ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
м. Київ
11 лютого 2015 року 14 год. 07 хв. № 826/702/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., при секретарі судових засідань Здорик Л.В., за участю представника позивача, без участі представника відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання його вчинити певні дії.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 11 лютого 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду міста Києва 20 січня 2015 року надійшов позов ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі - первинний відповідач, ВПВР ДВС України) про визнання протиправною бездіяльності в.о. начальника ВПВР ДВС України Кузьменка О.С. та зобов'язання вказаної особи прийняти постанову про скасування постанови про стягнення виконавчого збору, прийнятої 16 квітня 2014 року головним державним виконавцем ВПВР ДВС України Бойком Олександром Миколайовичем у виконавчому провадженні ВП № 39475782 (далі - оскаржувана постанова).
В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, оскільки діяння та рішення первинного відповідача суперечать нормам законодавства та, як наслідок, порушують права та законні інтереси позивача.
Ухвалою суду від 23 січня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні колегією суддів.
У зв'язку з вище викладеним, у судовому засіданні 04 лютого 2015 року судом, відповідно до ч. 1 ст. 52 КАС України, допущено заміну первинного відповідача належним - Державною виконавчою службою України (далі - відповідач, ДВС України).
При цьому, згідно з ч. 3 ст. 181 КАС України, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
У ході судового розгляду справи представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю.
Представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 04 лютого 2015 року.
У судове засідання 11 лютого 2015 року представник відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надійшла.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
ДВС України 16 квітня 2014 року прийнято оскаржувану постанову, якою постановлено стягнути із ОСОБА_2 виконавчий збір у розмірі 1378362,99 грн.
Суд погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.
Так, як з'ясовано судом у ході розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, 23 серпня 2013 року ДВС України прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 39475782 із примусового виконання виконавчого листа № 1018/4773/12, виданого 02 серпня 2013 року Обухівським районним судом Київської області, про стягнення із ОСОБА_2 (боржника у виконавчому провадженні) на користь публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (стягувача у виконавчому провадженні) (далі - ПАТ "Банк Форум") заборгованості за кредитним договором у розмірі 1725131,71 доларів США (еквівалент - 13783629,85 грн.) (далі - виконавчий лист, судове рішення).
ОСОБА_2 надано семиденний строк з моменту прийняття (отримання) вище вказаної постанови для самостійного виконання судового рішення.
У подальшому, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), представник ПАТ "Банк Форум" звернувся до ВПВР ДВС України із завою від 14 листопада 2013 року № 6009/3.1.5 про повернення виконавчого документа без виконання.
Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.
У матеріалах справи міститься копія довідки ПАТ "Банк Форум" від 15 листопада 2013 року № 6017/3.1.5, з якої вбачається, що станом на 15 листопада 2013 року ОСОБА_2 у повному обсязі виконав свої зобов'язання перед ПАТ "Банк Форум" за кредитним договором від 03 липня 2007 року № 0203/07/01-№. Станом на 15 листопада 2013 року кредитна заборгованість за вище вказаним договором повністю погашена.
Тобто, уже станом на листопад 2013 року у ДВС України була наявна інформація про повне виконання ОСОБА_2 судового рішення, з метою виконання якого видано виконавчий лист.
Поряд з цим, незважаючи на вище викладені обставини, 16 квітня 2014 року, як уже зазначено вище, ДВС України прийнято оскаржувану постанову.
Тобто, оскаржувану постанову прийнято після отримання інформації про повне виконання судового рішення.
Згідно зі ст. 1, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 17, ч.ч. 1, 2 ст. 25, ч. 1 ст. 28 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.
Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до пп. 3.7.1 п. 3.7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у ч. 1 ст. 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.
Тобто, як вбачається з вище викладених норм, постанова про стягнення виконавчого збору повинна бути прийнята на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання судового рішення.
При цьому, як з'ясовано судом у ході розгляду справи, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та уже зазначено вище, оскаржувану постанову прийнято тільки 16 квітня 2014 року, хоча постанова про відкриття виконавчого провадження, якою ОСОБА_2, як боржнику у виконавчому провадженні, надано семиденний строк з моменту прийняття (отримання) такої постанови для самостійного виконання судового рішення, прийнято 23 серпня 2013 року.
У контексті вище викладених обставин суд зазначає, що копію постанови про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_2 направлено 29 серпня 2013 року, що підтверджується копією супровідного листа, а отримано ним 05 вересня 2013 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого міститься у матеріалах справи.
Таким чином, системно проаналізувавши вище викладені норми та з'ясовані обставини, суд прийшов до висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки її прийнято ДВС України уже після самостійного виконання ОСОБА_2 судового рішення, із порушенням строку, визначеного нормами законодавства.
Стосовно бездіяльності ДВС України суд зазначає, що за результатами розгляду заяви ПАТ "Банк Форум" про повернення виконавчого документа без виконання нею не вчинено належних дій, визначених нормами законодавства.
Зокрема, згідно зі ст. 47 Закону, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: є письмова заява стягувача; у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення; стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника); у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно; наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Про наявність обставин, зазначених у ч. 1 цієї статті, державний виконавець складає акт.
У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених ч. 1 цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску разом із звітом державного виконавця про його використання.
Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 22 цього Закону.
Відповідно до п.п. 3.15, 3.17 Інструкції, повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному у ст. 47 Закону. При цьому в постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання (крім випадку повернення виконавчого документа на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону, якщо таке повернення надалі є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження).
У постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 83 Закону, контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Однак, як з'ясовано судом у ході розгляду справи та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 про здійснення контролю у порядку ст. 83 Закону, ДВС України не вчинено належних дій, направлених на вжиття заходів щодо усунення порушень, допущених у виконавчому провадженні щодо розгляду заяви ПАТ "Банк Форум" про повернення виконавчого документа без виконання та вчинення відповідних дій за результатами такого розгляду.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що встановлений нормами КАС України строк звернення до суду з позовом ОСОБА_2 пропущено з поважних причин (отримання відповіді ДВС України тільки 14 січня 2015 року), а тому позов не підлягає залишенню без розгляду. До того ж, у матеріалах справи не міститься доказу належного правлення ОСОБА_2 копії оскаржуваної постанови.
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст. 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання його вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв'язку з тим, що представником позивача не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на користь позивача здійснені ним судові витрати відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 24, 25, 69-71, 86, 122, 158-163, 167, 181 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України щодо здійснення контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень у виконавчому провадженні ВП № 39475782.
3. Зобов'язати Державну виконавчу службу України прийняти постанову про скасування постанови про стягнення виконавчого збору, прийнятої 16 квітня 2014 року у виконавчому провадженні ВП № 39475782.
Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.
Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Головуючий суддя В.М. Данилишин
Суддя І.А. Качур
Суддя В.І. Келеберда
Постанова у повному обсязі складена 17 лютого 2015 року