Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"03" березня 2015 р. Справа № 911/4975/14
Розглянувши матеріали справи за позовом Військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод»;
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс»;
про стягнення 23 645,52 грн.
Суддя Т.П. Карпечкін
В засіданні приймали участь:
від прокуратури: не з'явився;
від позивача: Лозовий Д.А. (довіреність № 1333 від 28.11.2014 року)
від відповідача: Шуманська О.Г. (довіреність б/н від 05.01.2015 року)
обставини справи:
В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» про стягнення 23 645,52 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.11.2014 року порушено провадження у справі № 911/5034/14 та призначено до розгляду на 23.12.2014 року.
22.12.2014 року до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 22.12.2014 року про припинення провадження у справі, в якому останній зазначає про зарахуванням зустрічних вимог за спірним договором, у зв'язку з чим, як стверджує відповідач, станом на момент розгляду справи відсутній предмет спору.
В судове засідання, яке відбулось 23.11.2014 року, прокурор не з'явився, сторони та прокурор вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 24.11.2014 року не виконали. Розгляд справи відкладався до 20.01.2015 року.
В судове засідання, яке відбулось 20.01.2015 року прокурор не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 24.11.2014 року не виконав. Розгляд справи відкладався до 02.02.2015 року. Також, ухвалою від 20.01.2015 року продовжено строк розгляду справи.
В судовому засіданні, яке відбулось 02.02.2015 року, було оголошено перерву в розгляді справи на 04.02.2015 року.
В судове засідання, яке відбулось 04.02.2015 року, представник відповідача не з'явився. 04.02.2015 року до Господарського суду Київської області надійшло клопотання від представника відповідача про відкладення розгляду справи. У зв'язку з чим, розгляд справи відкладався до 02.03.2015 року.
В судовому засіданні 02.03.2015 року оголошувалась перерва в розгляді справи до 03.03.2015 року.
В судовому засіданні 03.03.2015 позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на задоволенні позову, відповідач проти позову заперечував посилаючись на припинення зобов'язань перед позивачем у зв'язку з зарахуванням зустрічних вимог.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, суд
встановив:
Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, прокурорською перевіркою, проведеною в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів, встановлено, що в м.Миколаєві дислокується Державне підприємство «Миколаївський бронетанковий завод», яке засновано на державній власності та основним видом діяльності якого є виконання оборонного замовлення з ремонту озброєння та військової техніки.
02.11.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» (Замовник, відповідач) та Державним підприємством «Миколаївський бронетанковий завод» (Підрядник, позивач) був укладений Договір підряду № 143 (надалі - Договір).
Відповідно до п.1.1 вказаного Договору Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати роботи з розбирання 6-ох одиниць броньованої лісної техніки.
Відповідно до п.1.2 Договору Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.
Як вбачається з підписаного сторонами Акту здачі-приймання робіт № 2024 від 07.12.2012 року за грудень 2012 року, позивач виконав для відповідача роботи за Договором на суму 23645,52 грн. Факт виконання позивачем зазначених в позові робіт відповідачем не заперечено та не спростовано.
Складанням та підписанням Акту здачі-приймання робіт № 2024 від 07.12.2012 року і Договору підряду № 143 від 02.11.2012 року, сторони засвідчили, що Державним підприємством «Миколаївський бронетанковий завод» послуги надані в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають, а також було погоджено вартість робіт в розмірі 23 645,52 грн.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що оплата робіт здійснюється після їх прийняття.
Однак, станом на 01.11.2014 року Замовник у встановлений Договором строк за виконані Підрядником роботи не розрахувався.
Також, позивач надав докази звернення до відповідача з претензією від 24.10.2014 року № 1127 про оплату робіт за Договором.
Не заперечуючи факту виконання наведених в позові робіт, відповідач заявив клопотання, в якому зазначив, що між ним та позивачем існували взаємовідносини по іншим договорам, в тому числі і з яких виникають зустрічні зобов'язання позивача. Відповідач стверджує, що не заперечується позивачем, що 19.11.2014 року було направлено на адресу ДП «Миколаївський бронетанковий завод» заяву про припинення зобов'язання зарахуванням. Зокрема, в погашення спірної заборгованості за Договором № 143 від 02.11.2012 року (та за іншими договорами), відповідач виявив намір провести зарахування зустрічних однорідних вимог, які виникли до позивача за Договором № 55 від 14.08.2012 року (в сумі 110580,00 грн.) і за наслідками відповідного зарахування припинено зобов'язання відповідача перед позивачем в повному обсязі, навпаки заборгованість позивач перед відповідачем залишилась в сумі 63764,40 грн.
Таким чином, відповідач стверджує, що заборгованість ТОВ «НВК «Техімпекс» перед ДП «Миколаївський бронетанковий завод» відсутня у зв'язку з припиненням зобов'язання на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Статтею 602 Цивільного кодексу України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог, зокрема, у випадках, встановлених договором або законом.
Як визначено п. 4.8 Договору, залік зустрічних однорідних вимог можливий лише за взаємною згодою сторін.
Таким чином, враховуючи зміст п. 4.8 Договору та норму ст. 602 Цивільного кодексу України для заліку зустрічних однорідних вимог за Договором, необхідна взаємна згода сторін.
В підтвердження надання позивачем згоди на зарахування зустрічних вимог, відповідач надав суду Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 20.01.2015 року, з якого вбачається, що згідно даних бухгалтерського обліку враховуючи заяву про припинення зобов'язання зарахуванням, заборгованість позивача перед відповідачем складає 63764,41 грн.
Однак, відповідний Акт звірки не засвідчує факту досягнення сторонами домовленості про зарахування зустрічних вимог, оскільки підписаний зі сторони позивача головним бухгалтером, відтак спроможний засвідчувати лише стан розрахунків між сторонами. Належних доказів надання згоди чи прийняття уповноваженою особою позивача рішення про проведення заліку зустрічних вимог суду не надано. Крім того, як Акт звірки, так і супровідний про його надіслання відповідачу (від 06.02.2015 року № 299) підписані зі сторони позивача особами без надання доказів їх повноважень.
Крім того, Акт звіряння розрахунків не є первинним бухгалтерським документом, не породжує жодних правових наслідків в розумінні ст. 654 Цивільного кодексу України.
В ході розгляду спору позивач заперечував надання згоди на проведення заліку зустрічних вимог і з огляду на умови п. 4.8 Договору та ст. 601, 602 Цивільного кодексу України відсутні підстави для припинення зобов'язання.
Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як визначено ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено наявність у відповідача заборгованості за Договором в сумі 23645,52 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.
В той же час, стягнення заборгованості з відповідача, не позбавляє останнього права звернутись до суду з окремим позовом щодо стягнення відповідної заборгованості з позивача.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
Таким чином, позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» (07400, Київська обл., м. Бровари, б-р Незалежності, 14, код 32499006) на користь Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» (54017, м. Миколаїв, вул. 1-а Слобідська, 120, код 07856371) 23 645,52 (двадцять три тисячі шістсот сорок п'ять) грн. боргу.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техімпекс» (07400, Київська обл., м. Бровари, б-р Незалежності, 14, код 32499006) в доход Державного бюджету України 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено:16.03.2015 р.
Суддя Т.П. Карпечкін