Рішення
12.03.2015 року Справа № 907/84/15
За позовом Приватного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк", м. Дніпропетровськ
до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Неліпино Свалявський район
про стягнення 39 574 грн. 04 коп., в тому числі 20 000 грн. заборгованості за кредитом, 11 270 грн. 75 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 5 617 грн. 54 коп. пені та 2 685 грн. 75 коп. заборгованості по комісії,
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
представники:
Позивача - Баблюк О.Б., юрисконсульт, довіреність № 5209-0 від 15.11.2013 року
Відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Приватним акціонерним товариством Комерційний банк „Приватбанк", м. Дніпропетровськ заявлено позов до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Неліпино Свалявський район про стягнення 39 574 грн. 04 коп., в тому числі 20 000 грн. заборгованості за кредитом, 11 270 грн. 75 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 5 617 грн. 54 коп. пені та 2 685 грн. 75 коп. заборгованості по комісії.
Представник позивача просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач своєчасно не виконав свої зобов'язання згідно умов договору банківського обслуговування б/н від 06.09.2013 року, а саме неповерненням грошових коштів в межах наданого кредитного ліміту, несплатою відсотків за користування кредитом та комісії за користування кредитом. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 617 грн. 54 коп. пені (п. 3.2.1.5.1. Умов)
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвала суду про порушення провадження у справі від 30.01.2015 року, ухвали суду про відкладення розгляду справи від 12.02.2015 року та від 26.02.2015 року надіслані на адресу відповідачу, зазначену в позовній заяві, повідомлення про вручення ухвали від 30.01.2015 року долучено до матеріалів справи), у судові засідання 12.02.2015 року, 26.028.2015 року та 12.03.2015 року явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані ухвалами суду документи не подав, причини невиконання вимог ухвал суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.
Позивачем подано до матеріалів справи Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з якого вбачається, що станом на 18.02.2015 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа - підприємець, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Таким чином, місцезнаходження відповідача за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві і на яку позивач скерував копію позовної заяви з доданими до неї документами, а суд ухвали по справі від 30.01.2015 року, від 12.02.2015 року та від 26.02.2015 року - відповідає місцезнаходженню Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, відомості про яке містить Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Згідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 із наступними змінами та доповненнями, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи вищевикладене у відповідності до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та п. 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (із змінами і доповненнями) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї із сторін, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню, а тому відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,
суд встановив:
6 вересня 2013 року Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (відповідачем) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку. Згідно заяви відповідач приєднався до „Умов та правил надання банківських послуг" та тарифів банку (позивача), що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою про відкриття поточного рахунку складають договір банківського обслуговування б/н від 06.09.2013 року.
Пунктом 3.2.1.1.16 Умов встановлено, що при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до „Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі „Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт - банк/інтернет клієнт - банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь - якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом „першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Відповідно до умов договору банківського обслуговування б/н від 06.09.2013 року банк (позивач) взяв на себе зобов'язання встановити відповідачеві кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта (відповідача) (системи клієнт - банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено та врегульовано „Умовами та правила надання банківських послуг", а відповідач взяв на себе зобов'язання повернути отримані грошові кошти згідно умов договору, сплатити відсотки та винагороду за користування кредитними коштами.
Відповідно до ст. 3 Закону України „Про електронний цифровий підпис" - електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.
Згідно п. 3.2.1.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта. Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди (п. 3.2.1.1.3 Умов).
Відповідно до п. 3.2.1.1.8 Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до „Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі „Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт - банк/інтернет, клієнт - банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - „Угода").
Пунктом 3.2.1.1.6. Умов сторони погодили, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правила надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт - банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).
Розділом 3.2.1.4. Умов встановлено, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця, розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.
У випадку непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь - якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
У разі порушення клієнтом будь - якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого „Умовами і правилами надання банківських послуг", клієнт сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань. Під „непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня. Клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.
Згідно з п. 3.2.1.4.9 Умов розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.
При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими (п. 3.2.1.4.10 Умов).
Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4. Умов банк має право при порушенні клієнтом будь - якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - зажадати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі шляхом подання відповідного повідомлення.
Позивач свої договірні зобов'язання щодо надання позичальнику (відповідачу) кредиту (встановлення кредитного ліміту) відповідно до умов договору банківського обслуговування б/н від 06.09.2013 року виконав в повному обсязі, що підтверджується витягом із виписки по рахунку боржника (НОМЕР_2).
Проте, всупереч існуючим зобов'язанням за договором банківського обслуговування, відповідач не виконав належним чином умови договору банківського обслуговування, що за таких обставин є порушенням п. 3.2.1.1.3. Умов, яке призвело до обґрунтованого нарахування банком відсотків за користування кредитними коштами від суми залишку непогашеної заборгованості та комісії за користування лімітом.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе згідно договору банківського обслуговування б/н від 06.09.2013 року зобов'язань, виникла заборгованість, яка станом на 25.02.2015 року склала: 20 000 грн. заборгованості за кредитом, 11 270 грн. 75 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом та 2 685 грн. 75 коп. заборгованості по комісії.
Як вбачається із матеріалів справи та поданої представником позивача заяви б/н від 25.02.2015 року, заборгованість відповідача станом на день розгляду справи становить: 20 000 грн. заборгованості за кредитом, 11 270 грн. 75 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом та 2 685 грн. 75 коп. заборгованості по комісії, підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована.
Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із абзацом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, в строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Крім того, порушення відповідачем зобов'язань згідно приписів ст. 193 Господарського кодексу України є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ст. 230 Господарського кодексу України, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 1050 Цивільного кодексу України, як спеціальної норми закону, яка встановлює наслідки при порушенні умов кредитних зобов'язань, передбачено, що боржник, який не повернув своєчасно кредитні кошти, зобов'язаний сплатити кредитору неустойку.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В свою чергу п. 3.2.1.5.1. Умов встановлено, що при порушенні клієнтом будь - якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, - нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, відповідно до п. 3.2.1.5.4 Умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом З (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.
Таким чином, позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню за прострочення строку повернення кредиту у розмірі 5 617 грн. 54 коп. за період з 31.10.2013 року по 15.12.2014 року (розгорнутий розрахунок пені міститься у матеріалах справи), підлягає стягненню з відповідача.
З огляду на наведене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 39 574 грн. 04 коп., в тому числі 20 000 грн. заборгованості за кредитом, 11 270 грн. 75 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 5 617 грн. 54 коп. пені та 2 685 грн. 75 коп. заборгованості по комісії, документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані. Таким чином, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1 827 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Приватбанк", м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50 (код ЄДРЮОФОП 14360570) суму 39 574 (Тридцять дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят чотири гривень) грн. 04 коп., в тому числі 20 000 (Двадцять тисяч гривень) грн. заборгованості за кредитом, 11 270 (Одинадцять тисяч двісті сімдесят гривень) грн. 75 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 5 617 (П'ять тисяч шістсот сімнадцять гривень) грн. 54 коп. пені та 2 685 (Дві тисячі шістсот вісімдесят п'ять гривень) грн. 75 коп. заборгованості по комісії, а також суму 1 827 (Одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 16.03.2015 року
Суддя Пригара Л.І.