10 березня 2015 року Справа № 915/2077/14
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль С.М.,
при секретарі Сьяновій О.С.,
за участю представників сторін:
від позивача: представник не з'явився;
від відповідача-1: Яськов В.В., начальник (наказ № 02-18/1 від 02.09.2009 року)
від відповідача-2: представник не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/2077/14
За позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1,54058,
до відповідача-1 : Миколаївської міської державної лікарні ветеринарної медицини, вул. Скороходова, 192, м.Миколаїв, 54034,
до відповідача-3: Миколаївської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини, вул. Луначарського,2а, м. Миколаїв, 54003,
За участю прокурора Миколаївської області, 54030, м.Миколаїв, Бузький бульвар,15,
про: стягнення вартості фактично наданих послуг та інших витрат в якості відшкодування позадоговірної шкоди,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до господарського суду з позовом до Миколаївської міської державної лікарні ветеринарної медицини, Миколаївської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини про стягнення вартості фактично наданих послуг та інших витрат в якості відшкодування позадоговірної шкоди у розмірі 70175,61 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що на підставі п.1.35 Правил торгівлі на ринках м. Миколаєва, затверджених рішенням Миколаївської міської ради від 07.07.2011 року за №7/15, ст. ст. 509, 526, 796 Цивільного кодексу України, Миколаївською міською державною лікарнею ветеринарної медицини фактично використано комунальні послуги на опалення, електроенергію, водопостачання та прибирання території за період з 2011 року - 2014 роки у розмірі 70175,61 грн., у зв'язку з чим остання підлягає сплаті.
Відповідач-1 позов заперечив, посилаючись на те, що Миколаївська міська державна лікарня ветеринарної медицини фінансується за рахунок загального та спеціального фондів Державного бюджету, є неприбутковою установою та її кошторисом не передбачено витрати на оренду приміщення і відшкодування комунальних послуг між ММДЛВМ та ФОП ОСОБА_2, відсутні юридичні зобов'язання по сплаті зазначених витрат. Водночас, з договору №36 від 01.05.2011р. укладеного між ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Штрассе» та ФОП ОСОБА_4 вбачається, що відшкодування комунальних послуг за користування лабораторією відповідача приміщеннями покладались саме на сторони договору у рівних частинах. Це свідчить про відсутність домовленості між відповідачем та первісним кредитором (ФОП ОСОБА_3), щодо необхідності оплати спожитих комунальних послуг саме відповідачем, а їх сплату іншими особами.
Відповідачем-2 позов не визнано, зазначаючи, що Миколаївська регіональна державна лабораторія ветеринарної медицини фінансується за рахунок загального та спеціального фондів Державного бюджету, є неприбутковою установою та її кошторисом не передбачено витрати на оренду приміщення.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі; відповідачі, прокурор позов не визнали, просили відмовити у задоволенні позову.
В обгрунтування заявленої позовної вимоги щодо стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 вартості фактично наданих послуг та інших витрат в якості відшкодування позадоговірної шкоди у розмірі 70175,61 грн. позивач вказує на те, що відповідно до п.1.35 Правил торгівлі на ринках м. Миколаєва, затвердженими рішенням Миколаївської міської ради від 07.07.2011 року за №7/15 визначено, що адміністрація ринку зобов'язана надати в користування лабораторіям ветеринарно-санітарної експертизи пристосовані службові приміщення на умовах оренди, з обов'язковою сплатою спожитої електроенергії, водопостачання, водовідведення стоків та інших послуг.
Отже, вказані послуги, що фактично споживаються відповідачами, є комунальними послугами, які в свою чергу є результатом господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреб у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням та електропостачанням, опаленням, утримання будинку, послуг зв'язку, охорони та пожежного забезпечення, витрат на відшкодування орендної плати за землю, а також вивезенням побутових відходів у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Проте, відповідачі, користуючись вказаними послугами та майном, безпідставно не відшкодовують відповідні витрати пропорційно займаної площі фактично займаного нежитлового приміщення позивача.
18.11.2014 року позивачем було направлено відповідачу-1 відповідну заяву вих. №24 про сплату в добровільному порядку заборгованості по сплаті платежів з використання спожитої електроенергії, водопостачання, водовідведення, вивіз сміття, послуги зв'язку у розмірі 63 429,48 грн.
18.11.2014 року позивачем було направлено відповідачу-1 відповідну заяву вих. №24, яка була зареєстрована у відповідача-1 за вх. № 215. Відповідно до вказаної заяви позивач пропонував відповідачу-1 два договори про відшкодування експлуатаційних витрат для підписання. Протягом визначеного строку відповідний екземпляр договору для позивача не було підписано та не було повернуто останній.
18.11.2014 року позивачем було направлено відповідачу-1 відповідну вимогу вих. № 21, яка була зареєстрована у відповідача-1 за вх. №216. Відповідно до вказаної вимоги позивач пропонував відповідачу-1 добровільно сплати заборгованість по вказаним витратам за період з 01.11.2011 року по 30.11.2013 року в розмірі 48 340,86 грн. На момент звернення з даним позовом сума витрати не сплачена, хоча строк виконання вказаного обов'язку Відповідачу-1 було визначено в порядку в п.2 ст.530 ЦК України.
18.11.2014 року позивач направив на адресу відповідачу-2 відповідну заяву вих. №23, яка була зареєстрована у відповідача-2 від 18.11.14 р. Відповідно до вказаної заяви позивач направив відповідачу-2 для підписання два договори оренди нежитлових приміщень, в тому числі урегулювання спірних питань щодо відшкодування експлуатаційних витрат. Протягом визначеного строку відповідний екземпляр договору для позивача не було підписано та не було повернуто останній.
18.11.2014 року позивач направив відповідачу-2 відповідну вимогу вих. №22, яка була зареєстрована у відповідача-2 від 18.11.2014р. Відповідно до вказаної вимоги позивач пропонував відповідачу-2 добровільно сплати заборгованість по вказаним витратам за період з 01.12.2013 року по 30.10.2014 року в розмірі 21 834,75 грн. На момент звернення з даним позов сума витрат не сплачена, хоча строк виконання вказаного обов'язку відповідачу-2 було визнане в порядку п.2 ст.530 ЦК України.
Таким чином, за розрахунком позивача, за період з 01.01.11 р. по 30.10.2014 року у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 70175,61 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на ст.1 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", ст. 796, ст. 509, ст. 526 Цивільного кодексу України.
Відповідач, третя особа та прокурор у відзиві на позовну заяву та у судовому засіданні проти позову заперечували в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд дійшов до такого висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу на праві власності належать нежитлові приміщення площею 79,8 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Миколаїв, АДРЕСА_2
Судом встановлено, що вказана адміністративно-торгова будівля належала на праві власності ФОП ОСОБА_3 та перейшла у власність ОСОБА_2, як спадщина за заповітом згідно із свідоцтвом про право спадщини від 20.07.2012 р.
При цьому, в даній адміністративно-торговій будівлі знаходиться лабораторія ветеринарно-санітарної експертизи Миколаївської міської державної лікарні ветеринарної медицини, яка використовує приміщення площею 79,8 кв.м, що не заперечується сторонами справи.
Крім того, 06.07.2011 р. між ФОП ОСОБА_3 (первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_2 (новий кредитор) укладений договір відступлення права вимоги щодо сплати необхідних витрат (по забезпеченню холодною та гарячою водою, водовідведення, газо- та електропостачання, опалення, утримання будинку, послуг зв'язку, охорони та пожежного забезпечення, на відшкодування плати за землю, вивезення побутових відходів та інших), що випливають із фактичного використання нежитлових приміщень площею 79,8 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 для розміщення лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи.
09 січня 2014 р. аналогічний договір укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю "Штрассе" та ФОП ОСОБА_2
Предметом спору по справі №915/2077/14 є вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості за комунальними послугами за період з 01.11.2011 року - 30.11.2013 року у розмірі 48340,86 грн., за період з 01.12.2013 року-30.10.2014 року у розмірі 21834,75 грн.
У підтвердження зазначеного розрахунку, ФОП ОСОБА_2 надані договори з відповідними службами та організаціями, що надають комунальні послуги, послуги зв'язку, та охорони.
Разом з тим, договору оренди, користування приміщеннями, які належать позивачу, матеріали справи не містять. Відсутні й документи, що підтверджують укладання договору між сторонами щодо відшкодування комунальних послуг.
Відповідно до ч. 2-5 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Відповідно до п. 1, 5 ч. 3 ст. 20 та п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту ст.ст. 11, 509 ЦК України та ч. 1 ст. 19, п. 1, 5 ч. 3 ст. 20, п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між сторонами по справі повинні ґрунтуватися на договорі про надання житлово-комунальних послуг, укладеному на основі типового договору, а обов'язку споживача (відповідача) оплачувати вартість житлово-комунальних послуг має передувати виконання позивачем обов'язку підготувати договір на надання житлово-комунальних послуг (про відшкодування вартості наданих комунальних послуг) та надати його на підписання споживачу.
Водночас, з договору № 36 від 01.05.2011 р., укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4, відшкодування комунальних послуг за користування лабораторією відповідача зазначеними вище приміщеннями покладалось саме на сторони даного договору у рівних частках. Це свідчить про відсутність домовленості між відповідачем та первісним кредитором (ФОП ОСОБА_3) щодо необхідності оплати спожитих комунальних послуг саме відповідачем, а їх сплату іншими особами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Враховуючи, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами заявлену в позовній заяві вимогу щодо стягнення заборгованості з Миколаївської міської державної лікарні ветеринарної медицини та Миколаївської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини, що є шкодою для позивача, завданої внаслідок безпідставного та безоплатного споживання комунальних та інших послуг, то, за таких обставин, в позові слід відмовити, оскільки між Миколаївською міською державною лікарнею ветеринарної медицини та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Миколаївською регіональною державною лабораторією ветеринарної медицини відсутні договірні зобов'язання із сплати коштів за користування комунальними послугами, а цивільні права та обов'язки між позивачем та відповідачами виникли на підставі актів діючого законодавства, а саме: Закону України "Про ветеринарну медицину", Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів", Положення про державну лабораторію ветеринарно-санітарної експертизи на ринку, затвердженого наказом державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 15.04.2002 р. за №16.
Керуючись ст.ст.33, 34, 44, 49, 82-1, 84, 85 ГПК України, господарський суд,-
1. В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя С.М. Коваль
Повний текст рішення складено 13.03.2015р.