Справа № 815/56/15
10 березня 2015 року 15 год.24 хв. м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Корой С.М.
секретар судового засідання Філіппова Ю.В.
за участю сторін:
представника позивача - Гризан О.П.,
представника відповідача - Білоус В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «Майстер» до Південної митниці Міндоходів про визнання протиправною бездіяльності, суд, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ТОВ «Інвестиційно-промислова група «МАЙСТЕР» (далі - ТОВ «ІПГ «Майстер») до Південної митниці Міндоходів, за результатом якого, після уточнення заявлених позовних вимог, позивач просить: визнати протиправною бездіяльність Південної митниці Міндоходів (код ЕДРПОУ 38721632; 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-А) у неналежному контролі митної вартості під час митного оформлення МД №500060001/2014/036942 від 06.11.2014 року.
12.01.2015 року, до суду надійшла заява позивача про судовий контроль №4/36942, за результатом якого позивач просить під час винесення рішення у справі установити судовий контроль за виконанням судового рішення у справі № 815/56/15 шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, про що зазначити у судовому рішенні у справі (а.с.34).
У своєму позові позивач зазначив, що 06.11.2014 року ТОВ «ІПГ «Майстер» подано електрону митну декларацію №500060001/2014/036942 з метою митного оформлення вантажу (порошок, що редіспергується, виробництва ORGACHEM KIMIYA SAN. ve TIC.a.s., Туреччина) за прямим контрактом від 14.05.2013 року № 132/1-013 (інвойс від 15.10.2014 року №747606 на умовах FCA Туреччина).
Митна вартість товару була визначена декларантом самостійно, не за основним методом (за ціною контракту) 31 792, 50 Євро, а за другорядним методом (за ціною ідентичних товарів) 32 397, 91 Євро.
Позивач зазначив, що помилково зазначив митну вартість товару не за ціною контракту, при цьому подані на розмитнення товару документи були достатніми для підтвердження митної вартості товару за ціною контракту.
Позивач вказує, що згідно постанови Верховного Суду України від 01.12.2009 року, постановленого в порядку ст. 244-2 КАС України, по справі за позовом ТОВ "Пластфарма" до Львівської митниці та Головного управління Державного казначейства у Львівській області, яке є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, висловлена правова позиція, згідно якої право позивача на оскарження не залежить від того, чи сам він помилково зазначив митну вартість товару, чи в результаті вказівки митного органу, оскільки завдання адміністративного судочинства полягає у встановленні судом порушених суб'єктивних прав юридичних осіб, оформлення митницею товару згідно з поданою позивачем вантажною митною декларацією є дією суб'єкта владних повноважень, що породжує для позивача певні правові наслідки, а відповідно і може бути оскаржено до суду.
Позивач зазначив, що через невиконання Південною митницею належного контролю правильності визначення митної вартості, обрання методу визначення митної вартості шляхом не застосування кожного наступного методу визначення митної вартості та не проведення відповідних консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості не за першим (основним) методом визначення митної вартості, а також ненадання відповідачем можливості виправити помилку у обраному методі визначення митної вартості, він звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом.
В ході судового розгляду справи, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача, Південної митниці Міндоходів, надав до суду заперечення (а.с. 50-51), в яких зазначив, що декларантом самостійно застосовано метод визначення митної вартості товару, який він самостійно зазначив у поданій до митного органу МД №500060001/2014/036942. Відповідач вказав, що спірну митну декларацію прийнято митницею, за нею здійснено митне оформлення товару позивача, а вказані товари випущено у вільний обіг, при цьому вказана декларація не змінювалася та не визнавалася недійсною, будь-яких рішень про коригування митної вартості товару, заявленого цією декларацією, митницею не здійснювалося. Таким чином, під час митного оформлення товарів Південна митниця діяла в межах повноважень, наданих їй законом, а тому вважає вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльність Південної митниці у неналежному контролі митної вартості під час митного оформлення МД від 06.11.2014 року №500060001/2014/036942 безпідставними та незаконними. Відповідач також зазначив про відповідну судову практику, зокрема постанову Верховного Суду України від 25.11.2014 року у справі №21-338а14, та практику Вищого адміністративного суду (постанова від 02.10.2014 року у справі №К/800/22324/14).
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи, викладені ним у запереченнях проти позову.
Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, заперечень проти нього, пояснення сторін, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.
14.05.2013 року між ТОВ «ІПГ «Майстер» (покупець) та компанією ORGACHEM KIMIYA SAN. ve TIC.A.S., Туреччина (продавець) укладено контракт № 132-1/013 на поставку продукції хімічної промисловості (порошок, що редіспергується, виробництва ORGACHEM KIMIYA SAN. ve TIC. A.S., Туреччина). Кількість та асортимент товару визначаються у замовленнях покупця. Ціна та умови оплати товару узгоджуються сторонами на підставі замовлень та інвойсів (а.с. 76-79).
Сторонами також укладені додаткові угоди до контракту (а.с.80,81).
З метою митного оформлення товару (порошок, що редіспергується (що зв'язує) на основі співполімерів вінілацетату: ORP 7099 RD - 20250 кг. Всього 810 мішків по 25 кг, упаковані на 45 фанерни х палетах, для виробництва сухих будівельних сумішей. Торговельна марка «ORP». Виробник "ORGACHEM KIMIYA SAN. VE TIC.A.S.". Країна виробництва TR"), за контрактом від 14.05.2013 року № 132-1/013, ТОВ «ІПГ «Майстер» подав до Південної митниці електронну митну декларацію від 06.11.2014 року №500060001/2014/036942 (а.с. 11).
У зазначеній митній декларації митна вартість визначена позивачем за 2-м методом (за ціною щодо ідентичних товарів) самостійно із зазначенням даних щодо вартості товару в загальній сумі 564941,06 грн..
Як вбачається з матеріалів справи, у графі 43 вказаної МД "Метод визначення митної вартості", зазначений декларантом самостійно порядковий номер методу, що використовувався - 2, тобто другорядний метод визначення митної вартості.
У графі 45 "Коригування" вказаної МД зазначена у валюті України митна вартість товару, визначена декларантом самостійно, що з урахуванням транспортних послуг, складало 564 941,06 грн., та дорівнює 32397,91 Євро за курсом НБУ на 06.11.2014 року.
Так, позивач відповідно до вищезазначеної МД сплатив до Держаного бюджету України мито у розмірі 28 247,05 грн. та податок на додану вартість у розмірі 118637,62 грн.. Вказана митна декларація була прийнята Південною митницею до оформлення без зауважень, здійснено митне оформлення товару та товар було випущено у вільний обіг.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2014 року за вих. № 3203/36942 до Південної митниці надійшла заява за підписом директора ТОВ "ІПГ "Майстер" про повернення коштів з бюджету у розмірі 2658,63 грн. з розрахунку визначення митної вартості товару не за першим (основним) методом митної вартості товару за ціною контракту, а за ціною договору щодо ідентичних товарів оскільки визначення митної вартості товару за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів) не відповідає вимогам законодавства щодо процедури визначення митної вартості товару, а Південна митниця діяла неправомірно, в порушення визначених Митним кодексом України прав і обов'язків митних органів щодо контролю за правильністю визначення митної вартості товару та процедури визначення митної вартості товару, у зв'язку з чим сплачені позивачем 2658,63 грн. підлягають поверненню на рахунок ТОВ «ІПГ «МАЙСТЕР» (а.с.16).
Листом від 26.12.2014 року №1264/15-70-25-02 Одеська митниця ДФС у відповідь на лист позивача щодо повернення надмірно сплачених платежів, повідомила позивачу, що до митного оформлення декларантом ТОВ «ІПГ «Майстер» одержувач ТОВ «ІПГ «Майстер» був заявлений товар "порошок, що редіспергується (що зв'язує) на основі співполімерів вінілацетату, для виробництва сухих будівельних сумішей. Торговельна марка "ORP". Виробник "Orgachem Kimya San.Ve Tic.A.S.". країна виробник - Туреччина, TR" за митною декларацією від 06.11.2014 року №500060001/2014/036942, в якій декларантом було самостійно визначений другорядний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору щодо ідентичних товарів. За результатом здійснення контролю правильності визначення митної вартості вказаного вище товару, Одеською митницею ДФС визнано заявлену декларантом митну вартість з урахуванням документів, які надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості згідно п. 2 ст. 53 Митного кодексу України та вищезазначені товари випущено для вільного обігу на митній території України після сплати всіх митних платежів. Враховуючи вищезазначене, відповідач повідомив про відсутність підстав для повернення платежів, сплачених за митною декларацією від 06.11.2014 року №500060001/2014/036942 (а.с. 31).
Досліджуючи питання обґрунтованості вимог ТОВ «ІПГ «МАЙСТЕР» щодо визнання протиправною бездіяльність Південної митниці Міндоходів у неналежному контролі митної вартості під час митного оформлення МД від 06.11.2014 року №500060001/2014/036942, суд встановив наступне.
Порядок митного оформлення товарів у період, протягом якого декларантом
ТОВ «ІПГ «МАЙСТЕР» подавалась до митного оформлення митна декларація щодо товарів, які імпортувались на підставі вищезгаданого контракту, регламентується Митним кодексом України від 07.06.2012 року №4915-VI із змінами і доповненнями в редакції, чинній на час правовідносин.
У відповідності до положень статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість товару, що переміщуються через митний кордон України, згідно з ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Частиною 3 статті 54 Митного кодексу України визначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару "порошок, що редіспергується (що зв'язує) на основі співполімерів вінілацетату, для виробництва сухих будівельних сумішей. Торговельна марка "ORP" Виробник "Orgachem Kimya San.Ve Tic.A.S." країна виробник - Туреччина, TR" на підставі митної декларації від 06.11.2014 року №500060001/2014/036942, Південною митницею Міндоходів було визнано заявлену декларантом митну вартість з урахуванням документів, які надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та вищезазначені товари були випущені для вільного обігу на митній території України після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України.
Відповідно до пункту 3.3 розділу 1 Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 року № 651 графи A, C, D/J, E/J, F, G, I митної декларації заповнюються посадовими особами митних органів. Інші графи митної декларації заповнюються декларантом.
Отже, графи митної декларації №500060001/2014/036942 щодо ціни товару, методу визначення митної вартості та митної вартість товару (тобто графи 12, 42, 43, 45) були заповнені декларантом, а не посадовими особами митних органів.
Згідно наданої до суду копії електронної митної декларації №500060001/2014/036942, яку було подано до Південної митниці позивачем для митного оформлення ввезеного товару у графі 43 "Метод визначення вартості" зазначений порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався - 2, тобто декларантом використовувався другий метод визначення митної вартості товарів.
У графі 45 вказаної декларації "Коригування" зазначено у національній валюті України (грн.) митна вартість товару, визначена декларантом самостійно.
З урахуванням зазначеного, митні платежі та податок були сплачені з розрахунку митної вартості, яка була зазначена декларантом у графі 45 вказаної МД у національній валюті у розмірі 564941,06 грн., що без урахуванням транспортних послуг (17735,06 грн.) склало 32 397,91 Євро.
Як вбачається з матеріалів справи, митна декларація №500060001/2014/036942 від 06.11.2014 року прийнята митним органом, щодо неї здійснено митне оформлення вантажу "порошок, що редіспергується (що зв'язує) на основі співполімерів вінілацетату, для виробництва сухих будівельних сумішей. Торговельна марка "ORP". Виробник "Orgachem Kimya San.Ve Tic.A.S." країна виробник - Туреччина, TR", який випущено у вільний обіг, декларація не змінювалась та не визнавалась недійсною.
Як стверджував позивач, що визначення митної вартості товару сталося в наслідок помилки при заповненні спірної МД, проте відповідачем не надано можливості виправити помилку у обраному методі визнання митної вартості.
Відповідно до положень ст. 269 МК України за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу відомості, зазначені у митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. При цьому згідно ч.2 ст. 269 МК України внесення змін до митної декларації, прийнятої митним органом, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення.
Отже, митним законодавством встановлений порядок внесення змін у митну декларацію шляхом звернення декларанта із відповідною заявою.
Проте на підтвердження зазначених обставин позивачем не надано до суду доказів щодо такого звернення стосовно внесення змін до спірної митної декларації.
З урахуванням зазначеного, оскільки позивачем було самостійно визначено митну вартість товару, чинне митне законодавство не передбачає проведення процедури консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості у зворотному порядку від другорядних методів до першого, а також не передбачає послідовності застосування методів визначення митної вартості товарів від другорядних до першого методу, під час контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнав заявлену декларантом мирну вартість товару, визначену за другорядним методом - за ціною договору щодо ідентичних товарів, вказана вартість була підтверджена наданими до митної декларації документами - декларації митної вартості № 500060001/2014/025223 від 25.07.2014 року, рішення про коригування митної вартості відповідачем не приймалось, відтак, на думку суду, відповідачем не було допущено під час здійснення митного оформлення товарів за МД від 06.11.2014 року №500060001/2014/036942 будь-якої бездіяльності щодо неналежного контролю митної вартості під час митного оформлення вказаної декларації, оскільки були розраховані із самостійно заявленої у МД декларантом інформації щодо митної вартості товарів за спірною МД.
При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 25.11.2014 року, та положення ч. 1 ст. 244-2 КАС України, відповідно до якої рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
В постанові від 25.11.2014 року, по справі за позовом ТОВ "Толиман" до Південної митниці ДМСУ, Приморської митниці ДМСУ, ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа - ПП "Мерітайм Трансшипмент Центр", за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси, про визнання протиправним та скасування рішення, повернення надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів), зобов'язання вчинити певні дії, Верховний Суд України зазначив, що декларант має право оскаржити до митного органу вищого рівня та/або до суду рішення митного органу щодо визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Якщо ж митний орган самостійно не приймав рішення про визначення митної вартості товарів і погодився з митною вартістю, визначеною декларантом та методом її визначення, який застосував декларант, не має підстав вважати дії митного органу такими, що вчинені всупереч вимогам МК, а відтак і підстав визнавати сплачені суми митних платежів чи їх частину помилково та/або надміру сплаченими немає.
Щодо зауважень позивача, що в даному випадку мають місце різні обставини відповідних справ, суд зазначає, що висновки, зроблені Верховним Судом України, стосуються безпосередньо ситуації, коли декларант самостійно обрав метод визначення митної вартості, відмінний від основного. Крім того, ст.ст. 264, 265, 266 Митного кодексу від 11.07.2002 року №92-ІV щодо визначення митної вартості кореспондуються з положеннями ст.ст. 49, 57, 59 діючого Митного кодексу України від 07.06.2012 року №4915-VI.
Судом встановлено, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару за митною декларацією від 06.11.2014 року №500060001/2014/036942, Південною митницею самостійно не приймалось рішення про визначення митної вартості товару, Південна митниця погодилась з митною вартістю, визначеною декларантом та методом її визначення, який застосував декларант - позивач по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, на підставі аналізу наведених норм законодавства, суд дійшов висновку що Південна митниця Міндоходів під час прийняття митної декларації від 06.11.2014 року №500060001/2014/036942, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені митним законодавством України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «МАЙСТЕР» є необґрунтованими, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
Крім того, через канцелярію суду 12.01.2015 року за вих. № 4/36942 позивачем було подано заяву про судовий контроль за виконанням судового рішення згідно п. 1 ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого ТОВ «ІПГ «МАЙСТЕР» просить установити судовий контроль за виконанням судового рішення у справі № 815/56/15 шляхом зобов'язання відповідачів подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, про що зазначити у судовому рішенні по справі.
Частиною 1 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тобто, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення можливе лише за умови задоволення позовних вимог.
За таких обставин, оскільки судом прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку, що заява ТОВ «ІПГ «МАЙСТЕР» про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення також не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 186, 254, 267 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «Майстер» до Південної митниці Міндоходів про визнання протиправною бездіяльності Південної митниці Міндоходів (код ЄДРПОУ 38721632; 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-А), що полягала у неналежному контролі митної вартості під час митного оформлення МД №500060001/2014/036942 від 06.11.2014 року - відмовити.
Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 16.03.2015 року.
Суддя С.М. Корой
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова група «Майстер» до Південної митниці Міндоходів про визнання протиправною бездіяльності Південної митниці Міндоходів (код ЄДРПОУ 38721632; 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-А), що полягала у неналежному контролі митної вартості під час митного оформлення МД №500060001/2014/036942 від 06.11.2014 року - відмовити.
Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 16.03.2015 року.
Суддя С.М. Корой
16 березня 2015 року.