10 березня 2015 року Справа № 10852/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.10.2014 року у справі № 161/15061/14-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку про визнання дії неправомірними та зобов'язання поновити виплату пенсії, -
16 вересня 2014 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Луцьку про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії щодо нарахування пенсії.
Позовні вимоги мотивує тим, що вона перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Луцьку з 02.01.2007 року як отримувач пенсії за вислугою років. Пенсію їй було призначено відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як медичному працівнику. Після понад семи років після призначення пенсії, листом № 7366/02-28 від 18.08.2014 року її повідомлено про припинення їй виплати з 01.08.2014 року. Своє рішення Управління ПФУ у м. Луцьку мотивувало тим, що їй безпідставно зараховано до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугою років, період роботи з 01.01.1994 року по 31.12.1999 року, разом 6 повних років, коли вона працювала на посаді лаборанта клінічної лабораторії, та фельдшера-лаборанта Міської призовної медичної комісії. Відповідач зазначив у своєму листі, що дана установа не передбачена Переліком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909. Крім того, вказано, про відсутність такої установи як Призовна медична комісія, і в Переліку закладів охорони здоров'я, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я № 114 від 22.06.1995 року. Її спеціальний стаж, який взято до уваги відповідачем, становить 20 років 3 місяці 14 днів, якого, без врахування 6 років роботи в Призовній медичній комісії, недостатньо для призначення пенсії за вислугою років. Вважає дії відповідача незаконними та безпідставними.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.10.2014 року позов задоволено. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку щодо припинення ОСОБА_1 виплати пенсії за вислугою років з 01.08.2014 року - неправомірними; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугою років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 01.08.2014 року та стягнути в користь ОСОБА_1 невиплачену пенсію з 01 серпня 2014 року.
Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки дане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та таке, що неповно відображає обставини, які мають істотне значення для даної справи.
Просить скасувати постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.10.2014 року та відмовити у задоволенні позову.
Відповідно ч. 1 п. 3 ст. 197 КАС України Суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що в ході розгляду справи позивач ОСОБА_1 уточнила свої анкетні дані, суду пояснила, що при подачі позову до суду й заяві було помилково зазначено її по-батькові «ОСОБА_1» замість «ОСОБА_1». Просила внести дані уточнення в анкетні дані.
Встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Луцьку з 02.01.2007 року як отримувач пенсії за вислугою років. Пенсію їй було призначено відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як медичному працівнику.
Як вбачається з матеріалів справи, листом № 7366/02-28 від 18.08.2014 року Управлінням Пенсійного фонду України у м. Луцьку позивачу було повідомлено про припинення їй виплати з 01.08.2014 року. Своє рішення Управління Пенсійного Фонду України у м. Луцьку мотивувало тим, що їй безпідставно зараховано до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугою років, період роботи з 01.01.1994 року по 31.12.1999 року, разом шість повних років - період її роботи на посаді лаборанта клінічної лабораторії, та фельдшера-лаборанта Призовної медичної комісії. Відповідач зазначив у своєму листі, що дана установа не передбачена Переліком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909. Крім того, вказано про відсутність такої установи як Призовна медична комісія, і в Переліку закладів охорони здоров'я, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я № 114 від 22.06.1995 року. Її спеціальний стаж, який взято до уваги відповідачем, становить 20 років 3 місяці 14 днів, якого без врахування 6 років роботи в Призовній медичній комісії, недостатньо для призначення пенсії за вислугою років.
Задовольняючи у позовних вимогах у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. «е» частини 1 ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники охорони здоров'я при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, мають право на пенсію за вислугу років.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909, затверджений Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, яким передбачено, що до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховується періоди роботи в таких закладах та установах: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальні органи Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичні центри. Аптеки, аптечні кіоски, аптечні - магазини, контрольно-аналітичні лабораторії. Медико-соціальні експертні комісії, бюро судово-медичної експертизи та на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад). До посад медичного персоналу (молодших спеціалістів з медичною освітою) відносяться посади медичних працівників, робота на яких вимагає від фахівця наявності спеціальної медичної освіти.
Згідно до п. 4 ст. 3 та п. 2 ст. 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», заклади охорони здоров'я - підприємства, установи, організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних засобів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників, заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців.
Відповідно до посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, віднесено лікарів та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).
Відповідно до п. 3 та Додатку № 2 Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 146 від 23.10.1991 року «Про атестацію середніх медичних працівників» до середнього медичного персоналу належать всі працівники, всіх спеціальностей, що одержали підготовку в середніх спеціальних учбових закладах або мають незакінчену вищу освіту. Відповідно, посада фельдшера, медичної сестри, лаборанта клінічної лабораторії віднесені до спеціальностей середніх медичних працівників. Міська призовна медична комісія була утворена рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради народних депутатів від 14 вересня 1993 року № 392.
Згідно п. 1.1, 2.2. Статуту державного лікувально-профілактичного закладу «Луцька міська призивна медична комісія» даний заклад є лікувально-профілактичним закладом, здійснює медичне обстеження громадян, диспансеризацію, визначає тимчасову непридатність до військової служби, лікувально-профілактичні огляди та діагностичні обстеження. За Статутом та своїми функціями, цей заклад є лікувально-профілактичним закладом, комунальної форми власності. До утворення Луцької міської призивної медичної комісії зі статусом юридичної особи, а також після її реорганізації, ця комісія існувала при поліклініках Луцької міської лікарні як відділення призовної медичної комісії - структурний підрозділ, та здійснювала такі самі функції. Всі працівники, що працювали в складі даного структурного підрозділу, при створенні окремої юридичної особи, повним складом були переведені до «Луцької міської призовної медичної комісії». Так само, при реорганізації цієї установи в повному складі за переводом повернулись в поліклініку № 3 у відділення призовної медичної комісії, що вбачається з запису в трудовій книжці, наказу Міської призовної медичної комісії № 36 від 31.12.1999 року, та наказів відділу охорони здоров'я № 49/03 від 07.10.1993 року, № 164/3 від 31.12.1999 року. Посади, які займали працівники медичної комісії як окремої юридичної особи, та відділенні при поліклініці, були аналогічними, вони виконували ті самі функції (п. 4.3. наказу № 164/3 від 31.12.1999 року, лист Управління охорони здоров'я № 17-27/567 від 09.09.2014 року).
Пунктом 2 Наказу Міністерства охорони здоров'я № 114 від 22.06.1995 року «Про затвердження переліку закладів охорони здоров'я, переліку лікарських посад і переліку посад фармацевтичних працівників» зобов'язано керівників органів і закладів охорони здоров'я привести у відповідність з цими переліками назви закладів охорони здоров'я, і посад медичних працівників. Водночас, не приведення керівником закладу назви даного закладу у відповідність до Переліку закладів охорони здоров'я не може бути підставою для обмеження її соціальних прав, до яких відноситься право на пенсійне забезпечення. Відповідно до ст. 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я, які є законом, тобто, має вищу юридичну силу за постанову Кабінету Міністрів України, та тим більше, наказу МОЗ, заклад охорони здоров'я - це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.
В листі Управління охорони здоров'я № 17-27/448 від 23.07.2014 року, наданого на запит Управління Пенсійного фонду України у м. Луцьку, зазначено, що робота у Луцькій міський медичній призовній комісії, як у державному лікувально-профілактичному закладі, входить до стажу роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років.
Проаналізувавши вище наведене колегія суддів приходить до висновку, що підприємства, на яких працювала позивачка є закладами охорони здоров'я, а спеціальний стаж роботи ОСОБА_1 дає їй право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_1 не було надано доказів, що підприємства, в яких вона працювала є закладами охорони здоров'я спростовується доданими до справи доказами.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку залишити без задоволення.
Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.10.2014 року у справі № 161/15061/14-а залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: Р.П. Сеник
Судді : Я.С. Попко
Р.Б. Хобор