"11" березня 2015 р.Справа № 921/1489/14-г/8
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гирили І.М.
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Барвінок", вул. Городоцька, 359, м. Львів, 79040
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46022
про стягнення заборгованості за договором оренди в загальній сумі 58 362 грн 78 коп.
За участі представників:
позивача: не прибув
відповідача: не прибув
За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
В судовому засіданні 11.02.2015 р. представнику позивача роз'яснювались процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Барвінок", м. Львів, надалі - позивач, звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Тернопіль, надалі - відповідач, про стягнення заборгованості в загальній сумі 58 362 грн 78 коп., з яких: 50 533 грн 33 коп - заборгованість по сплаті орендних платежів, 2 014 грн 46 коп. - пеня, 240 грн 48коп. - 3% річних, 1 574 грн 51 коп. - інфляційні нарахування та 4 000 грн - штраф за безпідставне розірвання договору.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором оренди №М-34-39-42-43 від 01.07.2014 р., зокрема в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів, внаслідок чого, за період з 01.07.2014 р. по 15.11.2014 р., заборгованість останнього становить 50 533 грн 33 коп., на яку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства нараховано та заявлено до стягнення зазначені вище суми пені, 3% річних та інфляційних нарахувань. Окрім того, позивач заявляє до стягнення 4 000 грн штрафу за безпідставне розірвання відповідачем Договору.
В підтвердження наведеного до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: Договору оренди №М-34-39-42-43 від 01.07.2014 р. та додатків №№1-4 до нього, актів приймання-передачі об'єктів від 01.07.25014 р., а також інших документів.
Розгляд справи, призначений вперше ухвалою суду від 26.12.2014 р. на 14:15 год. 26.01.2015 р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено на 12:00 год. 11.02.2015 р. та, відповідно, на 11:45 год. 11.03.2015р., з викладених у відповідних ухвалах суду підстав.
Строк вирішення спору було продовжено до 14.03.2015 р., в передбаченому ч. 3 ст. 69 ГПК України порядку, про що судом винесено відповідну ухвалу від 11.02.2015 р.
В судовому засіданні 11.02.2015 р. повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з викладених у позовній заяві підстав. На розгляд справи 11.03.2015 р. не прибув. Однак, звернувся до суду із письмовим клопотанням б/н від 02.03.2015 (отримано та зареєстровано канцелярією суду 05.03.2015 р. за вх. № 7533) про розгляд справи без його участі за наявними у справі документами.
Відповідач в судове засідання 11.03.2015 р. не прибув, причин неприбуття не повідомив, витребовуваних судом документів не надав, хоча про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України.
Поряд із цим, ухвала суду про порушення провадження у справі від 26.12.2014 року, надіслана судом на адресу відповідача, вказану позивачем у позовній заяві: 46002, м. Тернопіль, АДРЕСА_1, повернулась із відміткою пошти "по закінченню терміну зберігання".
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (правова позиція викладена у п.п.3.9.1 п.3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., із змінами та доповненнями).
У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
З долученого позивачем до матеріалів справи Витягу з ЄДРЮО ФОП за №18923000 вбачається, що ОСОБА_2, зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: 46022, Тернопільська область, м. Тернопіль, АДРЕСА_1. Дана адреса вказана і відповідачем у договорі оренди, і позивачем у позовній заяві.
Ухвали суду надсилались відповідачу за адресою: 46022, м. Тернопіль, АДРЕСА_1.
Враховуючи викладене вище, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.
Таким чином, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, зважаючи на те, що визначений ст. 69 ГПК України, з врахуванням ухвали суду від 11.02.2015 р., строк вирішення даного господарського спору закінчується 14.03.2015 р., справа розглядається без участі представників сторін, за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні 11.02.2015 р. доводи та пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, дослідивши норми чинного законодавства, судом встановлено наступне:
01 липня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Барвінок", як Орендодавцем, з однієї сторони, та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, як Орендарем, з другої сторони, було укладено Договір оренди № М-34-39-42-43 (далі - Договір), згідно умов якого Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення, площа, адреса, розмір орендної плати відображено в Додатку №1 до цього Договору (надалі - "Об'єкт"). Разом з об'єктом оренди Орендарю в користування надається обладнання згідно переліку, який наведений в Додатку №2 до цього Договору. Площа об'єкту виділена на плані червоним кольором. План розташування об'єкту відображено в Додатку №5 до цього договору. Метою оренди є використання Орендарем Об'єкту для відкриття магазину продовольчих товарів (м'ясо, кури та субпродукти). Орендар не вправі самостійно змінювати призначення Об'єкта без письмової згоди Орендодавця. (п.п. 1.1 р.1, п. п. 2.1-2.2 р. 2 Договору).
01.07.2014 р. між сторонами у справі було підписано Додатки №1 та №2 до Договору оренди №М-34-39-42-43, якими, відповідно, визначено адреси, площі об'єктів оренди, розмір орендної плати та перелік переданого Орендарю в користування обладнання для використання Об'єктів оренди.
Р. 3 Договору сторони передбачили, що Об'єкт передається Орендодавцем і приймається Орендарем в термін, вказаний в Додатку №1 до цього договору. Передача Об'єкта здійснюється уповноваженими представниками Сторін за відповідним актом приймання-передачі, який є доказом фактичної передачі Об'єкта Орендодавцю. Орендар користується Об'єктом протягом строку дії даного Договору. Вступ Орендаря в користування і відповідно момент виникнення у Орендодавця права нарахування та отримання орендної плати за таке користування, починається з дня підписання Сторонами акту приймання-передачі Об'єкта в оренду або терміну, в який Орендар зобов'язаний був прийняти Об'єкт, в залежності від того, який момент настане раніше.
П.п. 5.1, 5.2 р. 5 Договору сторони передбачили, що розмір орендної плати за використання Об'єкта встановлений за домовленістю Сторін і відображений в Додатку №1 до цього договору (за один календарний місяць). Орендна плата включає оплату за користування Об'єктом, обладнання та комунальні послуги. У випадку збільшення вартості комунальних послуг на вимогу Орендодавця підлягає перегляду. Орендна плата за використання Об'єкта нараховується та сплачується Орендарем щомісячно шляхом внесення належної до оплати суми на банківський рахунок Орендодавця, або за згодою Орендодавця іншим способом, не забороненим законодавством до 20 (двадцятого) числа місяця, за який проводиться оплата.
Додатком №1 до Договору сторони визначили розмір орендної плати, а саме 16 000 грн 00 коп. за 1 (один) місяць.
Згідно пп. 6.2.1.1, 6.2.2.10 п. 6.2 р. 6 Договору, Орендар зобов'язався передати Об'єкт Орендареві на умовах, визначених цим Договором. Орендар зобов'язався своєчасно вносити плату за використання, утримання та обслуговування наданого йому Об'єкту, компенсувати витрати Орендодавця за послуги, що надаються Орендареві не на умовах даного Договору.
Договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2014 року (п.4.1. р.4 Договору).
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди).
Відповідно до ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. При цьому п.6 зазначеної норми визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Ст. 759 ЦК України визначає зміст зобов'язань з оренди, зокрема, згідно вказаної норми, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Факт передачі позивачем та прийняття відповідачем нежитлових приміщень (Об'єкту) підтверджено долученими до матеріалів справи Актами приймання-передачі від 01.07.2014 р., з яких вбачається, що 01.07.2014 р. на виконання умов Договору, Орендодавцем передано, а Орендарем прийнято у тимчасове платне користування нежитлові приміщення, а саме:
- приміщення загальною площею 9,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2;
- приміщення загальною площею 7,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3
- приміщення загальною площею 7,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4
- приміщення загальною площею 33,8 кв.м та 90,56 кв.м (підвал), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5
Разом із вказаними приміщеннями Орендодавець передав Орендарю обладнання, зазначене в Додатку №2 до Договору.
Ст. 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Як вже зазначалось вище, відповідно до п. 5.2 р. 5, п. 6.2.2.10 р.6 Договору, Орендар зобов'язався своєчасно (до 20 (двадцятого) числа місяця, за який проводиться оплата) вносити плату за використання, утримання та обслуговування наданого йому Об'єкту, компенсувати витрати Орендодавця за послуги, що надаються Орендареві не на умовах даного Договору.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Однак відповідач, взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного та в повному обсязі внесення орендної плати виконував неналежним чином. Зокрема, як зазначає позивач, за період користування об'єктом оренди (з 01.07.2014 р. по 15.11.2014 р. (включно)) загальний розмір орендної плати становив 72 533 грн 33 коп.; відповідачем здійснено платежі частково, на суму 22 000 грн, (29.07.2014р. - 8000,00 грн ; 01.09.2014р. - 8000,00 грн; 10.10.2014 р. - 4 000 грн; та 20.102014р. - 2 000 грн). Таким чином, станом на день звернення до суду заборгованість останнього по орендній платі за вказаний вище період становить 50 533,33 грн., яку позивач і просить стягнути в судовому порядку.
Відповідач в судове засідання не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача як і не надав суду доказів добровільної сплати боргу.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Барвінок" щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 50 533,33 грн заборгованості по орендній платі згідно Договору оренди№М-34-39-42-43, за період з 01.07.2014 р. до 16.11.2014 року включно, є правомірними та такими, що підлягають до задоволення.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу приписів ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
На підставі даної статті, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 240 грн 48 коп. 3% річних за період з 21.07.2014 р. по 15.11.2014 р. та 1 574 грн 51 коп. - індексу інфляції, за період липень - жовтень місяць 2014 р.
Судом розглянуто наданий позивачем 3 % річних та за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга" проведено перерахунок заявленої до стягнення суми, згідно якого правомірною є нарахування останньої в сумі 242,47 грн. Разом з тим, враховуючи диспозитивність судового процесу, а також те, що суд позбавлений права вийти за межі позовних вимог, до стягнення підлягає сума 3% річних визначена позивачем - 240 грн 48 коп.
Поряд із цим, згідно проведеного судом перерахунку заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань, правомірним є нарахування останніх в сумі 1 200 грн. Позов в частині стягнення 374,51 грн інфляційних нарахувань є безпідставним, а вимоги в даній частині такими, що задоволенню не підлягають (проведений судом розрахунок знаходиться в матеріалах справи).
Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
В силу ст. ст. 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Разом з тим, ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
П. 8.1. р. 8 Договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати грошових сум за даним Договором, Орендар зобов'язаний сплатити Орендареві за кожен день прострочення платежу пеню, в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу.
З огляду на наведене, позивачем нараховано та заявлено до стягнення, за період з 01.07.2014р. по 15.11.2014р., пеню в розмірі 2 014,46 грн,.
Судом розглянуто наданий позивачем розрахунок штрафної санкції та за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга" проведено перерахунок заявлених до стягнення сум в межах визначеного позивачем періоду. Згідно проведеного судом перерахунку заявленої до стягнення суми пені, правомірною є нарахування останньої в сумі 2 030,91 грн. Разом з тим, враховуючи диспозитивність судового процесу, а також те, що суд позбавлений права вийти за межі позовних вимог, до стягнення підлягає сума пені, визначена позивачем - 2 014 грн 46 коп. (проведений судом розрахунок знаходиться в матеріалах справи).
Окрім того, п. 8.2 Договору сторони передбачили, що у випадку безпідставного розірвання Договору, винна Сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі, що визначається як добуток 25% місячної орендної плати, помножений на кількість календарних місяців, що залишились до моменту припинення дії Договору.
На підставі даного пункту Договору, враховуючи факт безпідставного припинення Орендарем з 16.11.2014 р. діяльності в Об'єктах оренди, позивачем, з врахуванням передбаченого умовами договору терміну його дії (до 31.12.2014 р.) та встановленого розміру місячної орендної плати (16 000 грн), нараховано та заявлено до стягнення штраф в розмірі 4 000 грн.
В силу приписів ст. ст. 626, 629, 11 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Господарський договір є окремим видом договорів в цілому та однією із підстав виникнення господарських прав та обов'язків.
Згідно ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Як зазначено в ч.ч. 1 та 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Поряд із цим, ч. 3 ст. 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Умовами укладеного Договору сторони погодили можливість його дострокового розірвання: за взаємною згодою, що оформляється відповідним окремим двостороннім письмовим документом; на вимогу Орендодавця шляхом направлення письмового повідомлення Орендарю; в односторонньому порядку будь-якою із Сторін шляхом відмови від нього у випадку, якщо протилежна Сторона систематично не виконує свої зобов'язання за ним; за умови попередження про це іншої сторони за 2 місяці до запланованої дати повернення приміщень (пп. 4.2.1, 4.2.4 п. 4.2 п.п. 4.3-4.4 р. 4 Договору).
Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
Оскільки в матеріалах справи відсутні та, відповідно, позивачем не надані докази розірвання відповідачем Договору оренди в порядку передбаченому чинним законодавством та умовами укладеного Договору, ухвалою від 26.01.2015 р., з метою забезпечення всебічного та об'єктивного розгляду спору та встановлення дійсних обставин справи, суд зобов'язував позивача надати додаткове письмове обґрунтування, з посиланням на норми чинного законодавства, підстав нарахування та заявлення до стягнення штрафу.
Згідно наданих позивачем письмових пояснень б/н б/д (вх. №5908 від 11.02.2015 р.), підтриманих його повноважним представником в судовому засіданні 11.02.2015 р., правомірність вимоги про стягнення штрафу обґрунтована залишенням відповідачем Об'єктів оренди без попередження Орендодавця, тоді як пошук нового Орендаря є тривалим процесом, протягом якого орендовані приміщення простоюють і Орендодавець втрачає свої доходи; залишенням продукції в обладнанні Орендодавця, що спричинило додаткові витрати позивача на електроенергію, необхідну для живлення морозильних камер та в подальшому витрат на утилізацію продукції.
На думку суду, наведені позивачем обставини не є належними доказами розірвання Договору оренди відповідачем, з настанням яких у позивача виникло право на застосування положень п. 8.2 Договору та нарахування штрафу, а отже позов в частині стягнення 4 000 грн штрафу є безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення.
У відповідності до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 690,06 грн відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 77, 82-85, 115-117 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46022, ідентифікаційний НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Барвінок", вул. Городоцька, 359, м. Львів, 79040, код ЄДРПОУ 35621418:
- 50 533 грн 33 коп. основного боргу;
- 2 014 грн 46 коп. - пені;
- 240 грн 48 коп. - 3% річних;
- 1 200 грн - інфляційних нарахувань;
- 1 690 грн 06 коп. в повернення сплаченого позивачем судового збору.
3. В задоволенні решта частини позову - відмовити.
4. Наказ видати стягувачу після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).
6. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття, через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 11.03.2015 р.
Суддя І.М. Гирила