79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"10" березня 2015 р. Справа № 907/1051/14
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого - судді Галушко Н.А.
суддів Кузь В.Л.
Орищин Г.В.
розглянув апеляційну скаргу Державного підприємства „Перечинське лісове господарство", с.Сімер, Перечинський район б/н 20.01.2015 р.
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.12.2014 р.
у справі № 907/1051/14
за позовом в. о. прокурора Закарпатської області старшого радника юстиції Балити Р.І. в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області, м.Ужгород та в особі Сімерської сільської ради Перечинського району, с. Сімер, Перечинський район
до відповідача Державного підприємства „Перечинське лісове господарство", с.Сімер, Перечинський район
про стягнення 85 164,98грн. збитків завданих навколишньому природному середовищу
За участю представників :
від прокуратури: Макогон Ю. - прокурор;
від позивачів: не з'явилися;
від відповідача: не з»явився;
Права та обов'язки прокурору та скаржнику в судовому засіданні 24.02.2015р. відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено.
Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81-1 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.12.2014р. у справі № 907/1051/14 (суддя Якимчук Л.М.) позов задоволено повністю; стягнуто з Державного підприємства „Перечинське лісове господарство" 85 164,98грн. шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, шляхом їх зарахування одержувачам: 50 відсотків до спеціального фонду місцевого бюджету Сімерської сільської ради, що складає суму 42 582,49грн.; 20 відсотків до Спеціального фонду бюджету Закарпатського обласного бюджету, що складає суму 17 033,00 грн. та 30 відсотків до Державного бюджету України, що складає суму 25 549,49грн. та 1 827,00грн. судового збору в дохід Державного бюджету України.
Рішення суду мотивовано, зокрема, тим, що незабезпечення службовою особою відповідача охорони лісу і є тими незаконними, неправомірними діями які призвели до незаконної рубки лісу, внаслідок чого державі завдано збитків, відтак контролюючим органом правомірно здійснено розрахунок заявленої до стягнення суми збитків на підставі такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 р.
ДП „Перечинське лісове господарство" подано апеляційну скаргу б/н від 20.01.2015 р., в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.12.2014 р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що при прийнятті рішення судом неповно з»ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки незаконне вирубування дерев вчинено невстановленими особами, відносно яких Перечинським РВ УМВС України в Закарпатській області здійснюється кримінальне провадження за ст.246 КК України (Незаконна порубка лісу.) За вказаних обставин немає правових підстав вважати, що відповідач, який є до того є державним підприємством - постійним користувачем лісових ресурсів, має відшкодовувати шкоду, завдану іншими особами. Скаржник вважає, що лісові господарства несуть відповідальність лише у разі вчинення ними самими незаконної рубки. Наявність вироку у кримінальній справі не є доказом причинно-наслідкового зв»язку між діями майстра лісу та розміром завданих збитків. Такий зв»язок має місце у вчиненні незаконної рубки дерев невстановленими особами.
На думку скаржника, позивачами не доведено наявності причинно-наслідкового зв»язку між розміром завданих збитків та діями ДП «Перечинське ЛГ» і його працівника.
Окрім того, скаржник зазначає, що всупереч вимогам Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» в акті Державної екологічної інспекції від 20.05.2014р. не відображені дані про вимірювальні засоби, якими проводились заміри пнів, що не дає можливості встановити відповідність таких засобів вимогам законодавства та викликає сумніви в достовірності даних отриманих при проведенні замірів пнів.
Також скаржник зазначає, що саме працівниками підприємства виявлено і зафіксовано факт незаконної вирубки. Постановою КМУ №665, на підставі якої проведено розрахунок збитків, передбачено обчислення шкоди лише за незаконні, неправомірні дії - вирубування, знищення, пошкодження дерев, чагарників, а не за бездіяльність у вигляді незабезпечення охорони і зберігання дерев, яка має місце у даному випадку.
На думку скаржника, чинним спеціальним законодавством в галузі охорони навколишнього природного середовища не передбачено відповідальності постійних лісокористувачів за неналежне забезпечення охорони лісів так само, як і не передбачена солідарна відповідальність лісових господарств за вчинення незаконних рубок іншими особами.
Заступник прокурора у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін як таке, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та грунтується на фактичних обставинах справи, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін та прокурора в судових засіданнях, суд апеляційної інстанції встановив наступне:
як вбачається із матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією в Закарпатській області 20.05.2014р. проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів ДП „Перечинське лісове господарство" в присутності його представників, про що складено акт перевірки, в якому зафіксовано факт незаконної вирубки дерев на території виділу 33 кварталу 14 Перечинського лісництва вказаного підприємства. Виявлено 13 пнів від незаконно зрубаних дерев, а саме: 12 пнів від породи дуб діаметрами на висоті пня в корі 52,52,54,56,56,58,62,64,64,64,64,74 см та 1 пень від породи ясень, діаметр на висоті пня в корі 60 см (а.с.20-28).
Обміри пнів проведено згідно п.4 примітки до додатку 1 Постанови КМУ від 23.07.2008 №665 „Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", тобто діаметр пня дерева визначався як середнє арифметичне значення між найбільшим та найменшим замірами діаметра.
З урахуванням складеного акту перевірки, відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 „Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" Державною екологічною інспекцією проведено розрахунок розміру збитків, заподіяних державі в результаті незаконної вирубки дерев, який становить 85 164,98 грн.(а.с.29)
Вироком Перечинського районного суду Закарпатської області від 09.07.2014 майстра лісу Андрійчика Й.Й. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 367 Кримінального кодексу України (а.с.16-19).
У вироку зазначено, що Андрійчик Й.Й., займаючи згідно наказу директора Державного підприємства „Перечинське лісове господарство" №53-к від 01.06.2013, посаду майстра лісу 4 обходу Перечинського лісництва ДП „Перечинське лісове господарство" до якого входить квартал №14, та у відповідності до ст. 89 Лісового кодексу України, ч.1 ст. 2 Закону України „Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" та додатку до Положення „Про державну лісову охорону", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 року №976, будучи працівником правоохоронного органу, обіймаючи посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій і адміністративно-господарських обов'язків в установі, що входить до складу державної лісової охорони, та будучи наділеним відповідними повноваженнями по здійсненню охорони лісу, у період з листопада 2013 року по 25 березня 2014 року, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, маючи реальну можливість виконати такі належним чином, у порушення вимог посадової інструкції, ст. ст.90, 91 Лісового кодексу України, п. 4 Положення про державну лісову охорону, не вживав заходів щодо забезпечення охорони лісів від незаконних рубок на території виділу 33 кварталу 14 Перечинського лісництва ДП „Перечинське лісове господарство" щодо попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства внаслідок незаконних рубок, заходи по охороні та захисту лісу від незаконних рубок та затриманні лісопорушників не приймав, протоколи про порушення лісового законодавства не складав, факту самовільної рубки деревини не задокументовував, і цим самим допустив вчинення невстановленими досудовим розслідуванням особами, відносно яких Перечинським РВ (з обслуговування Перечинського та Великоберезнянського районів) УМВС України в Закарпатській області здійснюється кримінальне провадження за ст.246 КК України, упродовж вказаного періоду часу, точний день та час слідством не встановлено, незаконну самовільну порубку дерев у ввіреній йому під охорону території лісу. Внаслідок протиправних діянь Андрійчина Й.Й. невстановленими слідством особами у вказаний період часу здійснено самовільну порубку у виділі 33 кварталу 14 Перечинського лісництва ДП „Перечинське ЛГ" 12 дерев породи дуб та 1 дерева породи ясен, загальною кубомасою 23,84 м. куб., що підтверджено актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів ДП „Перечинське ЛГ" від 20 травня 2014 року, який складений спеціалістами Державної екологічної інспекції у Закарпатській області. Внаслідок службової недбалості Андрійчина Й.Й. охоронюваним законом державним інтересам у сфері охорони, відтворення, сталого і раціонального використання лісових ресурсів завдано істотну шкоду в розмірі 85 164,98 грн.
Згідно з правовою позицією, викладеною в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 10.12.2004 р. № 17 «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» порубка дерев визнається незаконною, якщо вчинена без відповідного дозволу, за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства, до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків, не на призначених ділянках чи понад установлену кількість та ін.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що ДП «Перечинське лісова господарство» є постійним лісокористувачем земельної ділянки кварталу 14 виділу 33 Перечинського лісництва..
З врахуванням наведеного судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що ДП „Перечинське лісове господарство", як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень допустив з вини свого працівника самовільну порубку на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження непризначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок, не запобігав порушенню законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасно не виявив таких порушень і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення.
У відповідності до статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.
Відповідно до частин 3, 4 статті 17 Лісового кодексу України, ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
За приписами статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель.
Як зазначалось вище, земельна ділянки кварталу 14 виділу 33 Перечинського лісництва, в межах якої вчинено правопорушення, знаходиться у користуванні ДП „Перечинське лісове господарство", яке є її постійним лісокористувачем, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Згідно із п.5 ст. 64 (Основні вимоги щодо ведення лісового господарства) зазначеного Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ст. 86 Лісового кодексу України).
Стаття 89 Лісового кодексу України визначає, що охорону і захист лісів на території України здійснює державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління. До таких підприємств належить і відповідач, який є державним підприємством.
Відповідно до ст. 90 Лісового кодексу України, основними завданнями державної охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, тощо.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що працівник ДП "Перечинське лісове господарство" в період з листопада 2013 року по 25 березня 2014р. не забезпечив належного збереження довірених йому матеріальних цінностей, хоча повинен здійснювати державну лісову охорону і збереження лісів, чим допущено їх незаконну рубку, а саме самовільну рубку лісу на земельній ділянці кварталу 14 виділу 33 Перечинського лісництва..
Згідно із п.п.1, 5 ч.2 ст. 105 цього Кодексу відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи: винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Відповідно до ст.107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Таким чином, при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання згаданих обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.
Відповідно до п. 4 "Положення про державну лісову охорону", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 976 від 16.09.2009 року, що кореспондується із ст. 90 Лісового кодексу України, основними завданнями держлісохорони є здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства власниками лісів, всіма лісокористувачами та користувачами мисливських угідь, іншими юридичними і фізичними особами, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів, акта перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 20.05.2014р., розрахунку завданої шкоди заподіяної лісовому господарству самовільною порубкою дерев, проведених на підставі постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 "Про такси обчислення шкоди, заподіяної лісу", вироку Перечинського районного суду Закарпатської області встановив порушення відповідачем вимог законодавства про охорону навколишнього середовища, внаслідок чого державі було заподіяно шкоду в розмірі 85 164,98грн..
Відповідно до Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008, акт перевірки це документ, який є, зокрема, носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання, а відтак, зазначений акт слід розцінювати як належний доказ, в якому зафіксовано факт вчинення правопорушення природоохоронного законодавства.
Доказів оскарження зазначеного акту у встановленому законом порядку матеріали справи не містять, а відтак, на час вирішення спору він є чинним, відомості, зазначені в акті, відповідачем за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані, розмір визначеної в розрахунках шкоди не заперечений, контррозрахунок шкоди не подано. Отже, судом першої інстанції правомірно зроблено висновок, що службова особа відповідача не забезпечила охорону лісу від незаконних порубок.
Таким чином, місцевий суд відповідно до вимог статей 19, 63, 64, 67, 69,105, 107 Лісового кодексу України, статей 16, 20, 42, 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України, правомірно дійшов висновку, що незабезпечення службовою особою відповідача охорони лісу і є тою незаконною, неправомірною дією, яка призвела до незаконної рубки лісу, внаслідок чого державі завдано збитків, відтак контролюючим органом правомірно здійснено розрахунок заявленої до стягнення суми збитків, на підставі такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 р.
Відтак, наведеними обставинами справи, встановленими судом першої інстанції та доказами, наявними в матеріалах справи спростовуються доводи скаржника щодо недослідження судом розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки дерев та відсутності відповідальності відповідача за заподіяну шкоду лісовому господарству.
Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно із ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судова колегія, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого суду, дійшла висновків, що суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, в зв»язку з чим судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду..
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.12.2014р. у справі № 907/1051/14 (суддя Якимчук Л.М.) залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3.Справу направити у господарський суд Закарпатської області.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.03.2015р.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Кузь В.Л.
суддя Орищин Г.В.