25 лютого 2015 року м. Київ К/800/29488/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Ємельянова В.І., Рецебуринський Ю.Й.,
секретар судового засідання - Шинкаренко І.П.,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Державного агентства земельних ресурсів України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства земельних ресурсів України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання протиправним і скасування наказу від 03.08.2009р. №367-к про звільнення з посади начальника Контрольно-ревізійного відділу Державного комітету України із земельних ресурсів України, поновлення її на займаній посаді з 03.08.2009р., стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, а також скасування наказу від 10.01.2009р. №12 в частині скасування надбавки за високі досягнення у праці та стягнення такої надбавки.
22.10.2013р. до суду першої інстанції надішли уточнення позовних вимог, в яких позивач змінила позовні вимоги та просила визнати протиправним та скасувати наказ про звільнення від 03.08.2009р. № 367-к, змінити дату її звільнення на 28.02.2013р., з формулюванням причин звільнення відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України, стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 03.08.2009р. по 28.02.2013р., визнати протиправним та скасувати наказ від 10.01.2009р. № 12 «Про відміну наказів про встановлення надбавок» в частині відміни з 08.01.2009р. наказу голови Держкомзему від 06.05.2008р. № 29 «Про встановлення надбавки» щодо встановлення у розмірі 80% надбавки до посадового окладу за високі досягнення у праці позивача, стягнути з відповідача суму надбавки до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг та вислугу років у розмірі 80% за період з січня 2009 року по час звільнення 28.02.2013р. та стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2013р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014р., позов задоволено частково.
Визнано протиправним наказ Державного комітету України із земельних ресурсів від 03.08.2009р. №367-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Контрольно-ревізійного відділу Державного комітету України із земельних ресурсів.
Змінено дату звільнення з посади начальника Контрольно-ревізійного відділу Державного комітету України із земельних ресурсів ОСОБА_1 з 03.08.2009р. на 28.02.2013р. з формулюванням причин звільнення відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України (за власним бажанням).
Зобов'язано Державне агентство земельних ресурсів України у встановленому чинним законодавством України порядку здійснити розрахунок та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.08.2009р. по 28.02.2013р.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З такими рішеннями судів не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною четвертою статті 36 КЗпП передбачено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).
Судами встановлено, що позивач з 01.03.2004р. працювала на посаді начальника контрольно-ревізійного відділу Державного комітету України із земельних ресурсів.
08.01.2009р. введено в дію штатний розпис на 2009 рік, в якому затверджено штат у кількості 184 штатні одиниці, з яких 6 штатних одиниць по відділу організації контрольно-ревізійної роботи та аудиту (начальник-1, головний спеціаліст -3, провідний спеціаліст-2), що відповідає кількості осіб штатного розпису на 2008 рік.
09.01.2009р. ОСОБА_1 було попереджено про можливе звільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв'язку із змінами в організації праці і затвердженням нової структури та штатного розпису центрального апарату Державного комітету України із земельних ресурсів відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 08.01.2009р. № 1.
Відповідно до нової структури центрального апарату Держкомзему Контрольно-ревізійний відділ перейменовано на відділ організації контрольно-ревізійної роботи та аудиту.
Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 17-к від 10.01.2009р. на позивача було покладено виконання обов'язків начальника відділу організації контрольно-ревізійної роботи та аудиту.
Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 10.01.2009р. №12 відмінено з 08.01.2009р. наказ від 06.05.2008р. №29 про встановлення надбавки за ранг державного службовця та вислугу років за високі досягнення у праці позивачу.
02.06.2009р. позивач була вдруге попереджена про можливе звільнення згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку із змінами в організації праці і затвердженням нової структури та штатного розпису центрального апарату Держкомзему. Із запропонованою посадою провідного спеціаліста відділу євроінтеграції, міжнародних зв'язків та адаптації законодавства до вимог ЄС позивач відмовилась.
Наказом від 03.08.2009р. №367-к позивач була звільнена з посади у зв'язку із змінами в організації праці на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, серед іншого, виходив з того, що скорочення чисельності штату у Державному комітеті України із земельних ресурсів фактично не відбулось, а саме по собі перетворення Контрольно-ревізійного відділу на відділ організації контрольно-ревізійної роботи та аудиту без фактичного скорочення штату не може бути законною підставою для звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
Також суди виходили з того, що в порушення вимог постанови КМ України від 22.05.2002р. №685 «Про здійснення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю» (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) звільнення позивача не було погоджено з Головним Контрольно-ревізійним управлінням України.
Строк звернення до суду визнано таким, що пропущено з поважних причин.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині виплати надбавки до посадового окладу суди виходили з того, що встановлення такої надбавки є правом, а не обов'язком керівника, і їх виплата здійснюється лише в межах затвердженого фонду оплати праці.
З такими висновками судів колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновків судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в порушення вимог частини 4 статті 36 КЗпП звільнення позивача на підставі пункту першого частини 1 статті 40 КЗпП в зв'язку з реорганізацією відбулось без фактичного скорочення чисельності або штату працівників, а тому висновки судів щодо протиправності такого звільнення є законними та обгрунтованими.
Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Державного агентства земельних ресурсів України залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014р. у даній справі - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: В.І. Ємельянова
Ю.Й. Рецебуринський