05.03.2015р. м. Київ К/800/52062/14
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С. , Ситников О.Ф. , розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2014р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014р. у справі за позовом Полтавської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною,
У лютому 2013 року Полтавський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неподання розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги за заявою ОСОБА_1 та зобов'язати надати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги за заявою ОСОБА_1 .
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2014р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014р., позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неподання головному розпоряднику бюджетних коштів висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги за заявою ОСОБА_1 . Зобов'язано Полтавський обласний військовий комісаріат надати головному розпоряднику бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги за заявою ОСОБА_1 в порядку, встановленому п. 7 Порядку та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 499. В решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі представник ІНФОРМАЦІЯ_1 з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущених судами попередніх інстанцій просить скасувати судові рішення та відмовити в задоволенні позову.
Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з 20.12.2013р. внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби безтерміново, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК до довідки серії 10 ААА № 172383 від 08.01.2014р.
04.03.2014р. ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.03.2014р. № 8/727 ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні такої виплати з тих підстав, що п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №499 передбачає призначення та виплату одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року.
Оскільки ОСОБА_1 звільнений з військової служби до 31.12.2006р., у нього відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №499.
Вирішуючи спір та часткового задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно з ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 499, оскільки йому встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби. Звідси, відповідачем допущено протиправну бездіяльність стосовно неподання головному розпоряднику бюджетних коштів висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги за заявою ОСОБА_1 .
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Розділом ІІ цього Закону встановлені права військовослужбовців, зокрема, щодо грошового забезпечення.
Частиною 2 ст.16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 постанови № 499 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01.01.2007р., здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.
Згідно з пп. 2 п. 2 Порядку одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби, одноразова грошова допомога інвалідам ІІ групи виплачується у розмірі 24-місячного грошового забезпечення.
Виходячи з буквального тлумачення ст. 16 Закону № 2011-ХІІ колегія суддів дійшла висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові 18.11.2014р. (справа № 21-446а14).
За таких обставин суди дійшли правильного висновку, що встановлення 20.12.2013р. позивачу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, тобто після звільнення з військової служби, не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги.
Доводи касаційної скарги про те, що позивач звільнений з військової служби 29.03.1996р., тому положення ст.16 Закону № 2011-ХІІ в редакції від 03.11.2006р. не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, не ґрунтуються на нормах вказаного Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2014р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя - доповідач В.М. Кочан
судді С.С. Пасічник
О.Ф. Ситников