Справа № 824/3300/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Маренич І.В.
Суддя-доповідач: Боровицький О. А.
11 березня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Совгири Д. І. Сторчака В. Ю. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Александрової К.В.,
представника відповідача Швець О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України про визнання бездіяльності протиправною,
В грудні 2014 року ОСОБА_3 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - Відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 16 жовтня 2014 року він надіслав поштою до Державної фіскальної служби України запит на інформацію № 202/2306, яким вимагав надати вичерпний перелік посадових осіб Державної фіскальної служби України, щодо яких будуть здійснюватись заходи з очищення влади (люстрації), згідно із Законом України "Про очищення влади". 24 листопада, поштою, позивач отримав лист про розгляд запиту № 3226/Б/99-99-04-01-02/4, в якому, окрім іншого йдеться: "...з інформацією про посадових осіб ДФС, стосовно яких проводитиметься перевірка достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону № 1682 Ви можете ознайомитися на веб-порталі Державної фіскальної служби України або на веб-сайті Міністерства юстиції України..".
Враховуючи положення частини 2 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", в силу яких відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації, позивач вважає, що відповідач неправомірно відмовив йому в наданні запитуваної інформації, чим порушив право позивача на доступ до публічної інформації.
Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 26 грудня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.
Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції рішенням, позивач оскаржив його до суду апеляційної інстанції. В поданій апеляційній скарзі позивач просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року по справі №824/3300/14-а та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Аргументуючи доводи апеляційної скарги позивач вказує на те, що постанова суду першої інстанції незаконна та необґрунтована.
Відповідач скористався правом регламентованим положеннями статті 191 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надав письмові заперечення на апеляційну скаргу позивача. Власне, в поданих запереченнях (вх. №3597/15 від 03.03.2015) відповідач просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. На думку відповідача, зміст апеляційної скарги містить тільки витяги із контексту оскарженої постанови без обґрунтування того, у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин по справі та/або застосування норм права.
До суду апеляційної інстанції в судове засідання призначене на 11 березня 2015 року позивач не прибув та свого уповноваженого представника не направив, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.
Приписами частини 4 статті 196 КАС України унормовано, що неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції не визнав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, а в справі достатньо доказів для вирішення справи, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні висловив свої міркування стосовно поданої апеляційної скарги, просив в її задоволенні відмовити з підстав наведених в письмових запереченнях.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які прибули до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи та знайшло своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, 16 жовтня 2014 року ОСОБА_3 направив до Державної фіскальної служби України запит на інформацію № 202/2306, яким вимагав надати вичерпний перелік посадових осіб Державної фіскальної служби України, щодо яких будуть здійснюватись заходи з очищення влади (люстрації), згідно із Законом України "Про очищення влади".
Також вимагав зазначити у відповіді на запит прізвища, ім'я та по батькові повністю та посади працівників Державної фіскальної служби України, щодо яких будуть здійснюватись заходи з люстрації.
17 листопада 2014 року Державною фіскальною службою України на адресу ОСОБА_3 направлено лист про розгляд запиту за №3226/Б/99-99-04-01-02/4 в якому (окрім іншого) зазначено, що перевірка здійснюватиметься публічно. Так, копія заяви кожної особи, яка проходитиме перевірку, про застосування або незастосування до такої особи заборон, визначених Законом України "Про очищення влади" №1682-VII, разом з копією декларації, підлягає оприлюдненню на веб-порталі Державної фіскальної служби України та на веб-сайті Міністерства юстиції України. Надані висновки відповідними органами, що проводитимуть перевірку стосовно кожної особи, будуть оприлюднюватися, що дасть можливість представникам громадськості контролювати процес люстраційної перевірки.
Враховуючи зазначене, з інформацією про посадових осіб Державної фіскальної служби України, стосовно яких проводитиметься перевірка достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону №1682 Ви можете ознайомитися на веб-порталі Державної фіскальної служби України або на веб-сайті Міністерства юстиції України.
На думку позивача зазначеною відповіддю порушено його право на доступ до публічної інформації, що спонукало до звернення з цим позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що в діях відповідача не має порушень вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації", оскільки державна фіскальна служба України, як розпорядник інформації вжила всіх заходів передбачених Законом України "Про доступ до публічної інформації" щодо надання позивачеві інформації на вищезгаданий запит від 16.10.2014 №202/2306.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується, зокрема, на тому, що станом на дату надання відповіді на інформаційний запит, а саме 17.11.2014, у Державної фіскальної служби України була відсутня інформація, яка була б заздалегідь готовим, зафіксованим на будь-яких носіях продуктом, отриманим або створеним суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.
Даючи правову оцінку покликанням апелянта на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду виходить з таких міркувань.
Відповідно до статті 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів належним і неупередженим судом.
Згідно з приписами статті 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно з частиною 2 статті 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації", обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.
У відповідності до частини 1 статті 19 Закону №1682 запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, яка знаходиться у його володінні.
16 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України "Про очищення влади" №1682-VІІ (далі - Закон №1682), який визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та затвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.
На виконання частин другої та третьої статті 5 Закону №1682 Кабінет Міністрів України постановою від 16 жовтня 2014 року № 563 "Деякі питання реалізації Закону України "Про очищення влади" затвердив Порядок проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади" (далі - Порядок), і перелік органів, що проводять перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади" та розпорядженням від 16 жовтня 2014 року № 1025-р "Про затвердження плану проведення перевірок відповідно до Закону України "Про очищення влади".
Пунктом 2 Порядку визначено перелік посад, стосовно яких проводиться перевірка достовірності, відомостей, що подаються посадовими і службовими особами. Це, зокрема, Голова Державної фіскальної служби України, його перший заступник та заступник, посадові та службові особи апарату Державної фіскальної служби України, керівники територіальних органів Державної фіскальної служби України, їх перші заступники та заступники.
Частиною 1 статті 4 Закону №1682 встановлено, що особи, на яких поширюються встановлені вказаним Законом заборони, подають керівнику або органу, зазначеному частині четвертій статті 5 цього Закону власноручно написану заяву, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону.
Така заява подається не пізніше ніж на десятий день з дня початку проведення перевірки згідно з планом проведення перевірок, який, розробляє Міністерство юстиції України та подає на затвердження Кабінету Міністрів України в місячний строк з дня набрання чинності Законом (частини 1, 2 статті 4, стаття 5 Закону №1682).
Як правильно встановлено судом першої інстанції, при наданні відповіді позивачу було повідомлено, що згідно плану, затвердженого розпорядженням КМУ від 16.10.2014 №1025-р "Про затвердження плану проведення перевірок відповідно до Закону України "Про очищення влади", для Державної фіскальної служби України було встановлено відповідний термін - з листопада 2014 року по січень 2015 року.
Позивачу також повідомлено, що перевірка буде здійснюватися публічно. Копія заяви кожної особи ДФС, яка проходитиме перевірку, про застосування або не застосування щодо неї заборон, встановлених Законом №1682, разом з копією декларації, підлягає оприлюдненню на веб-порталі ДФС та на веб-сайті Міністерства юстиції України.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції підставно взято до уваги те, що згідно відомостей з веб-порталу Державної фіскальної служби України, який є загальнодоступний для всіх громадян, початок перевірки стосовно посадових осіб Державної фіскальної служби України, які подали відповідні заяви, датований 21.11.2014 року.
Таким чином, проаналізувавши вищенаведені норми законодавства, оцінивши доводи сторін та їх обґрунтування, суд приходить до переконання, що Державною фіскальною службою України жодним чином не порушено вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" та прав позивача чи будь-яких інших осіб, оскільки станом на дату надання відповіді на інформаційний запит, а саме 17.11.2014 у відповідача була відсутня запитувана позивачем інформація у розумінні поняття публічної інформації закріпленого у статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", а саме інформація, яка була б заздалегідь готовим, зафіксованим на будь-яких носіях продуктом, отриманим або створеним суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.
Крім того, суд апеляційної інстанції не бере до уваги покликання позивача на частину 2 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", оскільки положення останньої передбачають визнання неправомірною відмовою в наданні інформації, в разі якщо відповідь розпорядника інформації містить посилання на можливість одержання інформації із загальнодоступних джерел, адже, як зазначалось вище, станом на дату надання відповіді позивачу у відповідача була відсутня запитувана інформація.
З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 16 березня 2015 року.
Головуючий суддя Боровицький О. А.
Судді Совгира Д. І.
Сторчак В. Ю.