"17" лютого 2015 р. м. Київ К/800/37799/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., за участю секретаря судового засідання Іванова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто-ТВ»
на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 4 березня 2014 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року
у адміністративній справі № 826/20969/13-а
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Місто-ТВ»
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Місто-ТВ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 листопада 2013 року № 0008262208 та № 0008262208.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 4 березня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто-ТВ» відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що всі первинні документи, надані до перевірки відповідають вимогам законодавства, а, отже, висновки Акту перевірки щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства не відповідають дійсності та спростовуються відповідними доказами.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Місто-ТВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 1 травня 2012 року по 30 вересня 2013 року та податку на прибуток підприємств за період з 01.05.12 по 31.12.12 при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Клуб С» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Теренс Груп».
Результати перевірки оформлено актом № 2315/26-58-22-08-11/33395744 від 15 листопада 2013 року, в якому зазначено про порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, ст.9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 323 744,00 грн. в т.ч. по періодах: 2012 рік на суму 323 744,00 грн., а також пп. 198.3 ст. 198, пп. 198.6 от. 198, п.п. 201.4 ст. 201, пп. 201.6 ст. 201, пп. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, п 9.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 308 327,00 грн., в т.ч. по періодах: - липень 2012 року на суму 67 518,00 грн.; серпень 2012 року на суму 50 004,00 грн. вересень 2012 року на суму 39 900,00 грн.; - жовтень 2012 року на суму 57 838,00 грн.; листопад 2012 року на суму 43 708,00 грн.; грудень 2012 року на суму 49 360,00 грн.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008252208 від 29 листопада 2013 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 404 680 грн., у тому числі 323 744 грн. за основним платежем та 80 936 грн. за штрафними санкціями та податкове податкового повідомлення-рішення № 0008262208 від 29 листопада 2013 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 462 491 грн., у тому числі 308 327 грн. за основним платежем та 154 164 грн. за штрафними санкціями.
Висновок податкового органу мотивовано тим, що правочини, здійснені між позивачем та його контрагентами з укладенням первинних документів вчинені всупереч вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим неможливо підтвердити факт здійснення господарських операцій, також, на підставі відсутності об'єктів оподаткування по операціях з ТОВ «Теренс Груп» та ТОВ «Клуб С» за період, що перевірявся, крім того, відповідач посилався на матеріали кримінального провадження, яке містить інформацію щодо ознак фіктивності вказаних контрагентів, а також на акти неможливості проведення зустрічних звірок ТОВ «Теренс Груп» та ТОВ «Клуб С».
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не підтверджено право на включення до податкового кредиту та валових витрат сум податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Клуб С», ТОВ «Теренс Груп», оскільки, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, а роботи не виконувалися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг, виконання робіт не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.
Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає такі висновки передчасними, які ґрунтуються на не повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин по справі.
Судами встановлено та як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Статуту та статутних документів ТОВ «Місто-ТВ» здійснює господарську діяльність у сфері проводового електрозв'язку, виробництво електрокомпонентів.
2 липня 2012 року між позивачем та ТОВ «Клуб С» було укладено договір №12/07, предметом якого було виконання підрядних робіт за замовленням ТОВ «Місто-ТВ».
30 вересня 2012 року між позивачем та ТОВ «Теренс Груп» укладено договір
№0830-1, предметом якого було виконання робіт по прокладанню кабелю в телефонній каналізації.
Судом та з пояснень позивача встановлено, що договори з ТОВ «Теренс Груп» та ТОВ «Клуб-С» укладено на виконання договору підряду № 31-01/12 від 31.01.2012 р., укладеного позивачем з ТОВ «Трест Укртелебуд», предметом якого є будівництво кабельних мереж у м. Києві.
На підтвердження виконання робіт за договором позивачем надано акти, зокрема довідки з переліком майна, яке обліковується на балансі у ТОВ «Трест Укртелебуд» від 25.02.2014 р. № 31, від 25.02.2014 р. № 30.
Судом першої інстанції вказано, що з наданих позивачем документів неможливо встановити, що ТОВ «Місто-ТВ» виконувалися підрядні роботи на підставі укладеного договору № 31-01/12 від 31.01.2012 р. з ТОВ «Трест Укртелебуд», умовами якого передбачено обов'язкове погодження обсягу виконаних робіт та придбаних ТОВ «Місто-ТВ» матеріалів з ТОВ «Трест Укртелебуд», та за зазначеним договором не передбачено залучення третіх осіб до виконання робіт, та таких матеріалів суду взагалі не надано, зокрема, також не надано, погодження ТОВ «Трест Укртелебуд» про залучення до виконаних робіт субпідрядних організацій.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що питання наявності у позивача погодження з ТОВ «Трест Укртелебуд» про залучення до виконаних робіт субпідрядних організацій, не входить до предмета доказування в даній справі, оскільки недотримання суб'єктами господарювання вимог, встановлених, в укладених договорах, під час провадження господарської діяльності є підставою для застосування до таких суб'єктів передбаченої відповідним законодавством відповідальності, однак не має безпосереднього впливу на податковий облік таких платників. При цьому, судами не досліджено питання, чи прийнято фактично ці роботи замовником - ТОВ «Трест Укртелебуд», та якщо прийнято і здійснена оплата, то яке тоді має значення відсутність погодження на залучення субпідрядників.
Також, судом встановлено, що з актів-здачі прийняття робіт, виконаних ТОВ «Теренс Груп» та ТОВ «Клуб С» не вбачається місце проведення робіт, якими ресурсами (фахівцями та технічними) засобами виконані ці роботи, період виконання робіт, а отже, надані первинні документи не можуть свідчити про реальність виконаних робіт.
Відповідно до п.п.138.2 ст. 138, - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпунктом 139.1.9 ст. 139 ПК України, - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з п.п.14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно зі п.п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
У відповідності до п.п. 198.6 цього кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Підпунктом 185.1 ст. 185 цього кодексу визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Аналіз вищенаведених вимог податкового законодавства свідчить, що правильність податкового обліку залежить від наявності належним чином оформлених первинних документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Вимоги до них встановлені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», якою передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, зокрема, податковими накладними, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
З метою підтвердження правомірності формування платником податку даних податкового обліку необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.
Судом апеляційної інстанції підтримано рішення суду першої інстанцій та також, зазначено, що посилання позивача на договори про уступку права вимоги та платіжні доручення про сплату грошових коштів новим кредиторам не є доказом реальності укладених угод, оскільки, відповідно до договору № 2210-1 від 22 жовтня 2012 року ТОВ «Теренс Груп» відступило ТОВ «Фалкон-2011» право вимоги 905 434 грн. 03 коп. за договором № 0830-1 від 30 серпня 2012 року. Разом з тим, з податкових накладних та актів виконаних робіт вбачається, що станом на день підписання названого договору первинні документи були виписані ТОВ «Теренс Груп» лише на суму 418 637 грн. 28. При цьому, наявні в матеріалах справи платіжні доручення свідчать, що оплату на користь ТОВ «Фалкон-2011» позивач здійснював не на підставі договору про уступку права вимоги № 2210-1 від 22 жовтня 2012 р., а на виконання договору № 0110-1 від 1 жовтня 2012 року в якості оплати за прокладання кабелю в телефонній мережі.
Згідно копії договору № 1107-1 від 11 липня 2012 року ТОВ «Клуб С» відступило ПП «Унісон Дизайн» право вимоги 944 530 грн. 16 коп. за договором № 12/07 від 2 липня 2012 року. Водночас, будь-яких первинних документів за вказаним договором ТОВ «Місто-ТВ» не надано, а за договором про надання послуг № 12064-1 від 4 червня 2012 року станом на 11 липня 2012 року було виписано лише три податкові накладні на загальну суму 179 747 грн. 60 коп. При цьому, у графі платіжних доручень «призначення платежу» зазначено, що ТОВ «Місто-ТВ» здійснювало оплату ПП «Унісон Дизайн» за прокладання кабелю згідно із договором № 0207/1 від 2 липня 2012 року.
Судами зазначено, що позивачем хоч і надано відповідні договори, додатки-замовлення до них та акти здачі-прийняття робіт, проте ці акти не містять відомостей про місце проведення робіт та період їх виконання.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволені позовних вимог, посилались на матеріали кримінальної справи, яка знаходиться в проваджені СУ ГУ МВС України в м.Києві за фактом створення ПП «Унісон Дизайн» з метою прикриття незаконної діяльності, а також, зазначено, що директор ТОВ «Теренс Груп» заперечує свою причетність до його фінансово-господарської діяльності. Крім того, суд апеляційної інстанції прийняв як належний доказ акт ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 21.06.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки», що свідчить про нереальність укладених договорів ТОВ «Теренс Груп».
При цьому, суди не встановили, чи спрямовано кримінальну справу до суду, та яке рішення прийнято по справі, не зазначили яким доказом підтверджується заперечення директора ТОВ «Теренс-Груп» про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності, та відповідно незаконність ведення бухгалтерського та податкового обліку. Суд першої інстанції зазначив, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є належним доказом нереальності господарських операцій, але суд апеляційної інстанції прийшов до протилежного висновку, не навівши при цьому мотивів такого рішення, та не встановивши які факти встановлені цим актом, якщо фактично звірка не проводилась, та чи не є такі висновки акту лише припущенням.
Також суду апеляційної інстанції позивачем разом з апеляційною скаргою надано додатково копії проектів, договорів, додатків до договорів, сертифікатів, актів виконаних робіт, технічних умов, ліцензій, платіжні доручення (всього 232 документа), які взагалі не досліджувались, а висновки ґрунтуються виключно на досліджених судом першої інстанції доказах.
Суди не дослідили наявність дозвільних документів у позивача та контрагентів, наявність або відсутність трудових ресурсів, матеріально-технічної бази для виконання договірних обов'язків, рух активів та подальшу реалізацію виконаних робіт замовникам, а повністю погодились з доводами податкового органу про їх відсутність.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.
Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України - підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відтак, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, та судам слід звернути особливу увагу на дослідження всіх наданих доказів на підтвердження або спростування реальності здійснення господарських операцій з придбання позивачем підрядних робіт у ТОВ «Теренс Груп» та ТОВ «Клуб С», на підставі яких ним сформовано дані податкового обліку в охоплений перевіркою період.
З цією метою варто надати належну правову оцінку долученим позивачем до матеріалів справи документам та, у разі необхідності, витребувати у ТОВ «Місто-ТВ» додаткові докази на підтвердження його правової позиції, перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості контрагентів надати обумовлені договорами роботи та послуги
як-от - наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів тощо.
Крім того, необхідно з'ясувати наявність у позивача ділової мети під час придбання у ТОВ «Теренс Груп» та ТОВ «Клуб С» підрядних робіт, а також можливість використання ТОВ «Місто-ТВ» результатів отриманих робіт та послуг у власній господарській діяльності.
Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи, а тому перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційна скарга ТОВ «Місто-ТВ» підлягає задоволенню частково, постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 4 березня 2014 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року - скасуванню.
При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною першою статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Місто-ТВ» - задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 4 березня 2014 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року - скасувати.
Справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В.П.Юрченко
Г.К.Голубєва
М.В.Сірош