Справа № 22-ц/796/2870/2015 Головуючий в 1-й інстанції - Зарицька Ю.Л.
Доповідач-Чобіток А.О.
05 березня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого -Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В.,Ящук Т.І.
при секретарі - Мороз Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 23 грудня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,-
В червні 2014 року позивач пред»явила вказаний позов до відповідачів та зазначала,що 07.08.2007 року між нею та ОСОБА_3 був укладений договір позики, за умовами якого вона передала позичальнику 25 000 грн., 50 000 грн. та 20 000 грн.,а останній зобов»язався повернути таку ж саму суму грошей в термін та на умовах, визначених цим договором. Крім того, відповідно до п.3.2 договору про отримання позики позичальник окремо розписується у цьому договорі під п.1.2 договору позики. Позика надавалася на строк 55 днів зі сплатою 5% місячних від суми позики.
В цей же день в забезпечення належного виконання позичальником договору позики між нею та ОСОБА_3, ОСОБА_5 були укладені договори поруки, відповідно до умов яких кожний з них поручився перед нею за виконання ОСОБА_3 своїх зобов»язань за договором позики.
Посилаючись на порушення позичальником вказаних зобов»язань щодо повернення їй позики, позивач просила стягнути з відповідачів солідарно 95 000 грн. - суму позики, 389500 грн. - за користування позикою, 380 000 грн. - розмір збитків за прострочення повернення суми позики, 2335100 грн. - розмір неустойки за кожен день прострочення зобов»язання,19091 грн.10 коп. - 3 % річних від простроченої суми,а всього 3300866 грн.10 коп..
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 23 грудня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Зазначає, що судом помилково застосовано позовну давність при вирішенні даного спору,оскільки на копії договору позики ОСОБА_4 написала своєю рукою, що позичено у неї 95 000 грн.,а підпис поставив ОСОБА_5,таким чином цю копію можна вважати розпискою за окремим зобов»язанням ОСОБА_5, в якому не зазначено строк виконання зобов»язання, а тому таке зобов»язання повинно було виконано протягом семи днів з дня пред»явлення відповідної вимоги.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з»явились в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги , обставини справи , колегія суддів приходить до наступного.
Встановлено, що 07.08.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,був укладений договір позики № б/н, за умовами якого позивач надала ОСОБА_3 у власність грошові кошти в розмірі 25 000 грн. 00 коп., а останній зобов»язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошей в термін та на умовах, визначених договором ( п.п. 1.1., 1.2. оригінал договору).
Позика надавалась строком на 55 днів, починаючи з дати отримання позики з зазначенням зобов»язання позичальника її повернути позикодавцю в термін до 01 жовтня 2007 року (пункт 2 договору).
Від суми позики позичальник сплачує позикодавцю проценти в розмірі 5 відсотків місячних від суми отриманої позики ( п.п. 5.1. договору).
В забезпечення виконання позичальником вказаного договору позики 07.08.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_5 були укладені окремі договори поруки, відповідно до умов яких кожний з них поручився перед нею за виконання ОСОБА_3 своїх зобов»язань за договором позики.
Пред»явивши 25.06.2014 року позов з вимогою про солідарне стягнення з відповідачів суми заборгованості за договором позики від 07.08.2014 року, ОСОБА_2 зазначала, що на даний час ОСОБА_3 суму позики не повернув. При цьому ОСОБА_2 надала копію договору позики № б/н від 07.08.2007 року, за умовами якого вона надала ОСОБА_3 у власність грошові кошти в розмірі 25 000 грн. 00 коп. та який на відміну від оригіналу вказаного договору з лівого боку містить напис , виконаний від руки «На 30 мая мною ОСОБА_6 согласно доверенности от отца ОСОБА_7 мною получено общей суммой 95 тыс. грн..». Також вказана копія містить напис виконаний від руки і у п.п. 1.1., 1.2. договору, про отримання позичальником грошових коштів у розмірі 25 000 грн., 50 000 грн. + 20 000 грн..
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що 07.08.2007 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір позики на суму 25 000 грн., строк пред»явлення вимоги за яким сплив 02.10.2010 року, про що заявлено відповідачами . При цьому судом враховано, що окремі договори позики в письмовій формі на суми 50 000 грн. та 25 000 грн. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не укладались, а допис вчинений на копії договору позики від 07.08.2007 року , як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_4, не може свідчити про надання таких коштів зважаючи і на те, що довіреність на вчинення таких дій від імені ОСОБА_3 ОСОБА_5 , суду надано не було.
Таке рішення суду колегія суддів вважає законним та обґрунтованим, відповідним встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами, висновків якого доводи апеляційної скарги не спростовують з наступних підстав .
Так, відповідно до ч. 1 ст. 253 , ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов»язано його початок. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як вже зазначалось вище, то пунктом 2 оригіналу договору № б/н від 07.08.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлено термін повернення позичальником позикодавцю суми позики в розмірі 25 000 грн. до 01.10.2007 року .
Отже, саме з 02.10.2007 року у позивача виникло право пред»явити до ОСОБА_3 вимоги про стягнення заборгованості за договором позики та відсотків за користування нею, яке враховуючи трирічний строк загальної позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, закінчилось 02.10.2010 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За таких обставин, враховуючи заяву відповідача про застосування позовної давності , суд першої інстанції мав усі передбачені законом підстави для відмови у задоволенну позову , оскільки поважних причин, за яких позивачем пропущено строк пред»явлення даної вимоги не встановлено та на такі останньою не вказано.
Крім того, згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Встановлено, що у договорах поруки від 07.08.2007 року, укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5, не визначено строку їх дії.
У договорі позики від 07.08.2007 року, укладеному між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначено кінцевий термін її повернення - 01 жовтня 2007року.
За таких обставин право вимоги до поручителів про виконання порушеного боржником зобов'язання щодо повернення позики виникло, починаючи з 02 жовтня 2007 року, та діяло протягом наступних шести місяців.
Тобто, право вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та до ОСОБА_5 як до поручителів, припинилось ще 02.04.2008 року .
При цьому доводи апеляційної скарги про те, що фактично напис на договорі позики, здійснений ОСОБА_4 про позичення 95 000 грн. з підписом здійсненим ОСОБА_5,є розпискою за окремим зобов»язанням ОСОБА_5 , в якому не зазначено строк виконання зобов»язання, а тому таке зобов»язання повинно було виконано протягом семи днів з дня пред»явлення відповідної вимоги, на увагу не заслуговують, оскільки ОСОБА_2 вимоги були пред»явлені до ОСОБА_5 як до поручителя за договором поруки, а не боржника за договором позики, а відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення ухваленого по даній справі .
Керуючись ст.ст.304,307,308,313-315,319 ЦПК України,колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 23 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - Судді -