19 лютого 2015 рокусправа № 2а/0470/11841/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.
суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.
за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року у справі № 2а/0470/11841/12 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби про визнання недійсним акту та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Публічне акціонерне товариство "Дніпровський машинобудівний завод" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання недійсним акту перевірки; визнати недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0011841501 від 21 серпня 2012р..
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року та винести нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Позивач наголошує на тому, що відповідачем зроблено неправильний розрахунок і застосовано неправильну ставку штрафних санкцій.
В судове засідання представники сторін не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином. Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що актом камеральної перевірки, що була проведена Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби зафіксовано порушення, а саме:
- суму грошового зобов'язання по земельному податку у розмірі 454954,15 грн., визначену у податкових деклараціях з земельного податку за листопад 2010 року, березень, квітень, травень, вересень 2011 року (наданих до відповідача 27.01.2010р. № 344 та 27.01.2011р. № 976), сплачено підприємством з затримкою понад 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання;
- суму грошового зобов'язання по земельному податку, визначених податковими деклараціями з земельного податку за жовтень, грудень 2009 року, квітень, липень 2010 р., (наданих відповідачу 29.01.2009р. № 413 та 27.01.10р. № 344), сплата якого розстрочена рішеннями Дніпропетровського окружного адміністративного суду про розстрочення (відстрочення ) податкового богу від 28.02.11р. №2а-17494/0; від 30.03.11 № 2а/592/11; від 12.05.12 № 7583/10; від 30.05.11 №1725, наказ ДПА України від 07.12.10 №927, сплачено підприємством в сумі 145263,42 грн. з затримкою понад 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання.
На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.08.2012р. № 0011831501 про застосування до ПАТ „Дніпровський машинобудівний завод" на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України штрафу в сумі 5034,77 грн. за порушення граничних строків сплати суми грошового зобов'язання по земельному податку.
Вважаючи прийняте рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з вимогами про його скасування.
Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з наступного.
Відповідно до статті 14 Закону України "Про плату за землю" платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця, наступного за звітним.
Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статі 5 Закону № 2181 встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.
Відповідно до вимог пунктів 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Відповідно до вимог пунктів 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Наведений обов'язок платника сплатити суму податкового зобов'язання також визначений у пункті 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.
Сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також, санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності є грошовими зобов'язанням платника податків (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). В свою чергу, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання визнається сумою податкового боргу платника податків (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України).
У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, за нормою пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
На виконання рішень суду державною податковою службою було укладено з позивачем договори розстрочення податкового боргу з земельного податку.
Згідно пункту 3.9 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1036 та зареєстрованого в Мін'юсті України 30.12.2010 року за №1431/18726, на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу). Пунктом 4.6 зазначеного Порядку передбачено, що з дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залишились не сплаченими, нараховуються пеня та штраф у розмірах, передбачених Кодексом. Наведений порядок нарахування пені та штрафу по сумам, що залишились не сплаченими по договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу) також було визначено пунктом 4.7 Порядку розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань платників податків, затвердженого наказом ДПА України від 18.09.2001 року №378 та зареєстрованого в Мін'юсті України 29.10.2001 року за №912/6103.
Судом першої інстанції вірно не взято до уваги доводи позивача, оскільки по інших періодах за результатами перевірки встановлені порушення сплати сумм, які раніше не сплачувались, а також, враховуючи суми, по яким постановою суду від 20 квітня 2011р. у справі №2а-7583/10/0470 були встановлені строки розстрочення, всі відповідні слати належним чином позивачем не здійснені.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод" - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року у справі № 2а/0470/11841/12 - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали виготовлено 12.03.2015р..
Головуючий: Н.П. Баранник
Суддя: Н.І. Малиш
Суддя: А.А. Щербак