Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" березня 2015 р.Справа № 922/6068/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Інте Т.В.
при секретарі судового засідання Федоровой К.О.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон - К",м. Харків
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків
про стягнення коштів
за участю представників сторін:
позивача - Диба М.М., дов. б/н від 24.11.14 р., Краснопольський А.В., директор;;
відповідача - не з'явився;
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Еталон - К" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 05.03.15 р., яка була прийнята судом) стягнути з відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 основний борг в сумі 12150,00 грн., 917,23 грн. пені, 3% річних в сумі 1076,52 грн. та 1827,00 грн. судового збору, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором про пайову участь у проектуванні та будівництва № 31 в/п від 04.07.10 р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.02.15 р., за клопотанням позивача, строк розгляду справи подовжено по 16.03.15 р.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, письмовий відзив не надав.
На адресу суду повернулась копія ухвали господарського суду Харківської області про порушення провадження по справі від 05.01.15 р., яка була направлена на адресу відповідача, з відміткою "за закінчення терміну зберігання".
Вищезазначена ухвала була направлена на адресу: АДРЕСА_1, відповідно до відомостей, зазначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
У пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи викладене, суд вважає відповідача таким, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
04.07.2010р. між Приватною виробничо-комерційною фірмою "Лоск" (забудовник), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, інвестор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еталон-К" (позивач, генпідрядник) був укладений договір №31 в/п про пайову участь у проектуванні та будівництві (далі - договір)(а.с. 9-11), предметом якого є пайова участь інвестора у будівництві торгівельного комплексу, на земельній ділянці №4 ПВКФ "Лоск", за адресою: АДРЕСА_2.
Пунктом 1.2 договору сторони узгодили, що будівництво об'єкту буде здійснюватися на земельній ділянці №4 по периметру, згідно з проектом, що належить забудовнику на підставі договору купівлі-продажу ВВТ №037174, ВВТ №037175 від 26.02.2005 р. номер у реєстрі 310. Державний акт на право власності на земельну ділянку за №020670300006 від 11 травня 2006 року, кадастровий №6325157900:01:001:0005.
Згідно з п. 1.4 договору, право власності на об'єкт виникає у інвестора наступним чином: забудовник передає право власності збудованого об'єкту до інвестора.
Відповідно до п. 1.5 договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 05.12.11 р. (а.с. 12), за взаємною згодою сторін, частка інвестора у будівництві об'єкту складає 100%, що відповідає його 13,5 кв. м. згідно з узгодженою схемою та має будівельний номер П-34, але площа може змінитися під час розробки проектної документації та остаточно буде встановлена після погодженого у встановленому законом порядку даного проекту.
Згідно з п. 1.6 договору, до завершення будівництва об'єкту генпідрядник, відповідно до Закону, є власником матеріалів (обладнання тощо), які використані в процесі будівництва об'єкту до моменту його прийняття забудовником.
Відповідно до п. 1.7 договору, генпідрядник має право на визнання себе у судовому порядку власником 100% частки об'єкту, як недобудованого нерухомого майна у разі невиконання інвестором своїх зобов'язань за договором щодо розрахунків.
В п. 2.1 договору сторони визначили, що пайова участь інвестора у будівництві об'єкту розраховується наступним чином: вартість проектно-кошторисної документації складає 150 грн. за 1 кв.м. площі забудови, вартість погоджень та проходження проектом Державної експертизи орієнтовано складає 170 грн. за 1 кв.м., вартість роботи ГАСК орієнтовано складає 160 грн. за 1 кв.м., вартість будівельних робіт на даний момент складає орієнтовано 3500 грн. за 1 кв.м. загальної площі забудови.
Відповідно до п. 2.3 договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 05.12.11 р. (а.с. 12), кінцева вартість частки інвестора у торгівельному комплексі складає 47250,00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою №Кн-074 від 05.12.2011 року.
Кінцева вартість погоджень та держекспертизи проекту складає 6480,00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою №Кн-074 від 05.12.2011 року (п. 2.3 договору в редакції додаткової угоди № 3 від 05.12.11 р.).
Пунктом 2.5 вказаного вище договору сторони визначили порядок розрахунків:
2.5.3. Генпідрядник отримує у Інвестора грошові кошти на початок будівництва розмірі 40% загальної вартості його частки об'єкту.
2.5.4. 40% загальної вартості після виконання 50% будівельно-монтажних робіт та протягом виконання всіх робіт, згідно з рахунками Генпідрядника.
2.5.5. Остаточні 20% - по завершенні будівельних робіт.
Отже, конкретні строки остаточної оплати будівельних робіт сторонами в договорі не визначені.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач побудував торгівельний комплекс, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, про що свідчить копія декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 29.12.2011 р. №ХК14211119411 (а.с. 14-19), та передав відповідачу його об'єкт, що підтверджується копією акту прийому-передачі об'єкту будівництва від 28.12.11 р. (а.с. 20), який був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печаткою позивача.
Проте, відповідач не розрахувався з позивачем у повному обсязі за спірним договором. Неоплаченими залишились роботи на суму 12150,00 грн., про що свідчить акт звіряння взаємних розрахунків (а.с. 21), станом на 08.02.2012р., підписаний сторонами без зауважень.
30.02.2014 р. позивач надіслав відповідачу вимогу №24-11/14/23-юр від 24.11.2014 р. про сплату заборгованості протягом 3-х днів з моменту отримання вимоги, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист (а.с. 23).
Втім, відповідач ніяким чином на вказану претезію не відреагував, заборгованість не сплатив.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст.843 ЦК України).
За приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
В частині 1 статті 854 ЦК України закріплено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Як вбачається з матеріалів справи, роботи за спірним договором виконані позивачем без зауважень з боку відповідача, що свідчить про наявність зобов'язання відповідача оплатити виконані роботи в обумовлений сторонами строк.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вже було зазначено, спірним договором встановлено (п. 3.2 договору), що відповідач повинен розрахуватись з позивачем по завершенню будівельних робіт.
Таким чином, конкретні строки остаточної оплати будівельних робіт сторонами в договорі не визначені.
Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як свідчать матеріали справи, 30.02.2014 р. позивач надіслав відповідачу вимогу №24-11/14/23-юр від 24.11.2014 р. про сплату заборгованості протягом 3-х днів з моменту отримання вимоги, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист (а.с. 23).
Відтак, враховуючи поштовий перебіг, який для місцевих пересилань складає 3 дні, відповідач мав оплатити виконані роботи в сумі 12150,00 грн. до 06.01.2015 р.
Станом на момент розгляду справи, відповідач 12150,00 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.
Отже, враховуючи викладене, відповідач визнається судом таким, що з 06.01.15 р. прострочив виконання зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт за договором про пайову участь у проектуванні та будівництва № 31 в/п від 04.07.10 р.
Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 12150,00 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 917,23 грн.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
Відповідно до приписів статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В частині 1 ст. 548 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Пункт 4.2 договору передбачає відповідальність інвестора перед забудовником у випадку прострочення терміну оплати, передбаченої п. 2 цього договору, на користь генпідрядника у вигляді пені у розмірі 0,1% від простроченої суми по договору за кожен день такого прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ.
Позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 02.01.2012 р. по 30.06.2012 р. в сумі 917,23 грн.
В той же час, оскільки відповідач був визнаний судом таким, що з 06.01.15 р. прострочив виконання зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт за договором про пайову участь у проектуванні та будівництва № 31 в/п від 04.07.10 р., правові підстави для нарахування пені за період з 02.01.2012 р. по 30.06.2012 р., відсутні.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 02.01.2012 р. по 30.06.2012 р. (181 дні) в сумі 917,23 грн. задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши нарахування позивача, суд визнає вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за період з 01.01.2012 р. по 16.12.2014 р. в сумі 1076,52 грн. також такою, що задоволенню не підлягає, з підстав зазначених вище.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги до відповідача обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір належить стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-К" (61037, м. Харків, пр. Московський, 138-А. код ЄДРПОУ 32029083) основний борг в сумі 12150,00 грн. та 1569,46 грн. судового збору.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 12.03.2015 р.
Суддя Т.В. Інте