"12" березня 2015 р. Справа № 908/82/15-г
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Камишева Л.М., суддя Сіверін В. І.,
при секретарі Кузнєцовій І.В.,
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1296З/1-28) на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.02.15 у справі № 908/82/15-г
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ;
до Якимівського орендного підприємства "Виробниче об"єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування", смт. Якимівка Запорізької області;
про стягнення 37045,94 грн., -
У січні 2015 р. ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Якимівського орендного підприємства "Виробниче об"єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування" про стягнення 37045,94 грн. по договору купівлі-продажу природного газу № 12/425-ТЕ-13 від 28.08.2012 р., в т.ч.: 12527,09 грн. пені; 785,11 грн. інфляційних втрат; 2519,67 грн. 3% річних та 21214,07 грн. штрафу.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.02.2015 р. у справі № 908/82/15-г (суддя Шевченко Т.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 785,11 грн. інфляційних втрат та 2519,67 грн. 3% річних. В стягненні 12527,09 грн. пені та 21214,07 грн. штрафу відмовлено.
Позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення в частині відмови в стягненні 12527,09 грн. пені та 21214,07 грн. штрафу, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
Сторони в судове засідання своїх представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи зворотні повідомлення про вручення поштових відправлень.
Колегія суддів вважає, що судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. за №75, тому вважає за можливе розглядати справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2012 р. між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Якимівським орендним підприємством "Виробниче об"єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування" (покупець) укладений договір №12/425-ТЕ-13 купівлі-продажу природного газу (а. с. 11-16).
Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1091,00 грн., крім того 20 % ПДВ - 218,20 грн., разом із ПДВ - 1309,20 грн.
За умовами пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Термін дії, встановлений п. 11.1 договору, в частині поставки газу - до 31.12.2012 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Продавець протягом жовтня-грудня 2012 року зобов'язання за договором з постачання природного газу виконав, передавши покупцю природний газ на загальну суму 505116,85 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу (а. с. 17-19).
Так, за актом приймання-передачі від 27.11.2012 р. у жовтні 2012 року відповідачу було передано 17,688 тис. куб. м природного газу на суму 23157,13 грн.; за актом приймання-передачі від 30.11.2012 р. у листопаді 2012 року - 139,061 тис. куб. м природного газу на суму 182058,66 грн.; за актом приймання-передачі від 31.12.2012 р. у грудні 2012 року - 229,072 тис. куб. м на суму 299901,06 грн.
Покупець свої зобов'язання у встановлені договором строки не виконав, борг за отриманий природний газ сплачував несвоєчасно, що стало підставою для звернення ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до господарського суду з позовом про стягнення 12527,09 грн. пені; 785,11 грн. інфляційних втрат; 2519,67 грн. 3% річних та 21214,07 грн. штрафу. Загальна сума, пред'явлена позивачем до стягнення, становить 37045,94 грн.
Господарський суд Запорізької області, врахувавши факт несвоєчасного виконання грошових зобов'язань та перевіривши правильність нарахування сум інфляційних втрат та трьох процентів річних, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 785,11 грн. інфляційних втрат та 2519,67 грн. 3% річних.
Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог суд першої інстанції, посилаючись на приписи абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, дійшов висновку про те, що пеня та штраф в період дії мораторію не нараховуються, тому вони і не підлягають стягненню з відповідача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками господарського суду з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З матеріалів справи вбачається, що правовідносини виникли з договору, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
Згідно приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати.
Як вже зазначалось вище, пунктом 6.1 договору, укладеного між сторонами, визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом вірно встановлений факт несвоєчасного виконання покупцем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 12/425-ТЕ-13 від 28.08.2012 р. та правомірно визнано вимоги про стягнення з відповідача 785,11 грн. інфляційних втрат та 2519,67 грн. 3% річних нормативно обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Правильність нарахування зазначених сум інфляційних втрат, трьох процентів річних та вірність їх розрахунку не заперечуються відповідачем.
Стосовно вимог позивача щодо стягнення штрафу та пені колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору відповідач зобов'язався сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.
З урахуванням зазначеного позивачем було нараховано відповідачу пеню в розмірі 12527,09 грн. та штраф в розмірі 21214,07 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог в цій частині з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.01.2011 р. порушено провадження у справі №23/5009/326/11 про банкрутство Якимівського орендного підприємства "Виробниче об"єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Якимівського орендного підприємства "Виробниче об"єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування" наказом Міністерства палива та енергетики України від 10.11.2005 р. за №568 було включено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” від 23.06.2005 р. за №2711-ІV.
Ухвалою суду від 26.08.2014 р. у справі №23/5009/326/11 продовжено термін проведення засідання суду, на якому буде вирішено питання щодо подальших судових процедур стосовно боржника, до закінчення процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу - 01.01.2016 р., передбаченої Законом України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” від 23.06.2005 р. за № 2711-IV (в редакції з 03.07.2014 р.).
На момент розгляду справи зазначена процедура у визначеному законом порядку не припинена.
Відповідно до положень Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (в редакції, що діяла на час порушення провадження у справі про банкрутство) позивач має статус поточного кредитора по відношенню до відповідача.
Суми пені та штрафу нараховані позивачем за невиконання зобов'язань, що виникли після порушення справи про банкрутство Якимівського орендного підприємства "Виробниче об"єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування".
Відповідно до положень статті 1 Закону (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Разом із тим Закон визначає, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Частиною четвертою статті 12 цього Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.
Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.
Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Тобто наведена норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржникові, стосовно якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.
Виходячи зі змісту Закону, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються.
Враховуючи вищевикладене, а також введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", позивач помилково вважає наявними правові підстави для стягнення пені та штрафу, що нараховані за неналежне виконання відповідачем зобов'язань, які виникли після введення мораторію.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що внаслідок неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у правовідносинах щодо нарахування неустойки протягом дії мораторію на задоволення кредиторів, Верховним Судом України прийнято постанови у справах №29/5005/16170/2011, №28/5005/3240/2012, де чітко висловлена наступна правова позиція: згідно вимог Закону боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються.
Згідно ст. 111-28 рішення Верховного Суду України, прийняті за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїх діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Таким чином, з огляду на наведене та враховуючи приписи Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, господарський суд вірно зазначив, що боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання пеня та штраф не нараховуються, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові в частині стягнення 12527,09 грн. пені та 21214,07 грн. штрафу.
Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Апеляційні вимоги не підтверджені належними доказами, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для їх задоволення.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 02.02.2015 р. у справі № 908/82/15-г прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 22, 85, 91, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 02.02.2015 р. у справі № 908/82/15-г залишити без змін.
Повна постанова складена 16.03.2015 р.
Головуючий суддя Пелипенко Н.М.
Суддя Камишева Л.М.
Суддя Сіверін В. І.