"26" лютого 2015 р. м. Київ К/800/32635/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І. (доповідач), Олексієнка М.М., Штульман І.В.,
розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом комунального підприємства "Вознесенська друкарня" до управління Пенсійного фонду України в м. Вознесенську та Вознесенському районі Миколаївської області про застосування фінансових санкцій,
У березні 2012 року комунальне підприємство "Вознесенська друкарня" звернулося до суду із вказаним позовом.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року позов задоволено і скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в м. Вознесенську та Вознесенському (далі - Управління) №188 від 05.07.2012 року про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано і відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення цього суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.
Судами встановлено, що позивач відповідно до Положення про Пенсійний фонд України та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного Фонду України №21-5 від 27 вересня 2010 року, є платником єдиного внеску (збору) на обов'язкове державне пенсійне страхування в зазначеному Управлінні.
Відповідачем прийнято рішення №188 від 5 липня 2012 року «Про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку» за період з 2004 року по 2009 рік і з січня 2010 року по липень 2010 року та застосовано штрафні санкції у розмірі 2 210 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність у позивача підстав для стягнення з позивача 2 210 грн. фінансових санкцій з огляду на наступне.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України №384/2011 від 6 квітня 2011 року, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Основними завданнями Пенсійного фонду України є, зокрема, керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, забезпечення збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства та здійснення контролю за їх сплатою; забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення і законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів; застосовування фінансових санкцій, передбачених законом.
В період до 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон). Зазначеним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про чисельність найманих працівників, розмір їх заробітної плати (доходу) за встановленою формою звітності; про зміну відомостей, що вносяться до системи персоніфікованого обліку, про застраховану особу, за яку або на користь якої ним сплачуються страхові внески, у десятиденний термін із дня одержання цих відомостей.
Частиною першою статті 21 Закону передбачено, що органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють облік коштів Накопичувального фонду на накопичувальних пенсійних рахунках.
Статтею 20 Закону визначено порядок обчислення та сплати страхових внесків. В абзаці 1 частини 6 цієї статті зазначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Частинами 1, 2, 5, 9 статті 106 Закону передбачалось, що у разі виявлення своєчасно несплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Згідно з пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів ПФУ накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу;
З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визнано такими, що втратили чинність, частини 1 - 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Абзацом 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що набрав чинності з 1 січня 2011 року, встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 1 січня 2011 року. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Органи пенсійного фонду з 1 січня 2011 року не вправі за порушення, вчинені до та після 1 січня 2011 року, нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність і їх застосування з 1 січня 2011 року суперечить статті 58 Конституції України, не зважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідачем протиправно на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону прийнято рішення №188 від 5 липня 2012 року про застосування до позивача фінансових санкцій за надання недостовірних відомостей що використовуються в системі персоніфікованого обліку за період з 2004 року по 2009 рік і з січня 2010 року по липень 2010 року, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.
Отже, вирішуючи даний спір, суд першої інстанцій дав правильну правову оцінку обставинам справи й обгрунтовано прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року було помилково скасовано рішенням апеляційного суду.
З огляду на наведене, оскаржуване судове рішення апеляційного суду відповідно до вимог ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 226, 230 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу комунального підприємства "Вознесенська друкарня"задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року скасувати.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
С у д д і : В.І. Бутенко
М.М. Олексієнко
І.В. Штульман