Справа: № 826/1957/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.
Іменем України
12 березня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,
при секретарі Таран А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
У лютому 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України, в якому просили:
визнати протиправною бездіяльність слідчого в особливо важливих справах військової прокуратури Центрального регіону України майора юстиції ОСОБА_4 щодо неповернення грошових коштів у розмірі (сумі) 40 000 (сорока тисяч) доларів США, вилучених ним 08.11.2011 р. у гаражі НОМЕР_1 гаражно-будівельного кооперативу «Вектор» по вул. Рибалка, 1 а в м. Києві, власникам ОСОБА_3 та ОСОБА_2;
визнати протиправною бездіяльність слідчого в особливо важливих справах військової прокуратури Центрального регіону України майора юстиції ОСОБА_4 щодо не проведення реєстрації у книзі обліку речових доказів військової прокуратури Центрального регіону України вказаних грошових коштів;
визнати протиправною бездіяльність слідчого в особливо важливих справах військової прокуратури Центрального регіону України майора юстиції ОСОБА_4 щодо нездання до каси фінансово-господарського підрозділу, який обслуговує військову прокуратуру Центрального регіону України, грошових коштів у розмірі (сумі) 40 000 (сорока тисяч) доларів США;
зобов'язати Генеральну прокуратуру України повернути грошові кошти в розмірі (сумі) 40 000 (сорока тисяч) доларів Сполучених Штатів Америки ОСОБА_3 та ОСОБА_2.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2015 року у відкритті провадження - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою Ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати Ухвалу суду першої інстанції, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії суд першої інстанції дійшов висновку, що дану справу належить розглядати в межах не адміністративного судочинства, а кримінального.
Перевіряючи правомірність оскаржуваної ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва, колегія суддів звертає увагу на таке.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Основними ознаками правовідносин, з яких виникають публічно-правові спори, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Відповідно до вимог частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною 2 статті 4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Рішенням Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 кримінальне судочинство визначається як врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Водночас відповідні органи під час розслідування кримінальних справ виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.
Тому, враховуючи приписи КАС України, спори з оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів.
При цьому відповідно до положень Кримінально-процесуального кодексу України дії відповідних органів можуть бути оскаржені до суду.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).
Отже, кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їхніх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи права оскаржити до суду окремі процесуальні дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності і не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Аналогічна позиція висвітлена в спільному Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.03.2011 № 334/8/13-11.
Спірні відносини між сторонами в даній справі не є управлінськими, а повноваження відповідача регламентовані Кримінально-процесуальним кодексом України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дану справу належить розглядати в межах кримінального судочинства, а не адміністративного.
Враховуючи вище наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається у апеляційній скарзі позивач, та вважає, що суд повно встановив обставини у справі, яким надав правову оцінку на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 199, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2015 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
А.Ю. Кучма
(Повний текст Ухвали виготовлений 16 березня 2015 року)
.
Головуючий суддя Аліменко В.О.
Судді: Безименна Н.В.
Кучма А.Ю.