79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"10" березня 2015 р. Справа № 914/3771/14
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Данко Л.С. Орищин Г.В.
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Галімпекс-Склодзеркальний завод", м. Львів № 318/10 від 23.12.2014р.
на рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2014 року
у справі № 914/3771/14
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Іскра", м. Львів,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Галімпекс-Склодзеркальний завод", м. Львів
про стягнення 56513,02 грн.
За участю представників :
від позивача: Луцюк Н.Д.-представник;
від відповідача: не з'явився;
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.
Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 811 ГПК України, учасником судового процесу не заявлено.
Скаржником явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечено, про причини неявки суд не повідомлено. Ухвалою суду від 03.02.2015р. розгляд справи відкладався за клопотанням скаржника та останнього було попереджено судом, що неявка уповноваженого представника в судове зсідання не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи те, що має місце доказ належного повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, клопотання про відкладення розгляду справи від скаржника не надходило, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника скаржника.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.12.2014 р. у справі №914/3771/14 (суддя Бортник О.Ю. ) позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ фірми "Галімпекс-Склодзеркальний завод" на користь ПАТ "Іскра" 45 742,88 грн. основного боргу, 8 573,40 грн. інфляційних, 2 189,22 грн. 3% річних та 1 826,76 грн. судового збору, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
ТОВ фірмою "Галімпекс-Склодзеркальний завод" подано апеляційну скаргу № 318/10 від 23.12.2014 р., в якій просить рішення суду скасувати в частині вартості забракованої продукції на суму 18 250,75 грн. та прийняти нове рішення про стягнення боргу з ТОВ фірми "Галімпекс-Склодзеркальний завод" у сумі 27 492,25 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що у виробничому процесі під час використання куль було виявлено частину бою в упаковках та частину недоброякісної продукції, про що в телефонному режимі було повідомлено постачальника та 16.09.2013р. та 12.12.2013р. направлено позивачу факсом Акт з зазначеною в ньому кількістю втрати скляної кулі (бою та браку).
Скаржник вважає, що оскільки товар був поставлений по накладних, а не договору постачання, неможливо було пред»явити відповідні претензії по якості поставленого товару. Недоліки якості виявились в процесі виробництва ялинкових прикрас.
ПАТ "Іскра" у запереченні на апеляційну скаргу № 1121820юр від 23.02.2015 р. просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду без змін.
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, суд апеляційної інстанції встановив наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем згідно розхідних накладних (а.с.10-13) та довіреностей (а.с.17-18) поставлено відповідачу товар - колба-куля GX57 та GX66 у кількості та за вартістю, вказаною в них на загальну суму 145 742,88 грн.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено факт поставки зазначеного товару відповідачу.
Відповідач за поставлену продукцію розрахувався частково та з порушенням строків, передбачених ч. 1 ст. 692 ЦК України. Здійснення часткових оплат відповідачем підтверджується банківськими виписками на загальну суму 100 000,00грн.(а.с.14-16).
В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем решти суми боргу за поставлений товар в розмірі 45 742,88 грн.
Вищенаведене стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення з відповідача 45 742,88грн. основного боргу. а також нарахованих на суму боргу 8 573,40грн. інфляційних та 2 196,74грн. 3% річних.
Згідно із ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
За змістом ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
В силу ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк(термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно із п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору судом першої інстанції правомірно кваліфіковано як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як зазначалось вище, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача по оплаті вартості поставленого товару в розмірі 45 742,88грн.
Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Враховуючи наведене, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що сторонами у спрощений спосіб укладено договір поставки, відповідно до якого продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму .
Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Посилання скаржника на те, що у виробничому процесі під час використання куль було виявлено частину бою в упаковках та частину недоброякісної продукції, а також на складений комісійно Акт від 16.09.2013р. вих. № 158а/6 про втрати кулі скляної в кількості 58496 шт. та, відповідно, безпідставність вимог позивача в частині вартості забракованої продукції на суму 18 250,75 грн.(а.с.49) судом першої інстанції правомірно не взято до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 6, 16 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю № п-7 від 25.04.1966р. (надалі - Інструкція) прийняття продукції по якості та комплектності здійснюється на складі одержувача при поставці в межах одного міста не пізніше 10 днів. При виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що поступила, тари чи упаковки вимогам стандартів, технічних умов, креслень, зразків (еталонів), договору чи даним, зазначеним на маркуванні чи супровідних документах, які засвідчують якість продукції, одержувач призупиняє подальший прийом продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при її прийомі дефектів. При поставці в межах одного міста виклик представника виробника (відправника) і його явка для участі в перевірці якості і комплектності продукції та складенні акту є обов'язковими.
Отже, прийняття поставленої продукції 12.08.2013р. по якості та комплектності мало бути здійснене протягом 10 днів з моменту поставки та у разі виявлення невідповідності якості подальші поставки продукції мали б бути призупинені.
Як вбачається із матеріалів справи, Акт від 16.09.2013р. про втрати кулі складено поза межами встановлених строків, без участі представника виробника, а поставки аналогічного товару здійснювались і в подальшому - 13.09.2013р., 18.09.2013р. та 06.12.2013р.
Крім цього, в акті про фактичну якість і комплектність одержаної продукції згідно п. 29 Інструкції має бути вказано найменування одержувача продукції та його адреса, номер та дата акту, місце прийому продукції, час початку та закінчення прийому продукції, прізвища та ініціали осіб, які приймали участь в прийомі продукції по якості і в складенні акту, найменування та адреса виробника, дата та номер телефонограми чи телеграми про виклик представника виробника, стан тари і упаковки на момент огляду продукції, кількість некомплектної продукції та інші дані, зазначені у цьому пункті, а також висновок про характер виявлених дефектів в продукції та причина їх виникнення.
Акт від 16.09.2013р. не містить усіх зазначених відомостей.
Враховуючи наведене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що скаржником не дотримано встановленого порядку прийняття продукції по якості та комплектності. Акт, складений без дотримання встановленого порядку не є належним доказом на підтвердження поставки позивачем відповідачу продукції неналежної якості.
Згідно із ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається із позовної заяви позивачем заявлено до стягнення 8 573,40 грн. інфляційних та 2196,74 грн. 3% річних.
Здійснивши перерахунок нарахованої суми інфляційних та 3% річних, судом першої інстанції правомірно встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення 8573,40 грн. інфляційних є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, в частині стягнення 3% річних підлягає задоволенню частково - в сумі 2 189,22 грн., оскільки позивачем не взято до уваги того факту, що день фактичної оплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення трьох відсотків річних
За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
З огляду на викладене, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, колегія суддів дійшла висновків про те, що судом першої інстанції в порядку ст. ст. 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об»єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; суд дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізув відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин судом першої інстанції з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та мотивовано прийнято рішення щодо заявлених позовних вимог.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції. В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували позовні вимоги або свідчили про добровільне погашення боргу.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно віднести на скаржника відповідно до ст.49 ГПК України.
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України
Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:
1.Рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2014 р. у справі №914/3771/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3.Справу направити у Господарський суд Львівської області.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.03.2015р.
Головуючий суддя Галушко Н.А
Суддя Данко Л.С.
Суддя Орищин Г.В.