ зобов'язано поновити позивачу виплату раніше призначеної пенсії з 5 липня 2011 року з урахуванням 200% від мінімальної пенсії за віком як ветерану війни - інваліду війни, поновити позивачу виплату раніше призначеної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю з 5 липня 2011 року з урахуванням 50% від мінімальної пенсії за віком, врахувати при обчислені пенсії позивача з 5 липня 2011 року премію у розмірі 33,3% місячного фонду грошового забезпечення.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2014 року скасовано постанову Приморського районного суду м. Одеси від 1 листопада 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2013 року, а у справі ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління ПФ щодо відмови у проведенні перерахунку ОСОБА_4 додаткової пенсії відповідно до вимог статті 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язано нараховувати та виплачувати ОСОБА_4 щомісячну додаткову пенсію як особі, постраждалій від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інваліду ІІІ групи згідно статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 50% від мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 4 липня 2011 року по 23 липня 2011 року, з урахуванням проведених виплат.
Листами Управління ПФ від 1 жовтня 2013 року № 1315/С-11 та від 28 жовтня 2013 року № 14925/С-4 позивача повідомлено, що на підставі рішень судів першої та апеляційної інстанцій здійснено перерахунок його пенсії, проте виплатити підвищення до пенсії та додаткову пенсію за період з 1 квітня по 30 вересня 2013 року у розмірі 8 263,02 грн не є можливим до отримання відповідного фінансування з Державного бюджету.
Задовольнивши позов, що розглядається, суд першої інстанції виходив з того, що нараховані суми пенсії мають бути виплачені позивачу.
Скасувавши це рішення та закривши провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що питання, яке є предметом цього позову, має вирішуватися в порядку судового контролю за виконанням рішень суду, а не шляхом звернення з окремим позовом.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з остаточним висновком апеляційного суду про закриття провадження у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, при розгляді першого позову ОСОБА_4, судами вирішувалося питання про поновлення виплати його пенсії з урахуванням окремих її складових та зобов'язано здійснити перерахунок цієї пенсії за період з 4 по 23 липня 2011 року.
Водночас у позові, що розглядається, позивачем заявлено вимогу про стягнення недоплачених сум пенсії за інший період, а саме з 1 квітня по 30 вересня 2013 року.
Таким чином, предмети цих позовів різняться, і підстави для закриття провадження у справі, передбачені пунктом 4 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Проте колегія суддів звертає увагу, що за правилами частини другої статті 21 цього ж Кодексу вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
У справі, яка розглядається, позивач просить стягнути кошти та не заявляє вимог щодо вирішення публічно-правового спору.
За таких обставин, цей спір не підсудний адміністративному суду.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді М.І.Цуркан
А.В.Єрьомін
О.В.Кравцов