02 лютого 2015 року м. Київ К/9991/15904/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу
Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції
на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010
у справі №АС-27/184-09/5023
за позовом Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції
до ПСП «Дружба»
третя особа Ізюмська районна державна адміністрація Харківської області
про визнання дій протиправними та стягнення коштів, -
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.02.2010 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Господарського суду Харківської області від 12.06.2007 скасовано. Постанову Господарського суду Харківської області від 12.06.2007 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов ДПІ задоволено частково. Стягнуто з ПСП «Дружба» до бюджету заборгованість по податку з доходів фізичних осіб по заробітній платі, по податку з доходів фізичних осіб з орендної плати, по податку з доходів фізичних осіб з орендної плати за використання майна в розмірі 211725,37 грн. в іншій частині щодо стягнення 516687,39 грн. відмовлено. В частині визнання протиправними дій відповідача провадження у справі закрито.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в позові та закриття провадження у справі та про прийняття нового рішення про задоволення позову в повному обсязі, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Постановою Господарського суду Харківської області від 12.06.2007 відмовлено в задоволенні позову Ізюмської ОДПІ про стягнення з ПСП «Дружба» заборгованості з податку з доходів фізичних осіб у сумі 731412,76 грн.
В основу даного судового рішення покладено постанову Господарського суду Харківської області по справі №АС-42/653-06 від 15.01.2007, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.03.2007, про визнання безнадійною та такою що не підлягає стягненню відповідно до пп. «в-г» п.18.2 ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобов?язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заборгованості по податку з доходів фізичних осіб, яка виникла у ПСП «Дружба» станом на 31.07.2005, в сумі 679717,78 грн.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2008 постанову Господарського суду Харківської області від 15.01.2007 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 26.03.2007 скасовано, справу направлено на новий розгляд, за наслідками якого постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2009, яка набрала законної сили у встановленому законом порядку, у задоволенні позову про визнання заборгованості ПСП «Дружба» по податку з доходів фізичних осіб в сумі 679717,78 грн. відмовлено.
Зазначене стало підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Відмовляючи у задоволені позову у частині стягнення з відповідача 339385,82 грн. заборгованості перед бюджетом по податку з доходів фізичних осіб, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем такі вимоги заявлені поза межами встановленого Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строку 1095 днів, а також зважаючи на те, що така заборгованість була списана за рішенням начальника Ізюмської ОДПІ №31/14 від 20.12.2004 в сумі 129640,00 грн.
За змістом п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
В силу прямого припису пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Згідно з пп.15.2.1 п.15.2 ст. 15 вказаного Закону, у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.
При цьому, строк протягом якого може бути стягнутий податковий борг тривалістю 1095 днів є загальним та не залежить від суб'єкта нарахування податкових зобов'язань.
Доводи податкової інспекції стосовно того, що судом апеляційної інстанції невірно обраховано суму боргу стосовно якої сплив 1095-денний строк для подання цього позову, свого підтвердження не знайшли, до того ж часткове не визнання розміру податкового боргу, заявленого поза межами строків встановлених ст.15 цього Закону, не може бути підставою для його стягнення в повному обсязі.
За наведених обставин, зважаючи на встановлення судом апеляційної інстанції дат та розміру узгоджених податкових зобов'язань відповідача, з урахуванням яких він дійшов висновку про порушення позивачем законодавчо визначених строків для звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості, рішення суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з податку з доходів фізичних осіб є правильним.
Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.
На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 3 ст. 220 КАС України судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не вбачається, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г.Пилипчук
Ю.І.Цвіркун