Справа № 822/5220/14
Головуючий у 1-й інстанції: Данилюк У.Т.
Суддя-доповідач: Боровицький О. А.
11 березня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Совгири Д. І. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Полонського підприємства теплових мереж на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Полонського підприємства теплових мереж до відділу державної виконавчої служби Полонського районного управління юстиції Хмельницької області про скасування постанови,
В грудні 2014 року Полонське підприємство теплових мереж звернулось в суд з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Полонського районного управління юстиції Хмельницької області про скасування постанови від 07.11.2014 ВП № 45339245 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови ВП №40231564 від 21.10.2013 про стягнення виконавчого збору на суму 184156,31 грн. та скасування постанови ВП №40231564 від 21.10.2013 про стягнення виконавчого збору на суму 184156,31 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що борг на суму 1649592,92 який було з нього стягнуто судовим наказом Господарського суду Хмельницької області №924/323/13-г від 06.08.2013, позивачем сплачено самостійно, відтак відсутні підстави для винесення спірних постанов.
Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 26 грудня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.
Не погоджуючись із судовим рішенням позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року у справі № 822/5220/14 та прийняти нову постанову про стягнення з позивача виконавчий збір у розмірі 80 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, оскільки вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених статтею 195 КАС України, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Судом з матеріалів справи встановлено, що 14 жовтня 2013 року відділом Державної виконавчої служби Полонського районного управління юстиції Хмельницької області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №40231564 з виконання наказу Господарського суду Хмельницької області №924/323/13-г від 06.08.2013 про стягнення з Полонського підприємства теплових мереж на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 1684202,47 грн. основного боргу, 66331,63 грн. пені, 47901,87 грн. 3% річних, 5717,50 грн. інфляційних витрат та 37409,70 грн. відшкодування судового збору (всього на суму 1841563,17 грн.) та надано боржнику строк до 21 жовтня 2013 року для самостійного виконання рішення суду.
Зазначену постанову позивач отримав 22 жовтня 2013 року, що зазначено в адміністративному позові.
21 жовтня 2013 року, державним виконавцем на підставі пункту 3.7.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, винесено постанову про стягнення з Полонського підприємства теплових мереж виконавчого збору.
Платіжним дорученням №12 від 27.10.2014 позивачем перераховано стягувачу кошти в розмірі 1649592,92 грн.
На підставі зазначеної оплати держаним виконавцем 04 листопада 2014 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" в зв'язку з погашенням боргу за виконавчим документом.
07 листопада 2014 року державним виконавцем винесено постанову ВП №45339245 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови від 21 жовтня 2013 року про стягнення виконавчого збору.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України ,,Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 6 Закону України ,,Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Статтею 17 Закону України ,,Про виконавче провадження" відносить постанову про стягнення виконавчого збору до виконавчого документу.
Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України ,,Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Частина 1 статті 28 Закону України ,,Про виконавче провадження" передбачає, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості твердження позивача про належність стягнення з Полонського підприємства теплових мереж виконавчого збору в розмірі 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, оскільки стаття 28 розмежовує суму виконавчого збору виходячи саме з того, чи є рішення майнового або немайнового характеру.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, наказ Господарського суду Хмельницької області є виконавчим документом майнового характеру, відтак з боржника підлягає стягненню виконавчий збір саме у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, тобто 184156,31 грн.
Суд першої інстанції підставно також зазначив, що добровільне перерахування коштів боржником на рахунки стягувача поза строком на самостійне виконання не є підставою для звільнення від стягнення виконавчого збору.
За приписами пункту 7 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, зокрема, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
Отже, колегія судів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що державний виконавець виносячи постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору діяв згідно закону та при цьому не допустив порушення прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб.
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи те, що посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді цієї справи, а судом повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивоване і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Полонського підприємства теплових мереж залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий суддя Боровицький О. А.
Судді Совгира Д. І.
Сторчак В. Ю.