"02" березня 2015 р. м. Київ К/9991/59360/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.07.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011
у справі №2а-2115/09/0870
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олєум»
до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.07.2009, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.08.2008 №0001392305/0/41372.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 31.03.2008, за результатами якої складено акт №125/23-5/3911155 від 15.08.2008.
За висновками акта перевірки позивачем занижено податок на прибуток за період з 01.07.2006 по 31.03.2008 на суму 291665,50 грн., що пов'язано з тим, що 24.01.2008 між ТОВ «Олімп-95» та ТОВ «Олєум» укладено договір комісії №41, за яким ТОВ «Олєум» зобов'язується за дорученням ТОВ «Олімп-95» за винагороду вчинити за рахунок ТОВ «Олімп-95» і від свого імені правочин щодо придбання резервуарів на загальну суму 377000 грн. строк дії договору - до 31 грудня 2008 року. Платіжними дорученнями №178, 179, 180, 181, 182 від 25.01.2008 ТОВ «Олімп-95» перерахувало грошові кошти. Листом №25/01-1 від 25.01.2008 призначення платежу змінено на «оплата відповідно договору комісії №41 від 24.01.2008 без ПДВ». Договір діє до 31 грудня 2008 року. На час проведення перевірки зазначена угода не виконана.
Оскільки позивачем до перевірки не надано договорів з іншими підприємствами щодо постачання Комітенту резервуарів, та згідно бухгалтерського обліку, жодного відвантаження товару по договору комісії за період, що перевірявся, не здійснено, податковий орган дійшов висновку, що кошти, які надійшли від ТОВ «Олімп-95» використано позивачем для ведення власної господарської діяльності, а не для виконання доручення ТОВ «Олімп-95» за договором комісії від 24.01.08р. №41, внаслідок чого порушено вимоги п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - занижено скоригований валовий дохід за період з 01.07.2006 по 31.03.2008 в сумі 377000 грн.
Крім того, згідно акта перевірки, позивачем, в порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», занижено валовий дохід у сумі 122236 грн. за 1 квартал 2008 року та завищено валовий дохід у сумі 124193 грн. за 2007 рік.
Порушено п.5.1 ст.5, п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок віднесення позивачем у 2007 році до складу валових витрат - витрат на виробництво продукції, не пов'язаної з господарською діяльністю у сумі 25375,41 грн., що пов?язано з придбанням позивачем бензину АІ-95 у липні та вересні 2006 року всього на суму 104624,10 грн. та його реалізації у жовтні, листопаді, грудні 2006 року та у січні, лютому, березні 2007 року всього на суму 79248,69 грн. тобто нижче ціни придбання.
Встановлено взаємовідносини ТОВ «Олєум» з ТОВ «Дамаск ЗЛС», за наслідками яких позивачем до складу валових витрат віднесено 766243,75 грн., з порушенням пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з огляду на наявність постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2007 по справі №А8/457-07, якою визнано недійсними запис про проведення державної реєстрації, установчих документів, свідоцтва платника податку на додану вартість і всіх первинних бухгалтерських документів та податкових декларацій, підписаних від імені підприємства з моменту реєстрації, та припинена юридична особа ТОВ «Дамаск ЗЛС».
На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.08.2008 №0001392305/0/41372, яким позивачу визначено зобов?язання з податку на прибуток в розмірі 437498,25 грн., у т.ч. основний платіж - 291665,50 грн., штрафні (фінансові) санкції 145832,75 грн.
Стосовно висновку про порушення позивачем вимог п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідно до пункту 4.1 статті 4 цього Закону валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Разом з тим, згідно пп. 7.9.1. п. 7.9. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з: залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.
Згідно статті 1011 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Частиною 1 статті 1012 ЦК України передбачено, що договір комісії може бути укладений на визначений строк.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем укладено з ТОВ «Олімп-95» договір комісії №41 від 24.01.2008, терміном дії до 31 грудня 2008 року. На час перевірки строк дії договору не закінчився. Відповідно до видаткових накладних від 24 жовтня 2008 року №РН-0000720 та від 18 листопада 2008 року №РН-0000730 та листа ТОВ «Олімп-95» про доцільність придбання 20 резервуарів, які надані позивачем, договір комісії виконано.
Таким чином, факт використання позивачем грошових коштів у сумі 377000 грн. не за їх призначенням (не на виконання доручення комітента за договором комісії №41 від 24.01.2008 протягом строку його дії) відповідачем, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не надано, у зв?язку з чим висновки судів попередніх інстанцій про помилковість висновків податкового органу про заниження позивачем скоригованого валового доходу в цій частині є правильними.
Щодо виявленого податковим органом заниження позивачем валового доходу у сумі 122236 грн. у 1 кварталі 2008 року та завищення валового доходу у сумі 124193 грн. за 2007 рік, то суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що зазначене не призвело до фактичної недоплати податку у бюджет.
Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Визначальною підставою віднесення тих чи інших витрат підприємства до складу валових витрат є їх призначення для використання у господарській діяльності підприємства.
Зі змісту підпункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
У разі встановлення обставин про те, що підприємство мало на меті отримання прибутку і здійснювало свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, однак його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від підприємства причин, підстави вважати діяльність підприємства негосподарською, тобто такою, що не передбачає мети отримання прибутку, відсутні. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.
Проте, збиткова операція може бути визнана такою, що здійснена поза межами господарської діяльності платника податків лише у випадку, якщо податковий орган доведе відсутність об'єктивних економічних причин для негативного результату відповідної операції, здійснення останньої з метою штучного завищення валових витрат чи розміру податкового кредиту задля заниження об'єкту оподаткування.
Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем доведено наявність об?єктивних економічних причин реалізації бензину марки АІ95 за ціною нижчою ціни придбання, що підтверджується довідкою Запорізької ТПП про рівень оптових та роздрібних цін на бензин АІ95 за окремі місяці 2006-2007 р.р. у Запорізькій області.
При цьому судова колегія вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про правомірність формування позивачем валових витрат в сумі 766243,75 грн. за операціями постачання бензину за договором №108 від 01.11.2006 укладеним позивачем з ТОВ «Дамаск ЗСЛ», з огляду на наявність судового рішення, прийнятого за результатами розгляду кримінальної справи про злочин, предметом якої є податки, збори, а саме рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами щодо ОСОБА_1., яка здійснювала фіктивну фінансово-господарську діяльність ТОВ «Дамаск ЗЛС».
Таким чином, документи, надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій, які складені ТОВ «Дамаск ЗСЛ» не можуть бути належними доказами реальності та товарності господарських відносин між зазначеним підприємством та позивачем, а фінансово - господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Дамаск ЗСЛ» не носять реального характеру.
Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, судова колегія вважає правильними висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат в сумі 766243,75 грн. за операціями з придбання бензину у ТОВ «Дамаск ЗСЛ», у зв?язку з чим донарахування позивачу зобов?язань з податку на прибуток в сумі 191560,94 грн. основного платежу та 95780,47 грн. штрафних (фінансових) санкцій на підставі оспорюваного податкового повідомлення-рішення є правомірним.
За вставлених обставин, постановлені у справі рішення суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині задоволених позовних вимог про скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення в загальній сумі 287341,41 грн., в решті - підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя задовольнити частково.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.07.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011 в частині задоволених позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя від 28.08.2008 №0001392305/0/41372 в сумі 191560,94 грн. основного платежу та 95780,47 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а всього в сумі 287341,41 грн., скасувати, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові.
В іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.07.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011 залишити без змін.
Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г.Пилипчук
Ю.І.Цвіркун