19.02.2015р. м. Київ К/9991/65632/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)
СуддівМороз Л.Л.
Шведа Е.Ю.
провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в м. Павлограді Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2011 року
У жовтні 2010 року ОСОБА_4 в Павлоградському міськрайонному суді Дніпропетровської області пред'явив позов до УПФ України в м. Павлограді Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що з 08 лютого 1990 року він одержує пенсію за віком, призначену йому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". До призначення такої пенсії він отримував пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". При переведенні його з однієї на іншу пенсію УПФ України в м. Павлограді Дніпропетровської області не було взято до уваги страховий стаж, який підлягав обчисленню у пільговому виразі, зокрема, у кількості 7 років 8 місяців 7 днів проходження військової служби у районах, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а саме, у Камчатській області.
УПФ України в м. Павлограді Дніпропетровської області відмовило у зарахуванні йому вказаного страхового стажу у пільговому обчисленні, пославшись на те, що зарахування періоду військової служби до страхового стажу Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено.
Посилаючись на безпідставність відмови УПФ України в м. Павлограді Дніпропетровської області відновити порушені його права, визнати дії Управління щодо нарахування йому пенсії за віком з 08 лютого 2010 року протиправними та зобов'язати його зарахувати до його загального страхового стажу у пільговому обчисленні час проходження військової служби в Камчатській області років у кількості 7 років 8 місяців 7 днів та провести перерахунок пенсії за віком з дати її призначення - 08 лютого 2010 року.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано противоправною відмову УПФ України в м. Павлограді Дніпропетровської області у зарахуванні при призначенні пенсії ОСОБА_4 за віком на загальних підставах до загального трудового стажу стаж проходження військової служби у Камчатській області з 10 листопада 1981 року по 17 липня 1989 року у кількості 7-ми років, 8-ми місяців та 7-ми днів у кратному (пільговому) обчисленні один рік за півтора роки, та зобов'язано Управління зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_4 при призначенні пенсії за віком на загальних підставах стаж проходження військової служби у Камчатській області з 10 листопада року по 11 липня 1989 року у кількості 7-ми років, 8-ми місяців та 7-ми днів в кратному (пільговому) обчисленні один рік за півтора року.
Зобов'язано УПФ України в м. Павлограді Дніпропетровської області перерахувати призначену ОСОБА_4 пенсію з урахуванням стажу проходження військової служби у Камчатській області з 10 листопада 1981 року по 11 липня 1989 року у кількості 7-ми років, 8-ми місяців та 7-ми днів в кратному (пільговому) обчисленні один рік за півтора року, починаючи з 08 лютого 2010 року.
З Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судові витрати в сумі 3,40 грн.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2011 року, апеляційну скаргу УПФ України в м. Павлоград Дніпропетровської області задоволено.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2011 року скасовано.
Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, вважаючи, що рішення судом апеляційної інстанції постановлено з порушенням вимог матеріального права, просить їх скасувати та направити справу на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив із правомірності відмови УПФ України в м. Павлограді Дніпропетровської області перерахувати призначену ОСОБА_4 пенсію з урахуванням стажу проходження військової служби у Камчатській області з 10 листопада 1981 року по 11 липня 1989 року у кількості 7-ми років, 8-ми місяців та 7-ми днів в кратному (пільговому) обчисленні один рік за півтора року.
Така правова позиція суду апеляційної інстанції є правильною, оскільки вона ґрунтується на повно та всебічно встановлених обставинах справи та відповідає витягам чинного законодавства з огляду на таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі встановлено, що ОСОБА_4 з 01 січня 2007 року по 01 березня 2010 року перебував на обліку в Головному УПФ України в Дніпропетровської області та отримував пенсію, призначену йому відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
У лютому 2010 року ОСОБА_4 скористувався своїм правом вибору виду пенсії та подав заяву про призначення йому пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
УПФ України в м. Павлограді Дніпропетровської області з 08 лютого 2010 року призначило йому пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При призначенні пенсії Управлінням було зараховано ОСОБА_4 33 роки 01 місяців 19 днів загального трудового стажу, у тому числі і військову службу позивача у Збройних Силах СРСР - 19 років 08 місяців 02 дня.
15 липня 2011 року ОСОБА_4 звернувся до відповідача з письмовою вимогою про зарахування до загального страхового стажу період його військової служби в районах прирівняних до Крайньої Півночі у пільговому обчисленні (кратному один місяць до двох місяців).
Листом УПФ України в м. Павлограді Дніпропетровської області від 03 серпня 2010 року ОСОБА_4 було відмовлено у задоволенні його вимог у зв'язку з тим, що пільгове обчислення страхового стажу у період військової служби у районах Крайньої Півночі і районах, прирівняних до них, законодавством не передбачено.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу PCP, а також на острові Шпіцберген зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Відповідно до законодавства колишнього СРСР за період з 01 березня 1960 року до 01 січня 1968 року порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, регулювався Указом Призідії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" і Інструкцією, затвердженою постановою Держкомпраці і Президією ВЦСПС від 11 березня 1960 року №342/П-7.
Пільги з обчислення стажу роботи (один рік за півтора) надавались переведеним, направленим або запрошеним на роботу в райони Крайньої Півночі і місцевості, прирівняні до цих районів, з інших місцевостей країни за умови, що вказані працівники заключили трудові договори на роботу в цих районах на термін п'ять років, і на островах північного Льодовитого океану - на два роки. Пільги надавались також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до цих районів за власним бажанням і які заключили строковий трудовий договір про роботу в цих районах.
Зарахування до загального стажу в пільговому розмірі часу проходження строкової військової служби в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, чинним законодавством не передбачено.
Вірно апеляційним судом не прийняті до уваги доводи позивача щодо необхідності застосування при обчисленні його страхового стажу положень постанови Ради Міністрів СРСР від 15 грудня 1990 року № 1290"Про вислугу років для призначення пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і допомогу цим військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу та їх сім'ям", у вступній частині якої зазначено про прийняття цієї Постанови з метою уточнення і систематизації раніше прийнятих рішень Уряду СРСР, та якою скасовуються раніше прийняті рішення Уряду СРСР щодо обчислення пільгової служби, де також було визначено обчислення військової служби у Камчатській області із 14 вересня 1945 року - один місяць служби за два місяця, а у пункті 2 цієї Постанови та І розділі додатку № 1 до вказаної Постанови визначено, що військова служба в Камчатській області обчислюється - один місяць служби за два місяці із 14 вересня 1945 року.
Так вказана постанова Ради Міністрів СРСР від 15 грудня 1990 року № 1290 введена в дію з 01 січня 1991 року та регулює лише питання зарахування до вислуги років для призначення пенсії за вислугу років за Законом СРСР "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців".
Також ця постанова Ради Міністрів СРСР та в окремому випадку пункт 1 Наказу Міністра оборони України від 19 серпня 2008 року № 407 "Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей" у частині обчислення періодів військової служби на пільгових умовах, можуть бути застосовані лише при обчисленні вислуги років для призначення пенсій за законами України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і постанов Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (зі змінами) та від 13 лютого 2008 року № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунків пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393", та від 28 травня 2008 року № 499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб", а також на виконання завдань, покладених на Міністерство оборони України Положенням про Міністерство оборони України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1080.
З урахуванням мети правового регулювання вказані закони та нормативно-правові акти не регулюють питання обчислення страхового стажу(у тому числі й пільгового) для призначення пенсії за віком на загальних підставах за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Крім того, суд апеляційної інстанції правильно послався на те, що положення вказаних актів були взяті до уваги та виконані при призначенні ОСОБА_4 пенсії за вислугу років за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яку він отримував з 01 січня 2007 року перебуваючи на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області по 01 березні 2010 року, тобто до досягнення ним пенсійного віку на умовах, визначених статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За таких обставин, підстав для визнання неправомірною відмову УПФ України в м. Павлограді Дніпропетровської області перерахувати пенсію ОСОБА_4 з урахуванням стажу проходження військової служби у Камчатській області з 10 листопада 1981 року по 11 липня 1989 року у кількості 7-ми років, 8-ми місяців та 7-ми днів в кратному (пільговому) обчисленні один рік за півтора року не було.
Рішення суду апеляційної інстанції законне та обґрунтоване.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Оскільки судом не допущено порушень норм матеріального та процесуального права, то судове рішення слід залишити без зміни.
На підставі наведеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Мороз Л.Л.
Швед Е.Ю.