іменем України
"23" лютого 2015 р.
справа 2а-9246/09/0470
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Головко О.В. Ясенова Т.І.
розглянувши у письмовому провадженні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2010 у справі за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району, в якому просило стягнути адміністративно-господарські санкції у розмірі 22298гр15коп та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 802гр80коп.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2010 в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить постанову суду скасувати та позовні вимоги задовольнити. Посилається на те, що відповідачем не виконаний норматив з працевлаштування 1 інваліда. Не вживались заходи для працевлаштування інваліда, звіти за формою №3-ПН до центру зайнятості не направлялись, потрібної кількості вакансій не заявлялось.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік, середньооблікова кількість штатних працівників відповідача становила 54 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» - 2 особи.
Відповідно до розрахунку суми позову кількість робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідно до 4 % нормативу, осіб 54х0,04=2, працює лише - 1 особа.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не допущено порушень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», встановлено, що відповідачем протягом 2008 року щомісяця до Амур-Нижньодніпровського районного центру зайнятості м.Дніпропетровська направлялись звіти форми №3-ПН про наявність вакансій на робочі місця для інвалідів, тому відсутні підстави для стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу, передбаченого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Колегія суддів вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надати державній службі занятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення», підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до частини 4 статті 20 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів», адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону України «Про зайнятість населення».
Відповідно до частини 1 статті 218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на виконання вимог частини 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не надавалась до центру зайнятості інформація із зазначенням характеру вакансій та їх кількість, не подавались оголошення в засоби масової інформації, та взагалі не наведено доказів, які б дали можливість стверджувати про створення робочих місць для інвалідів.
З урахування матеріалів справи та того факту, що відповідачем не надано суду жодних належних доказів, які б спростовували доводи позовної заяви, колегія суддів вважає, що фактично на підприємстві протягом 2008 року 1 робоче місце не було створено та не були вжиті всі залежні від відповідача заходи для недопущення господарського правопорушення щодо працевлаштування інвалідів, тому підстав для звільнення відповідача від адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» немає.
Сума адміністративно-господарських санкцій складає 22298гр15коп, виходячи з розрахунку: 1204100гр (середня річна заробітна плата штатного працівника) : 54 (середньооблікова кількість штатних працівників особового складу).
Пеня станом на 14.07.2009 року складає 802гр80коп, виходячи з розрахунку (22298,15гр х 0,04%) х90 днів.
Таким чином, позивачем обґрунтовано та у належному розмірі пред'явлено вимоги про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій в сумі 22298гр15коп та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 802гр80коп.
Керуючись пунктом 3 статті 198, статтями 202, 205, 207 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.
Скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2010 та прийняти нову постанову.
Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.
Стягнути з Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 22298 (двадцять дві тисячі двісті дев'яносто вісім) гривень 15 коп.
Стягнути з Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 802 (вісімсот дві) гривні 80 коп.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.В. Суховаров
Суддя: О.В. Головко
Суддя: Т.І. Ясенова