Справа: № 826/16121/14 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Грибан І.О.
Іменем України
12 березня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючий-суддя Грибан І.О.
судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.
за участі :
секретар с/з Печенюк Р.В.
прокурор Бутенко А.М.
пр-к апелянта Чорна Ю.О.
пр-к позивача Дяк Ю.М.
розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Державної фінансової інспекції України, Генеральної прокуратури України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Міністерства охорони здоров'я України до Державної фінансової інспекції України про визнання протиправною та скасування вимоги -
Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу Державної фінансової інспекції України від 19.09.2014 року №04-14/1299 в частині пунктів 2 та 4.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, неповне з'ясування матеріалів справи просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції апеляційну скаргу подано Генеральною прокуратурою України, в якій остання просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 11.06.2014 року, за клопотання старшого слідчого Генеральної прокуратури у кримінальному провадженні №420140000000000499 від 11.06.2014р. Державною фінансовою інспекцією України проведено позапланову виїзну ревізію окремих питань фінансово - господарської діяльності МОЗ України за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року за результатами якої складено акт ревізії від 15.08.2014 року №04-21/19.
На підставі Акта ревізії відповідачем винесено вимогу №04-14/1299 про усунення недоліків виявлених під час ревізії, в якій вимагається, зокрема:
- п.2 згідно вимог законодавства забезпечити повернення ПАТ «Фармстандарт Біолік» сум попередньої оплати з урахуванням індексу інфляції;
- п.4 провести в повному обсязі претензійно-позовну роботу щодо стягнення суми штрафних санкцій з ПрАТ «Альба України» за невиконання ним умов договорів про поставку лікарських засобів та виробів медичного призначення на суму 63642,15 грн.; у разі неможливості стягнення з ПрАТ «Альба України» суми штрафних санкцій, стягнути кошти у зазначеній сумі з осіб, які допустили дане порушення, та перерахувати їх до державного бюджету.
Не погоджуючись з вимогами відповідача в цій частині позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийняття оскаржуваної вимоги від 19.09.2014р. №04-14/1299 в частині пунктів 2 та 4 .
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Положення, Держфінінспекція відповідно), її визначено як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (пункт 1 цього Положення).
Держфініспекція утворена шляхом реорганізації Головного контрольно-ревізійного управління України відповідно до Указу Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085/2010.
Частиною першою статті 1 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2939-ХІІ) встановлено, що головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (підпункт 4 пункту 4 Положення).
Пункт 7 статті 10 Закону № 2939-XII закріплює право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів всіх рівнів, державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання визначає Порядок проведення інспектування (пункт 1 цього Порядку).
За правилами пункту 2 зазначеного Порядку інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
За змістом частини шостої статті 2 Закону № 2939-XII порядок проведення Держфінінспекцією державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, за правилами пунктів 45, 46 Порядку проведення інспектування у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державної контрольно-ревізійної служби, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо ж вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Згідно з пунктом 50 цього Порядку за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у постанові від 20.15.2015р. в справі №21-603а14 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до вимоги №04-14/1299, відповідачем під час проведення перевірки встановлено, що МОЗ України, усупереч забороні на реалізацію, зберігання та застосування вищезазначених препаратів, яка тимчасово унеможливлює виконання ПАТ«Фармстандарт-Біолік» умов укладених договорів щодо поставки імунобіологічних препаратів, перераховано попередню оплату за цими договорами у сумі 6 481 594,72 грн., які відповідно до ч. 1 ст. 57 Бюджетного кодексу України підлягають у разі їх невикористання поверненню в дохід державного бюджету, чим завдано шкоди державі у вказаному розмірі.
Станом на 08.08.2014 року Міністерством проведено претензійно-позовну роботу щодо повернення ПАТ «Фармстандарт-Біолік» сум попередньої оплати. Станом на 08.08.2014 сума, яка підлягає поверненню з урахуванням індексу інфляції становить 7 406 054,34гривень.
У зв'язку із чим відповідач вимагав у позивача забезпечити повернення ПАТ «Фармстандарт Біолік» сум попередньої оплати з урахуванням індексу інфляції.
Відповідно до частини першої статті 57 Бюджетного кодексу України не пізніше 31 грудня поточного бюджетного періоду або останнього дня іншого бюджетного періоду центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, закриває всі рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді для виконання бюджету. Порядок закриття рахунків поточного бюджетного періоду та відкриття рахунків наступного бюджетного періоду визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики. За виняткових обставин член Кабінету Міністрів України, відповідальний за формування та реалізацію державної бюджетної політики, або особа, яка виконує його обов'язки, може визначити інший термін закриття рахунків, який має настати не пізніш як через п'ять робочих днів після закінчення бюджетного періоду.
Залишки коштів державного бюджету на кінець бюджетного періоду установ України, які функціонують за кордоном, на рахунках, відкритих у банківських установах країн їх місцезнаходження, зберігаються на таких рахунках для здійснення видатків у наступному бюджетному періоді відповідно до кошторисів.
Відповідно п. 3 Положення МОЗ, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011р. №467/2011, основними завданнями МОЗ України є формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я.
Відповідно до п. 6.2 Положення про МОЗ України, міністерство розробляє та організовує виконання державних комплексних та цільових програм охорони здоров'я.
Головним державним пріоритетом для МОЗ України є забезпечення закупівлі і поставки до закладів охорони здоров'я імунобіологічних препаратів відповідно до затвердженого календаря профілактичних щеплень.
Судом першої інстанції, що відповідно до Законів України «Про державні цільові програми» та «Про здійснення державних закупівель» в 2012 році між Міністерством охорони здоров'я України та ПАТ «Фармстандарт Біолік» укладено договори №33/21-24, №34/21-24, №36/21-25 від 04.05.2012р. та № 223/21-24, №224/21-24 від 29.08.2012р. про закупівлю товарів за державні кошти (постачання товару).
Відповідно до п. 43. Договорів замовник (Міністерство) має право здійснити попередню оплату, яка здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 р. № 1404.
Позивач з метою уникнення зриву державного замовлення за державною бюджетною програмою перерахував 18.12.2012 на рахунок відповідача передоплату по всім договорам в загальній сумі 6481594,72 грн.
Отже, попередня оплата здійснена позивачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 р. № 1404 та з метою виконання бюджетної програми по забезпеченню населення лікарськими засобами (вакцинами).
Відповідач, в обґрунтування правомірності п.2 Вимоги вказував на протиправність здійснення предоплати за вказаними вище договорами, оскільки згідно листа Державної служби України з лікарських засобів №28435-1.1/3.0/17-12 від 17.12.2012 року існувала заборона ПАТ «Фармстандарт Біолік» реалізації (торгівлі), зберігання та застосування імунологічних препаратів, які є предметом договорів про закупівлю та завдання таким чином збитків державі на суму передплати.
Однак, як встановлено судом першої інстанції, питання про здійснення передплати по договорам перебувало на розгляді в МОЗ ще з 13.12.2012 року відповідно до поданих ПАТ «Фармстандарт Біолік» звернень, в яких зазначено гарантія постачання в грудні 2012 року.
Звернення ПАТ «Фармстандарт Біолік» були задоволені і відповідно до п. 4.2. договорів 18.12.2012 року МОЗ здійснено передплату у встановленому порядку.
В той час, як зазначений вище лист Державної служби України з лікарських засобів надійшов до МОЗУ 18.12.2012 року за реєстраційним номером 19/2360.
Після реєстрації 18.12.2012 року Листа Держлікслужби від 17.12.2012 року в канцелярії Міністерства, даний лист був наданий на ознайомлення та розпису Міністру охорони здоров'я України. Лист розписано 18.12.12 р. безпосередньо Міністром охорони здоров'я України на директора Державного підприємства «Державний експертний центр МОЗ України».
Факт не надходження зазначеного листа на опрацювання до посадових осіб МОЗ зафіксовано в ході службової перевірки МОЗ, яку проведено в рамках перевірки Генеральної прокуратури України (лист від 01 лютого 2013 року №07/1/1-16060-12) з метою надання висновку стосовно підстав для оплати рахунків фактур ПАТ «Фармстандарт-Біолік» за імунобіологічні препарати.
Відповідно до пункту 1.3 Порядку взаємодії державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України, затвердженого наказом Голів КРУ, МВС, СБУ та Генпрокуратури від 19.10.2006 р. N 346/1025/685/53, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за N 1166/13040, матеріальна шкода (збитки) - це вартість утрачених активів або недоотриманих доходів, яка визначається за даними бухгалтерського обліку і фінансової звітності об'єкта контролю або експертною оцінкою та іншими визначеними законодавством способами.
Разом з тим, передплата здійснена на виконання відповідного договору поставки та спрямована на реальне настання наслідків (отримання товару), тобто кошти були використані за цільовим призначенням, договір поставки не мав на меті отримання прибутку.
За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки попередня оплата здійснена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 р. № 1404 та на меті було виконання бюджетної програми по забезпеченню населення лікарськими засобами (вакцинами), то здійснена передплата не може розцінюватись як збитки (матеріальна шкода).
Також, колегія суддів, враховуючи, що ПАТ «Фармстандарт-Біолік» не є суб'єктом бюджетних правовідносин у розумінні частини третьої статті 19 БК України, погоджується з висновком суду першої інстанції, правовідносини МОЗ України з боржником ПАТ «Фармстандарт-Біолік» носять цивільно-правовий характер.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, установлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем проведено в порядку та в строки визначені законодавством претензійно-позовну роботу щодо нарахування та сплати штрафних санкцій ПАТ «Фармстандарт -Біолік» за порушення умов договорів про закупівлю товарів за державні кошти, щодо розірвання договорів та повернення коштів передплати з врахуванням штрафних санкцій та інфляційних виплат.
Так, рішенням Господарського суду Харківської області від 02.12.2013 року в справі за позовом Міністерства охорони здоров'я України в особі Державного підприємства «Укрвакцина» до ПАТ «Фармстандарт -Біолік» про стягнення пені в розмірі 80637,83 грн. та штрафу в розмірі 31185,90 грн. за неналежне виконання останнім умов договору на закупівлю товарів за державні кошти № 33/21-24 від 04.05.2012 року щодо поставки оплаченого товару, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2014 року, позовні вимоги задоволено.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.12.2013 року в справі за позовом Міністерства охорони здоров'я України в особі Державного підприємства «Укрвакцина» до ПАТ «Фармстандарт -Біолік» про спонукання до виконання договору зобов'язано виконати умови договору № 33/21-24 про закупівлю товарів за державні кошти від 04.05.2012 року шляхом поставки товару: 24.42.2 Препарати фармацевтичні різні (препарати імунобіологічні) - анатоксин або вакцина для профілактики дифтерії із зменшеним вмістом антигену (АД-М) у кількості 303070 доз, на загальну суму 445512,90 гривень.
Також, рішенням Господарського суду Харківської області від 21.05.2014 року в справі між тими ж сторонами про розірвання договору про закупівлю товарів за державні кошти від 04.05.2012 року № 33/21-24 та стягнення заборгованості в розмірі 471792,01 грн. позовні вимоги задоволено частково, яким розірвано зазначений договір та стягнуто суму попередньої оплати в розмірі 445 512,90 грн., інфляційні в розмірі 9801,25 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.11.2013 року у справі за позовом між тими ж сторонами про стягнення коштів за невиконання зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 34/21-24 від 04.05.2012 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 року, позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто пеню за період з 01.01.2013 року по 12.06.2014 року в сумі 109336,03 грн., штраф у розмірі 7% в сумі 42284,66 грн.
Також, рішенням Господарського суду Харківської області від 15.05.2014 року в справі № 922/1258/14 за позовом між тими ж сторонами про розірвання договору № 34/21-24 від 04.05.2012 року та стягнення коштів у розмірі 639701,13 грн., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 року, позовні вимоги задоволено частково стягнуто 604066 грн.50 коп. суми попередньої оплати за договором № 34/21-24 від 04.05.2012 року та 7852,86 грн. суми інфляційних витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.11.2013 року в справі № 922/3925/13 між тими ж сторонами про стягнення пені в сумі 198291,70 грн., штрафу в сумі 76687,40 грн. у зв'язку з неповним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 04.05.2012 року № 36/21-24 щодо поставки товару зазначені позовні вимоги задоволено повністю. Зазначене рішення судом апеляційної інстанції постановою від 20.01.2014 року залишено без змін.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.05.2014 року за наслідками розгляду справи № 922/1255/14 між тими ж сторонами про розірвання договору № 36/21-24 від 04.05.2012 року та стягнення суми: передплати, на яку не поставлений товар, у розмірі 1095534,32 грн.; 3 % річних у розмірі 40519,75 грн.; інфляційних втрат у розмірі 24101,61 грн. позовні вимоги задоволено частково: розірвано договір № 36/21-24 від 04.05.2012 року, стягнуто суму попередньої оплати в розмірі 1095534,32 грн. та суми інфляції. Зазначене рішення судом апеляційної інстанції постановою від 22.07.2014 року залишено без змін.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.11.2013 року у справі за позовом між тими ж сторонами про стягнення коштів за неналежне виконання умов договору про закупівлю товарів за державні кошти від 29.08.2013 року № 223/21-24 за період з 01.01.2013 року по 30.06.2013 року у позові задоволено частково, стягнуто 21207,12 грн. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 року зазначену постанову скасовано в частині відмови у стягненні 218698, 43 грн. пені та 92781,15 грн. штрафу та позов в цій частині задоволено.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.05.2014 року у справі за позовом між тими ж сторонами про стягнення коштів та розірвання договору від 29.08.2012 року № 223/21-24, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто 1325455, 00 гривень суми попередньої оплати за договором та 17248,65 грн. суми інфляційних виплат. Разом з тим, в задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору № від 29.08.2012 року № 223/21-24 відмовлено, оскільки на момент звернення позивача до суду з позовом строк дії даного договору закінчився.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.11.2013 року в справі № 922/3927/13 за позовом між тими ж сторонами про стягнення пені в розмірі 544997,34 грн. та штрафу в розмірі 210 772,45 грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 224/21-24 від 29.08.2012 року про закупівлю товарів за державні кошти позовні вимоги задоволено повністю. Зазначене рішення судом апеляційної інстанції постановою від 22.07.2014 року залишено без змін.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.05.2014 року в справі № 922/1257/14 в справі за позовом між тими ж сторонами про розірвання договору № 224/21-24 від 29.08.2012 року про закупівлю товарів за державні кошти та стягнення попередньої оплати, 3% річних та інфляційних витрат в загальній сумі 3188644,80 грн. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто попередню оплату в розмірі 3011035, 00 грн. та 39 184,03 інфляційних втрат. Зазначене рішення судом апеляційної інстанції постановою від 16.06.2014 року залишено без змін.
На виконання зазначених вище судових рішень було видано накази, на підставі яких відкриті виконавчі провадження щодо примусового виконання судових рішень.
Викладені вище факти свідчать, що Міністерством охорони здоров'я України здійснювалася претензійно-позовну роботу спрямовану на стягнення з Постачальника штрафних санкцій (пені та штрафу) нарахованих за неналежне виконання договору та сум попередньої оплати за договорами про закупівлю за державні кошти з урахуванням індексу інфляції.
Колегія суддів звертає увагу, що претензійно-правова робота щодо правовідносин з ПАТ «Фармстандарт -Біолік» проведена позивачем ще до призначення ревізії. На час проведення ревізії правовідносини між сторонами за господарськими угодами перебували в стадії примусового виконання судових рішень.
Стягнуті за значеними вище судовими рішеннями суми передплати з урахуванням індексу інфляції стягувалися з боржника та перераховувалися до Державного бюджету.
Таким чином, вимоги законодавства щодо повернення перерахованих ПАТ «Фармстандарт-Біолік» як передплату за господарськими угодами коштів позивач виконав ще до проведення ревізії, а отже пред'явлення Державною фінансовою інспекцією України 19.09.2014р. такої вимоги є неправомірним.
Щодо п.4 Вимоги колегія суддів зазначає про наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до пунктом 4 вимоги від 19.09.2014 року №04-14/1299 ревізією встановлено, що в порушення п. 23 ст. 29 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VІ та ст. 230 Господарського Кодексу України у зв'язку з відсутністю належного контролю з боку юридичного відділу за проведенням претензійної та позовної роботи, ДП «Укрвакцина» не проведено нарахування штрафів та пені за порушення графіків поставки передбачених договором від 20.12.2011 року №424/21-24 укладеним з ПрАТ «Альба Україна», у результаті чого державним бюджетом недоотримано коштів на суму 63642,15 гривень.
Так, для закупівлі антиретровірусного препарату невірапін укладено договір від 20.12.2011 року № 424/21-24 на суму 251550,00 грн. між МОЗ України в особі заступника МОЗ України - керівника апарату Калішенко Г.М, з однієї сторони (далі - Замовник) та ПрАТ «Альба Україна» в особі Голови Правління Коржикова О.П. з іншої сторони (далі - Постачальник).
Відповідно до пункту 7.2. Договору у випадку затримки поставки товару понад термін встановлений пунктом 5.1. Договору постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки Товару, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% (семи відсотків) від вартості непоставленого (неприйнятого) Товару, а у разі здійснення попередньої оплати Постачальник, крім сплачених штрафних санкцій, повертає Замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.
Згідно графіку поставки (додаток 2 до договору) поставка антиретровірусного препарату невірапін передбачена в термін до 90 днів від проведеної передоплати, яку було здійснено 29.12.2011 року на суму 251 550,00 гривень.
Згідно додаткової угоди від 30 грудня 2011 року №1 ПрАТ «АЛЬБА УКРАЇНИ» зобов'язувалося здійснити поставку протягом 90 днів з моменту здійснення попередньої оплати. Так, кінцевий строк поставки становив 28 березня 2012 року.
Поставка в повному обсязі відбулась 25 квітня 2012 року, що підтверджується видатковою накладною №21215591 від 25.04.12р. (т.1,а.с.20).
Прострочення виконання умов договору постачальником становить 26 календарних дні.
ДП «Укрвакцина» МОЗ України виставлено претензію:
1)№01.05.20-05/843 від 20 серпня 2014 року на суму 7 043,40 грн., у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки Товару відповідно до законодавства та пункту 7.2. Договору.
Нараховані штрафні санкцій сплачені в повному обсязі 21.08.2014р.(т.1,а.с.21).
Штраф у розмірі 7% (семи відсотків) від вартості непоставленого (неприйнятого) Товару за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів з постачальнику не нараховувався, оскільки прострочення склало менше 30 календарних днів.
Оскільки прострочення виконання зобов'язань за договором склало менше 30 календарних днів, штраф у розмірі 7% (семи відсотків) від вартості непоставленого (неприйнятого) Товару за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів з постачальника не підлягає нарахуванню.
За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності пункту 4 вимоги.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваній постанові.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційні скарги Державної фінансової інспекції України, Генеральної прокуратури України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя І.О.Грибан
Суддя О.О.Беспалов
Суддя А.Б.Парінов
Повний текст виготовлено - 16.03.2015 р.
.
Головуючий суддя Грибан І.О.
Судді: Парінов А.Б.
Беспалов О.О.