26.02.2015 року м. Київ К/800/33903/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І. (доповідач), Олексієнка М.М., Штульман І.В.,
розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом приватної особи-підприємця ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області про стягнення заборгованості,
У березні 2013 року приватний підприємець ОСОБА_4 звернулася до суду із вказаним позовом.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2013 року, позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано вимогу відповідача №Ф-718 від 18 лютого 2013 року про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів і пені в сумі 3 447,7 грн.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення цих судів та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Судами встановлено, що позивач як фізична особа - підприємець зареєстрований 12 лютого 1997 року і з січня 2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області (далі - Управління) та отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 30 вересня 2011 року.
Разом з тим, 18 лютого 2013 року відповідачем було складено вимогу №Ф-718, в якій зазначено, що заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 3 447 грн. 79 коп.
З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VІ), в преамбулі якого зазначено, що цим Законом визначено правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 2464-VІ встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Оскільки відповідач вимогу позивачу про сплату боргу на суму 3 447 грн. 79 коп. №Ф-718 сформував за період з січня по грудень 2012 року, тобто після набрання чинності Закону № 2464, то дані правовідносини регулюються Законом № 2464-VІ.
Статтею 1 вказаного Закону № 2464-VІ передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ платником єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частиною 4 статті 4 Закону № 2464-VІ (в редакції, яка набрала чинності з 6 серпня 2011 року) визначено, що особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ випливає, що однією з умов звільнення осіб від сплати за себе єдиного внеску є те, що вони є пенсіонерами за віком. Визначальним для розв'язання цього спору є правильне розуміння вказаних положень, оскільки будь-яких застережень в цій нормі та в Законі №2464-VІ про те, що під пенсіонерами за віком слід розуміти лише тих осіб, яким призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не має.
З матеріалів справи вбачається, що, на думку відповідача, пенсіонером за віком у розумінні вищенаведеної норми є особа, якій призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В той же час, позивач вважає, що таким пенсіонером може бути особа, якій призначено пенсію за віком згідно будь-якого закону, яким визначено призначення пенсії особам залежно від досягнення віку.
За загальним правилом пенсію за віком прийнято називати таку пенсію, яка встановлюється з досягненням певного віку та за наявності необхідного стажу роботи. Пенсії за віком поділяються на три види: 1) на загальних підставах; 2) пільгових; 3) спеціальних юридичних підставах (умовах).
Відповідно до статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 26 вищевказаного Закону визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно до статті 55 Закону України " Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Із зазначених норм законів видно, що надання позивачу законодавчо визначеної пільги, вираженої у заниженні віку, необхідного для призначення пенсії, не змінює виду пенсійного забезпечення та не позбавляє права особи на призначення пенсії, (пенсії за віком) передбаченої законом.
Так, під пенсіонерами за віком, указаними в частині четвертій статті 4 Закону № 2464-VІ, необхідно розуміти всіх осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з досягненням віку і незалежно від законів, якими таке право на пенсію за віком встановлено.
Враховуючи викладене, фізичні особи-підприємці, які є платниками єдиного податку та є пенсіонерами за віком, не зважаючи на ту обставину, що вийшли на пенсію достроково у зв'язку з наданням їх додаткових соціальних гарантій, можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналізуючи приведене законодавство, нормативні акти, які врегульовують спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що у відповідача відсутні правові підтрави для нарахування позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 6 серпня 2011 року, а дії щодо такого нарахування є протиправними.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Наведені обставини були правильно враховані судами першої та апеляційної інстанцій, які обґрунтовано прийняли рішення про задоволення позову.
Доводи касаційної скарги зроблених цими судами висновків не спростовують.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що підстав для скасування чи зміни оскаржених судових рішень не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
С у д д і : В.І. Бутенко
М.М. Олексієнко
І.В. Штульман