03 березня 2015 року Справа № 876/986/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1на на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.12.2014 р. про повернення позовної заяви по справі № 308/15625/14-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Закарпатській області про скасування рішення про примусове повернення з України,-
12 грудня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Служби безпеки України в Закарпатській області в особі співробітників Управління СБУ в Закарпатській області Чоповці С.С. та Сакалош А.В. про скасування рішення по примусове повернення з України.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.12.2014 р. позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Служби Безпеки України в Закарпатській області про скасування рішення про примусове повернення з України - повернено позивачеві.
Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява подана із порушенням правил предметної підсудності, а тому адміністративна справа за позовом про скасування рішення про примусове повернення з України - не підсудна Ужгородському міськрайонному суду Закарпатської області.
Ухвалу суду оскаржив позивач - ОСОБА_1. Вважає, що ухвала прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати ухвалу та прийняти нове рішення, яким направити справу на продовження її розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач посилається на ч.1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи щодо примусового повернення в країну походження або третю країну та примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України.
Пункт 3 (абз. 4) Постанови ВАСУ від 25.06.2009 (із змінами) передбачає, що Адміністративні справи щодо примусового повернення в країну походження або третю країну та примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України предметно підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам (пункт 6 частини першої 18 КАС України). За таких приписів судам необхідно враховувати, що адміністративні справи, перераховані в частині першій ст. 183-5 КАС України, територіально підсудні також місцевим загальним судам як адміністративним судам за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу - скасувати, з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Управління Служби безпеки України в Закарпатській області (відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 3 КАС України - суб'єкта владних повноважень).
Так, предметна підсудність адміністративних справ становить сукупність правил, що визначають розмежування компетенції судів певних ланок щодо розгляду адміністративних справ по першій інстанції залежно від предмета публічно-правового спору та його суб'єктного складу.
Положеннями Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» (із змінами та доповненнями) передбачено, що порушення правил предметної підсудності є підставою для скасування рішень судів нижчих інстанцій із прийняттям судом апеляційної інстанції нових рішень, оскільки недотримання встановлених ст. 22 Кодексу адміністративного судочинства України підстав і порядку передачі справи з одного суду до іншого розглядається як порушення права особи на компетентний суд, адже відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
В силу п.1 та п.6 ч.1 ст.18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; адміністративні справи щодо примусового повернення в країну походження або третю країну та примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України.
Варто врахувати, що постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 15.05.2014 року внесено зміни до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні», зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2011 року № 3, від 16 березня 2012 року № 3 та від 30 вересня 2013 року № 12.
Зокрема, в абзаці десятому пункту 3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» слова «до окружного адміністративного суду» замінено словами «до місцевого загального суду як адміністративного».
Як наслідок, зі змісту абзацу десятого пункту 3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» (в редакції від 15.05.2014 року) слідує, що судам необхідно враховувати, що до місцевого загального суду як адміністративного за місцезнаходженням відповідного органу подаються позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення, а також позовні заяви (центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції), органів охорони державного кордону або органів Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства.
Тому, враховуючи вищевикладені положення постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» та норми КАС України, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що адміністративна справа за позовом про скасування рішення про примусове повернення з України - є підсудною Ужгородському міськрайонному суду Закарпатської області.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.12.2014 р. про повернення позовної заяви підлягає до скасування та направлення справи для продовження розгляду згідно чинного законодавства.
Відповідно до ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може скасувати судове рішення і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції у разі порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст.ст. 195-197, 199, ст.204, ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1на задовольнити, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.12.2014 р. про повернення позовної заяви по справі № 308/15625/14-а - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Р.П. Сеник
Судді : Я.С. Попко
Р.Б. Хобор