03 березня 2015 року м. Київ К/800/50406/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Логвиненка А.О.,
Мороза В.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16.06.2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2014 року управлінню Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя, не погоджуючись з даними рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2014 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, рішення суду апеляційної інстанції щодо правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 185 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до матеріалів справи №333/3997/14-а; (2-а/333/89/14) Комунарським районним судом м. Запоріжжя виносилися наступні судові рішення: ухвала від 16.05.2014 року, якою відкрито провадження та призначено до розгляду позов ОСОБА_2; постанова від 16.06.2014 року, якою адміністративний позов ОСОБА_2 було задоволено. Відповідачем було подано апеляційну скаргу на постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09.06.2014 року. Однак, оскаржуване відповідачем судове рішення, стосовно якого заявлені вимоги апеляційної скарги - постанова Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09.06.2014 не міститься. Зазначене позбавляє суд апеляційної інстанції можливості перегляду такого рішення.
При відмові у відкритті апеляційного провадження, суд керувався пунктом 1 частини 5 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України.
Однак, з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна погодитись виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо справа не підлягає апеляційному розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;
6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Враховуючи вищевикладене, справа за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії є адміністривно-правовим спором та має розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Крім того, в матеріалах справи (а.с. 44-45) міститься апеляційна скарга управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя на постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16.06.2014 року у справі № 333/3997/14-а за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії з відмітками Комунарського районного суду м. Запоріжжя та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду про отримання.
Відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Таким чином, порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості і таке неправильне вирішення справи не може бути усунено судом касаційної інстанції, а тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Під час розгляду справи суду апеляційної інстанції слід врахувати вищенаведене та прийняти обґрунтоване та законне рішення за результатами повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2014 року - скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.Є. Донець
А.О. Логвиненко
В.Ф. Мороз