Справа № 727/8409/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Ярема Л.В.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
12 березня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Загороднюка А.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернівецькій області про скасування постанови про накладення штрафу,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця про накладення штрафу від 04.09.2014 року за №43938546 в сумі 1700,00 грн., яка винесена старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області Саінчуком Є.В.
Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23.01.2015 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
10 березня 2015 року до апеляційного суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи в режимі відео конференції.
Відповідно до ч. 1 ст. 122-1 КАС України суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, іншого учасника адміністративного процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Таким чином, прийняття рішення щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції є правом суду. Вказана норма не передбачає обов'язку проведення судового засідання в режимі відео конференції в разі наявності клопотання сторони.
Зважаючи на викладене, а також те, що Вінницьким апеляційним адміністративним судом не визнавалась обов'язковою участь в судовому засіданні сторін, колегія суддів вважає, що клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволенню не підлягає.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-а-328, виданого Шевченківським районним судом м.Чернівці про зобов'язання УПФ України в Шевченківському районі м.Чернівці донарахувати та виплатити у відповідності до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ОСОБА_3 державну соціальну допомогу "Діти війни" у розмірі 20% мінімальної пенсії за віком визначеної ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 08.08.2010 року по 08.02.2011 року, що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.07.2014 року.
Вказаний виконавчий лист виданий на підставі постанови Шевченківського районного суду м.Чернівці від 24 лютого 2011 року.
05 серпня 2014 року відповідачем постановою було накладено штраф у розмірі 850 грн. за невиконання позивачем виконавчого листа №2-а-328 від 25.04.2014 року Шевченківського районного суду м.Чернівці на УПФ України в Шевченківському районі.
04 вересня 2014 року відповідачем винесено постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду в повному обсязі, накласти на боржника УПФ України в Шевченківському районі м. Чернівці штраф у розмірі 1700 грн.
04 вересня 2014 року відповідачем по даній справі винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що лист боржника про відсутність бюджетних коштів не є беззаперечним доказом неможливості виконання рішення суду, інших доказів поважності причини невиконання рішення суду державному виконавцю не надано, а тому дії державного виконавця з прийняття постанови про накладення штрафу в межах спірного виконавчого провадження є правомірним та необхідним заходом щодо повного та своєчасного виконання рішення суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб і підлягає виконанню на всій території України
Відповідно до ч. 2 ст. 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є підставою для його виконання.
Крім того, ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлені обов'язки і права державних виконавців, серед яких, зокрема, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 5 вказаного Закону вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого ч.2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ст.75 вказаного Закону у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Вимогами ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Виходячи зі змісту цієї норми, судове рішення не може бути виконано лише за наявності поважних причин, які роблять неможливим його виконання у встановлений державним виконавцем строк. Зокрема, до таких причин відносяться обставини, за яких виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню. Перелік зазначених обставин наведено у ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Разом з тим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що фінансове становище суб'єкта владних повноважень, наявність чи відсутність грошових коштів та належного фінансування не може ставити в залежність державну виконавчу службу - компетентний орган державної влади - щодо забезпечення виконання рішення суду, яке згідно з нормами статті 124 Конституції України обов'язкове для виконання на всій території України.
Відсутність коштів на рахунку боржника чи порушення строків фінансування є однією з підстав до відстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення (ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України), а невиконання судового рішення взагалі.
Така ж правова позиція зі спірного питання вже була висловлена Вищим адміністративним судом України у постановах від 15.01.2015 у справі № К/9991/17057/12 та від 05.02.2015 № К/800/52897/14.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при винесенні оскаржуваної постанови про накладення штрафу державний виконавець діяв в межах та на підставі закону, а відтак відсутні підстави для її скасування.
Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 січня 2015 року - без змін.
ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О.
Загороднюк А.Г.