Справа: № 826/19327/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
12 березня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Троян Н.М., Бужак Н.П.;
за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК» до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування Розпорядження від 08 жовтня 2014 року № 15 в частині, -
У грудні 2014 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування розпорядження в частині. Свої позовні вимоги мотивував тим, що постановляючи оскаржуване розпорядження відповідач не визначив, за якою із вказаних у ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» ознак ТОВ «ВОСТОК» визнаний таким, що за підсумками діяльності у січні-квітні 2014 року займає монопольне (домінуюче) становище на ринку роздрібної торгівлі високооктановими бензинами в територіальних (географічних) межах м.Запоріжжя з прилеглими населеними пунктами на відстані до 10 км. (сіл Сонячне, Балабіно, Бабурка) та не довів факт монопольного (домінуючого) становища на ринку ТОВ «ВОСТОК» та наявності в його діях чи становищі ознак ринкової влади у розумінні пункту 10.3 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 р. №49-р. Вказував, що в оскаржуваному розпорядженні взагалі не міститься будь-яких обґрунтувань правомірності та можливості визнання ТОВ «ВОСТОК» монополістом у відповідності до вказаної Методики, а тому на переконання позивача, оскаржуване розпорядження винесене з грубим порушенням Методики. За вказаних обставин, позивач вважає, що відповідачем прийнято розпорядження без виконання вимог пп. 10.1.6 п. 10.1 розділу 10 Методики, що свідчить, на його думку, про його необґрунтованість та незаконність. Також, в порушення вимог п. 9.2 розділу 9 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку при прийнятті розпорядження наявність бар'єрів для вступу потенційних конкурентів на відповідний ринок за підсумками діяльності у січні-квітні 2014 року на ринку роздрібної торгівлі високооктановими бензинами в територіальних (географічних) межах м.Запоріжжя з прилеглими населеними пунктами на відстані до 10 км. (сіл Сонячне, Балабіно, Бабурка) не досліджувалась і висновок щодо них оскаржуване розпорядження не містить, рівно, як і висновок про наявність пільг чи інших обставин. На переконання позивача, оскаржуване розпорядження про визнання ТОВ «ВОСТОК» разом з ТОВ «Альянс Холдинг», ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп», ПАТ «Укрнафта», ТОВ «ВОГ Рітейл» таким, що займало монопольне (домінуюче) становище за підсумками діяльності у січні-квітні 2014 року на ринку роздрібної торгівлі високооктановими бензинами в територіальних (географічних) межах м.Запоріжжя з прилеглими населеними пунктами на відстані до 10 км (сіл Сонячне, Балабіно, Бабурка) прийняте в порушення вимог ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, а тому, таке розпорядження має бути визнано протиправним та скасоване в частині, що його стосується. Просив суд визнання протиправним та скасування Розпорядження Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відповідач) від 08 жовтня 2014 року №15 в частині визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК» (03110, м.Київ, вул.Солом'янська, 11, код ЄДРПОУ 28812228) таким, що за підсумками діяльності у січні-квітні 2014 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку роздрібної торгівлі високооктановими бензинами в територіальних (географічних) межах м. Запоріжжя з прилеглими населеними пунктами на відстані до 10 км. (сіл Сонячне, Балабіно, Бабурка).
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 січня 2015 року у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, Першим відділом досліджень та розслідувань Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в ході розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції №02/31-14 (з боку ТОВ «Альянс Холдинг») та №02/32-14 (з боку суб'єкта господарювання у складі ТОВ «Золотий екватор» та ТОВ «ВОГ Рітейл») проведено дослідження регіонального ринку роздрібної торгівлі високооктановими бензинами в м.Запоріжжі за підсумками діяльності у 2012 році, 2013 році, січні-квітні 2014 року відповідно до Законів України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист економічної конкуренції», Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 р. № 49-р, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 р. за № 317/6605, Тимчасових методичних рекомендацій щодо визначення основних типів товарних ринків, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 27.01.2004 р. №24-р.
За результатами зазначеного дослідження встановлено, що за підсумками діяльності у січні-квітні 2014 року на ринку роздрібної торгівлі високооктановими бензинами (А-95, А-98 та/або їх аналоги) в територіальних (географічних) межах м. Запоріжжя з прилеглими населеними пунктами на відстані до 10 кілометрів (сіл Сонячне, Балабіно, Бабурка) монопольне (домінуюче) становище займали ТОВ «Альянс Холдинг», ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп», ТОВ «ВОГ Рітейл», ПАТ «Укрнафта», ТОВ «ВОСТОК» з часткою 11%, сукупна частка яких перевищувала 70% та між ними була відсутня конкуренція.
На підставі подання першого відділу досліджень та розслідувань Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.10.2014 р. №02-185-спр щодо дослідження становища суб'єкта господарювання на товарному ринку адміністративною колегією Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято Розпорядження від 08.10.2014 р. №15, яким за підсумками діяльності у січні-квітні 2014 року ТОВ «ВОСТОК» (м.Київ, вул.Солом'янська, 11, код за ЄДРПОУ 24812228) визнано таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку роздрібної торгівлі високооктановими бензинами в територіальних (географічних) межах м. Запоріжжя з прилеглими населеними пунктами на відстані до 10 кілометрів (сіл Сонячне, Балабіно, Бабурка) (далі - Розпорядження №15).
Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про Антимонопольний комітет України» від 26.11.1993 р. №3659-XII, Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 р. №2210-III та іншими нормативно-правовими актами.
Законом №3659-XII визначено, що Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Пунктом одинадцятим частини 1 статті 7 Закону №3659-ХІІ визначено, що в сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
Більш конкретно зазначено у п. 7 ч. 5 ст. 14 Закону №3659-ХІІ, згідно приписів якого, саме адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
Умови, за яких суб'єкт господарювання може бути визнаний таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товарів визначені в ст. 12 Закону №2210-ІІІ.
Як встановлено під час розгляду справи, оскаржуваним розпорядженням адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.10.2014 р. №15 зафіксовано факт того, що ТОВ «ВОСТОК» (м.Київ, вул.Солом'янська, 11, код за ЄДРПОУ 24812228) за підсумками діяльності у січні-квітні 2014 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку роздрібної торгівлі високооктановими бензинами в територіальних (географічних) межах м.Запоріжжя з прилеглими населеними пунктами на відстані до 10 кілометрів (сіл Сонячне, Балабіно, Бабурка).
Згідно з ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Тобто, за змістом наведеної норми Конституції України, судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.
В свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року №6-зп «Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемлюють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи.
Крім того, судовому захисту підлягає також охоронюваний законом інтерес.
У Рішенні від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.
При цьому позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Водночас, за відсутності об'єктивного порушення прав чи законних інтересів особи її вимоги не підлягають задоволенню.
Викладені конституційні норми кореспондуються із нормами п. п. 1, 8 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, судовому захисту в адміністративних судах України підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах, що має місце лише у тому випадку, коли сталися зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто відбулось припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах.
Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Системний аналіз вказаних норм законодавства дає підстави стверджувати, що саме по собі розпорядження про встановлення факту того, що ТОВ «ВОСТОК» у січні-квітні 2014 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку роздрібної торгівлі високооктановими бензинами в територіальних (географічних) межах м.Запоріжжя з прилеглими населеними пунктами на відстані до 10 кілометрів (сіл Сонячне, Балабіно, Бабурка) не порушує права та охоронюваний законом інтерес позивача, оскільки лише фіксує процесуальне становище позивача та не покладає на нього будь-яких обов'язків.
Вирішення питання про прийняття розпорядження про визначення монопольного (домінуючого) становища на ринку належить до виняткової компетенції органів антимонопольного комітету та є способом реалізації покладених на них законодавством владних управлінських функцій у сфері забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Перелік порушень законодавства про захист економічної конкуренції визначено статтею 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції». З вказаної норми вбачається, що лише зловживання монопольним (домінуючим) становищем може потягнути за собою відповідальність. Визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку не є порушенням прав позивача. В оскаржуваному розпорядженні жодні факти щодо зловживання позивачем монопольним (домінуючим) становищем не наведені.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСТОК» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 січня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 17 березня 2015 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено - 13 березня 2015 року.
Головуючий суддя Костюк Л.О.
Судді: Троян Н.М.
Бужак Н.П.