11.03.2015 року Справа № 904/8050/14
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Орєшкіної Е.В. (доповідач)
суддів: Пруднікова В.В., Широбокової Л.П.,
секретар судового засідання: Герун Т.О.
представники сторін:
від позивача: Наумович Ю.С., представник, довіреність №б/н від 16.09.2013 року;
від відповідача: Сєдих Ю.М., представник, довіреність №9 від 18.02.2015 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ц-Л Україна" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2014 року у справі №904/8050/14
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ц-Л Україна", м.Львів
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське виробниче підприємство МДС", м.Дніпропетровськ
про стягнення 58 667 грн. 08 коп.
В жовтні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Ц-Л Україна" (надалі - ТОВ "Ц-Л Україна") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське виробниче підприємство МДС" (надалі - ТОВ "ПКВП МДС") на свою корись 58 667 грн. 08 коп. боргу та 1 827 грн. понесених витрат по сплаті судового збору.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2014 року у справі №904/8050/14 (суддя Турчин С.О.) в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням судом норм матеріального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушен-ням умов, визначених змістом зобов'язання(неналежне виконання) (ст.610 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 128 369 грн. 86 коп., що підтверджується видатковими накладними №1341 від 07.06.2011 року, №1472 від 21.06.2011 року, №1671 від 05.08.2011 року.
Позивач посилається на часткову оплату відповідачем отриманого товару, до стягнення ним пред'явлений борг у сумі 58 667 грн. 08 коп.
Відповідач факт отримання товару за вищезазначеними накладними та наявності заборгованості у заявленому розмірі за ними визнає, але вказує, що поставка продукції відбулась на виконання укладеного між сторонами договору ДТ-0000319, посилання на який є у накладних, тобто не є позадоговірною; окрім того, відповідачем заявлено про застосування позовної давності при вирішенні спору.
Відносно договору ДТ-0000319, відповідачем на вимогу Дніпропетровського апеляційного господарського суду (ухвала від 25.02.2015 року) такого договору не подано, які не доведено, що договір поставки №95-09-МДС від 08.05.2009 року, долучений до матеріалів справи, має відношення до спірних взаємовідносин сторін.
Стосовно застосування позовної давності слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або ак-том цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.
При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст.9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України (Інформаційний лист ВГСУ №01-06/928/2012 від 17.07.2012 року).
Суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення виходив з того, що оскільки строк виконання зобов'язання з оплати товару, який виник на підставі видаткових накладних №1341 від 07.06.2011 року, №1472 від 21.06.2011 року, №1671 від 05.08.2011 року, сплив 07.06.2014 року, 21.06.2014 року, 05.08.2014 року (відповідно), то позивач звернувся з вимогами до відповідача про стягнення боргу з пропущенням позовної давності, з огляду на що позивачу в позові було відмовлено.
Проте, в правовідносинах між сторонами відбулося переривання перебігу строку позовної давності. Відповідно до положень ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання і нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Відповідно до п.4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарським спорів» правила переривання перебігу позовної давності (ст. 264 Цивільного кодексу України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч.1 ст. 264 Цивільного кодексу України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій, підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі щодо якої виник спір.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем частково здійснена оплата отриманого товару, окрім того сторонами підписаний акт звірки взаєморозрахунків від 23.10.2012 року, оригінал якого був оглянутий судом в судовому засіданні, яким відповідачем визнано існування, в тому числі, спірного боргу. В такому випадку строк позовної давності було перервано, він розпочався 24.10.2012року та закінчився 24.10.2015 року, позов пред'явлено позивачем до місцевого господарського суду 08.10.2014 року, провадження у даній справі порушено судом 15.10.2014 року. Відтак позивач звернувся за захистом порушеного права в межах строків позовної давності, внаслідок чого колегія суддів вимоги позивача вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст.99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ц-Л Україна" задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2014 року у справі №904/8050/14 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське виробниче підприємство МДС" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ц-Л Україна" 58 667 грн. 08 коп. боргу, 1 827 грн. судового збору за подання позову до господарського суду, 913 грн. 50 коп. судового збору за перегляд судового рішення апеляційною інстанцією.
Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати наказ відповідно до ст.116, 117 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя В.В. Прудніков
Суддя Л.П.Широбокова
(Повний текст постанови складено 12.03.2015 року)