21.01.2015р. м. Київ К/9991/90921/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого: Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2011 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року
у справі № 2а-16950/11/2670
за позовом Комунального підприємства Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни)
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
Комунальне підприємство Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва (далі - відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 30 листопада 2009 року № 0031681502/0 та № 0031691502/0 в частині суми штрафу у розмірі 473965,45 грн. (з урахуванням уточнення позовних вимог від 15 лютого 2011 року №1.8-217).
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2011 року позов був задоволений повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0031681502/0 від 30 листопада 2009 року в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 19476,44 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0031691502/0 від 30 листопада 2009 року в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 454489,01 грн.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2011 року було залишено без змін.
В касаційній скарзі ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
30 січня 2009 року КП МА «Київ» (Жуляни) подало ДПІ у Солом'янському районі м. Києва розрахунок земельного податку на 2009 року, у якому задекларувало загальну суму нарахованого земельного податку, що підлягає сплаті у розмірі 11676026,63 грн. із помісячною розбивкою.
Рішенням Київської міської ради від 06 березня 2009 року №124/1179 з 01 січня 2009 року КП МА «Київ» (Жуляни) було надано пільгу у розмірі 99,9% по сплаті земельного податку.
На підставі зазначеного рішення КП МА «Київ» (Жуляни) подало ДПІ у Солом'янському районі м. Києва уточнюючий розрахунок земельного податку на 2009 рік, відповідно до якого загальна сума нарахованого земельного податку, що підлягає сплаті, складає 3525763,95грн. за рік із помісячною розбивкою і сумами податку помісячно, які зменшують податкове зобов'язання у зв'язку з виправленням помилки.
Також, позивачем були додатково подані уточнюючі розрахунки земельного податку за період з березня по грудень 2009 року у зв'язку зі зміною правовідносин з орендарями.
Згідно платіжних доручень, копії яких знаходяться в матеріалах справи, КП МА «Київ» (Жуляни) сплачувало земельний податок за 2009 рік з урахуванням поданих ним уточнюючих розрахунків (арк. справи 93-103, 108-118).
ДПІ у Солом'янському районі м. Києва провела перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку КП МА «Київ» (Жуляни) за період з 31 березня 2009 року по 30 жовтня 2009 року, за результатами якої був складений акт № 16109/15-3-01131514 від 30 листопада 2009 року.
За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які полягали у несвоєчасній сплаті узгодженого податкового зобов'язання по сплаті земельного податку за перевіряємий період.
30 листопада 2009 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0031681502/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку до 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з земельного податку в розмірі 2941445,60 грн. застосувала до позивача штраф в розмірі 10 % в сумі 294144,56 грн.
30 листопада 2009 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0031691502/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку від 31 до 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з земельного податку в розмірі 11676026,93 грн. застосувала до позивача штраф в розмірі 20% в сумі 1091636,50 грн.
У зв'язку з відсутністю коштів позивачем було сплачено узгоджені податкові зобов'язання із порушенням граничних строків сплати за деякі податкові періоди, про що вказано у таблиці № 2 уточнень позовних вимог (арк. справи 106), з огляду на що позивач зменшив позовні вимоги.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що застосування до позивача штрафних санкцій у загальній сумі 473965,45 грн. на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями є неправомірним, оскільки податковим органом були неправомірно не враховані уточнюючі розрахунки податку на землю.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.
Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до абзацу 2 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вбачається, що якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
З огляду на те, що податковий орган при нарахуванні штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань по сплаті земельного податку не враховував уточнюючі розрахунки податку на землю, подані позивачем, відповідно до яких узгоджене податкове зобов'язання було зменшено, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність визначення податковим органом позивачу штрафних санкцій у розмірі 19476,44 грн. та 454489,01 грн. відповідно згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Солом'янському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна