Справа: № 826/18413/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.
Іменем України
04 березня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Старової Н.Е.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,
при секретарі: Молодець К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» до Державної податкової інспекції в Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві, Управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві, Управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за липень 2010 року та березень 2011 року у розмірі 1424114,00грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.04.2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представники позивача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Представник Управління Держказначейства у м. Києві не з'явився до судового засідання, що не заважає розгляду справи за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю „Слов'янська солевидобувна компанія" є платником податку на загальних підставах, зареєстроване 25.02.1999 року Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією, а також є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100149056 від 14.11.2008 року, ІПН 300986326597. Позивач здійснював господарську діяльність з експортування солі, у зв'язку з чим отримав право на відшкодування сплаченого до бюджету податку на додану вартість.
Відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка, з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад-грудень 2009 року, січень-грудень 2010 року та січень-грудень 2011 року. За результатами перевірки складено акт №1720/15-332/30098637 від 12.07.2012 року.
На підставі акту перевірки винесено два податкових повідомлення-рішення: від 01.08.2012 року №0001241530, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6121766,00 грн., та №0001251530, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 45808,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 986090,00 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.05.2013р. у справі №805/97/13-а позовні вимоги позивача задоволено та вказані податкові повідомлення-рішення визнанно недійсними. Дана постанова залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 року.
Також, відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка, з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад-грудень 2009 року, січень-грудень 2010 року та січень-грудень 2011 р. За результатами перевірки складено акт №4914/15-332/30098637 від 27.11.2012 року.
На підставі акту перевірки винесено два податкових повідомлення-рішення: від 18.12.2012 року №0001371530, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4021724,00 грн., та від 18.12.2012р. №0001381530, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 697077,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 348540,00 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.06.2013р. у справі №805/2852/13-а вищевказані податкові повідомлення-рішення від 18.12.2012 року скасовані. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.08.2013 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 13.06.2013 року залишена без змін,
Не отримавши заявленого бюджетного відшкодування, позивач звернувся за захистом порушених прав до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Суд першої інстанції вірно вказує, що згідно п.п.7.7.4. Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.
Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.
Пунктом 7.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Згідно п.7.7.6. Закону України "Про податок на додану вартість" на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Відповідно до п.200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п.200.7 ст.200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Відповідно до п.200.11 ст.200 ПК України, за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Відповідно до п.200.12 ст.200 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Відповідно до п.200.13 ст.200 ПК України, на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Відповідно до п.200.17 ст.200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.
Аналізуючи вищевказані приписи, колегія суддів приходить до висновку, що повернення коштів повинно бути здійснено з дотриманням ряду умов, визначених чинним законодавством, а в даному випадку, за поданням податкового органу .
Тобто, такі дії здійснюються за поданням відповідного органу ДПІ України, що є його виключною компетенцією як суб'єкта владних повноважень, і суд не вправі підміняти його, стягуючи з УДКС України у м. Києві вказану заборгованість.
Суд першої інстанції вірно вказує, що податковим органом не вчинено дій щодо підготування висновку про бюджетне відшкодування. У той же час, позовні вимоги щодо зобов'язання податкового органу підготувати відповідний висновок позивачем не заявлялись.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тому, що позовні вимоги про стягнення сум ПДВ задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними, тому, що законодавчо встановлений інший механізм відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість, що передбачає підготовку податковим органом належного висновку про підтвердження сум такого відшкодування та подання його до органів казначейської служби.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали та осбтавини справи, вважає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушених прав в розумінні положень КАС України, відповідно, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, на виконання вимог ч.2 ст.72 КАС України, надали до суду належні докази правомірності своїх дій.
Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 16.04.2014 року, та не можуть бути підставою для її скасування.
За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Слов'янська солевидобувна компанія» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.04.2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Старова Н.Е.
Судді: Мєзєнцев Є.І.
Чаку Є.В.