23 лютого 2015 року м. Київ В/800/651/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Юрченко В.П. - головуючого,
Вербицької О.В., Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І.,
розглянувши заяву Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі МГУ Міндоходів
про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2014 року у справі № 1/177/07
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
Постановою Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2014 року, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" задоволено частково, постанову Господарського суду миколаївської області від 14.05.2007 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2011 року у справі № 1/177/07 скасовано.
У заяві про перегляд судового рішення заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: п. 1.8. ст. 1, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.7.5 п. 7.7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».
Як приклад неоднакового застосування одних і тих самих правових норм, заявник вказує на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 липня 2010 року (Вх. К-15851/07).
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.
Згідно із статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; 3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.
У судовому рішенні, на яке посилається заявник, відсутнє різне правозастосування в подібних правовідносинах, яке відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України може бути підставою для перегляду судових рішень в адміністративній справі Верховним Судом України.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №2 "Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України").
При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 липня 2010 року (Вх. К-15851/07), оскільки зазначене судове рішення не підтверджує доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а свідчить про різні обставини справ, за наслідками оцінки яких суд дійшов різних правових висновків.
Оскільки чинне законодавство підставою для подання заяви про перегляд судових рішень та допуску адміністративної справи для перегляду Верховним Судом України визначає різне застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права в подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку про відмову в допуску даної справи до провадження.
Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Відмовити в допуску до перегляду Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2014 року за заявою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі МГУ Міндоходів у справі № 1/177/07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя В.П. Юрченко
Судді: О.В. Вербицька
М.І. Костенко
С.Е. Острович
О.І. Степашко