Справа: № 755/28629/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Гончарук В.П. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
26 лютого 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Бєлової Л.В.
Гром Л.М.
За участю секретаря: Стеценко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва на постанову Дніпровського районного суду м.Києва від 24 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, як державному службовцю, з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових потреб та індексації заробітної плати з 29 квітня 2014 року.
Постановою Дніпровського районного суду м.Києва від 24 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Києва з 28 квітня 2014 року та отримує пенсію, відповідно до Закону України «Про державну службу».
26 травня 2014 року ОСОБА_3 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Києва із заявою про перерахунок пенсії державного службовця та включення до розрахунку пенсії матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових потреб, визначених у довідці Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 28 квітня 2014 року № 47900/26-58-05-14.
Листом від 28 травня 2014 року № 256/09/Д-259 відповідач відмовив ОСОБА_3 у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням інших виплат, у зв'язку з відсутністю підстав.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії протиправними, позивач звернулась з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст. 2 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Статтею 33 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
З вищенаведеного слідує, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входить до системи оплати праці державного службовця.
Статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII передбачено види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсії.
Так, згідно ч.1 ст. 66 вищевказаного Закону, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Крім того, статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV визначено виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом, були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Як вбачається з матеріалів справи, 26 травня 2014 року ОСОБА_3 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Києва із заявою про перерахунок пенсії державного службовця та включення до розрахунку пенсії матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових потреб.
Однак, листом від 28 травня 2014 року № 256/09/Д-259 Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Києва відмовило ОСОБА_3 у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових потреб, у зв'язку з відсутністю підстав.
Разом з тим, колегія суддів вказує, що отримувані застрахованою особою суми виплат з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суми виплат з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових потреб, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.
Аналогічна правова позиція була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 04 березня 2014 року у справі № 21-3а14 та у постанові від 16 вересня 2014 року у справі № 21-314а14.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність врахування при перерахунку пенсії позивачу сум матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових потреб з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м.Києва здійснити перерахунок пенсії як державному службовцю, на підставі ст. 37 Закону України «Про державну службу», з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва - залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського районного суду м.Києва від 24 грудня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Гром Л.М.
Повний текст ухвали виготовлено 03.03.2015 року.
.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Гром Л.М.