Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"10" березня 2015 р. Справа № 911/457/15
Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Реал Банк», м.Харків
до Приватного підприємства «Стоунпласт», м.Сімферополь, АРК
про стягнення 200000,00 грн.
Суддя А.Ю.Кошик
Представники:
Від позивача: Мартян О.В.
Від відповідача: не з'явився
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Реал Банк» (далі - позивач) до Приватного підприємства «Стоунпласт» (далі - відповідач) про стягнення 200000,00 грн. Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 200 000 грн. заборгованості по Договору купівлі-продажу векселів № ДД-23 29/10-1/БТ від 20.03.2012 року.
Провадження у справі №911/457/15 порушено відповідно до ухвали суду від 10.02.2015 року та призначено справу до розгляду на 24.02.2015 року.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 24.02.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. Розгляд справи відкладався до 10.03.2015 року.
В судовому засіданні 10.03.2015 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Також, в ході розгляду спору на виконання вимог суду позивач надав докази надіслання відповідачу позовної заяви з додатками та копій ухвал суду за допомогою служби експрес-доставки.
Однак, відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, явку повноваженого представника у судове засідання 10.03.2015 року не забезпечив, вимог суду не виконав, відзив на позов не надав.
Судом враховано рекомендації Вищого господарського суду України, що викладені в інформаційному листі від 05.06.2014 року № 01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Вищий господарський суд України в інформаційному листі від 15.05.2014 року № 01-06/615/14 «Про Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян правовий режим на тимчасово окупованій території України» зазначив, що неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях, повинна бути підтверджена відповідною довідкою (листом) підприємства зв'язку.
Як відомо суду з матеріалів розгляду інших справ, сторони в яких знаходяться в Автономній Республіці Крим, на окуповану територію Автономної Республіки Крим доставка поштової кореспонденції не здійснюється, що підтверджується довідками-листами Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про тимчасове призупинення поштових відправлень.
Відтак, суд здійснив всі заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи №911/457/15.
На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази та пояснення, судом встановлено наступне.
Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 20.03.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Реал Банк» (покупець) та Приватним підприємством «Стоунпласт» (продавець) укладений Договір № ДД-23 29/10-1/БТ купівлі-продажу векселів (далі - Договір), відповідно до якого позивач придбав простий з іменним індосаментом вексель АА № 2233568 з датою погашення - за пред'явлениям, номінальною вартістю 200 000,00 грн., векселедавцем якого є Приватне підприємство «Стоунпласт». Вартість продажу склала 195100,00 грн.
Як визначено п. 1.6. Договору покупець набуває право власності на вексель з моменту його отримання, згідно акту прийому-передачі.
Умови Договору виконані сторонами належним чином, а саме продавець передав, а позивач прийняв вексель відповідно до акту прийому-передачі векселів №1 від 20.03.2012 року, належним чином та своєчасно сплативши його вартість, в зв'язку з чим ПАТ «Реал Банк» набув права законного векселедержателя вказаного вище простого векселя.
Позивач пред'явив вексель до оплати, звернувшись до відповідача з листом-вимогою № 10-106/739 від 14.03.2014 року, згідно якого відповідач повинен погасити вексель 20.03.2014 року, сплативши грошові кошти у сумі 200 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відносини, пов'язані із обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 07.06.1930 року), а також законами України від 05.04.2001 року № 2374-III «Про обіг векселів в Україні» (ст. 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23.02.2006 року № 3480-IV «Про цінні напери та фондовий ринок», від 06.07.1999 року № 826-XIV «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», від 06.07.1999 року № 827-X1V «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», від 06.07.1999 року № 828-X1V «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів».
Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Положеннями ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні» визначено, що векселі (переказні і прості) складаються в документарній формі на бланках з відповідним ступенем захист) від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені в бездокументарну форму (знерухомлені). Вексель, який видасться на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасата або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах.
Від імені юридичних осіб вексель підписується власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. У разі якщо вексель підписується уповноваженою особою, до тексту векселя включається посилання на внутрішній документ юридичної особи, відповідно до якого уповноважена особа має право підписувати вексель. Підписи скріплюються печаткою.
Відповідно до ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі простий вексель містить:
1) назву «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;
2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;
3) зазначення строку платежу;
4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;
5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;
6) зазначення дати і місця складання простого векселя;
7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець)
У разі пред'явлення законним векселедержателем вимоги про оплату векселя зобов'язана за ним особа не має права відмовитися від виконання з посиланням на відсутність або недійсність зобов'язання, крім випадків, передбачених ст. 17 Уніфікованого закону про перекази і векселі та прості векселі, затвердженого Женевською конвенцією 1930 року
Згідно ч. 7 ст. 164 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання мають право в порядку, встановленому законом, випускати в обіг векселі - боргові цінні папери, які посвідчують безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Відповідно ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).
Відповідно до ст. 34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі переказний вексель, строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.
Згідно зі статтею 53 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі після закінчення строків, встановлених: для пред'явлення переказного векселя зі строком платежу за пред'явленням або у визначений строк від пред'явлення; для здійснення протесту у неакцепті або у неплатежі; для пред'явлення для платежу у разі застереження "обіг без витрат", держатель втрачає свої права регресу проти індосантів, проти трасанта і проти інших зобов'язаних осіб, за винятком акцептанта.
Аналогічне положення міститься у постанові Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 №5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів». Згідно п. 16 зазначеного Пленуму, у разі непред'явлення до платежу переказного векселя в установлені строки його держатель втрачає права за ним стосовно індосантів, векселедавця, а також інших зобов'язаних за векселем осіб, за винятком акцептанта, а при непред'явленні до платежу просимо векселя - за винятком векселедавця.
Згідно зі ст. 70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.
З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що позивач звернувся із даним позовом до суду у межах встановленого строку.
Стаття 5 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначає, що відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається.
У силу положень ст.ст. 53, 77, 78 Уніфікованого закону, векселедержатель має право пред'явити позовні вимоги до векселедавця в разі, якщо не було здійснено платежу за векселем.
Під правом вимоги за векселем розуміється право векселедержателя заявити позов згідно зі змістом положень Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зважаючи на встановлені судом факти, які не спростовані відповідачем під час розгляду справи та керуючись вимогами вищезазначених законодавчих норм, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за векселем нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.
Згідно ч. 3 ст. 49 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Згідно п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.
Розподіляючи судові витрати, суд також керується положеннями Господарського процесуального кодексу України, а також приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013, якими передбачено, що у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору (п. 4.5.). Оскільки, позовні вимоги підлягають задоволенню, а позивач - Публічне акціонерне товариство «Реал Банк» звільнений від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір у розмірі 4000,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. 526 ЦК України, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Стоунпласт» (95017, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Рубцова, 44, оф. 1, код 33581398) на користь Публічного акціонерного товариства «РЕАЛ БАНК» (61072, м. Харків, просп. Леніна, буд. 60, код 14360721) 200 000,00 грн. заборгованості за векселем.
3. Стягнути з Стягнути з Приватного підприємства «Стоунпласт» (95017, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Рубцова, 44, оф. 1, код 33581398) в доход Державного бюджету України 4000 грн. витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя А.Ю.Кошик